Управління державним боргом – комплекс заходів, важелів і шляхів контролю та регулювання державного боргу (внутрішнього і зовнішнього) з метою пошуку надійних джерел його фінансування, а також зменшення і нейтралізації негативних наслідків. Загрозливим для стабільності економічної системи є обсяг державного боргу, що перевищує розміри ВНП більш як у 2,5 разу. За його зростання зростає податковий тягар на майбутні покоління, знижується життєвий рівень населення, деградує економічна система (найнебезпечніше для неї – зростання зовнішнього
боргу). Основними шляхами У. д. б. є: 1) пошук надійних джерел для виплати боргу, зокрема валютних надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. Одним із найважливіших у світовій практиці є критерій, згідно з яким виплати за зовнішніми зобов’язаннями не повинні перевищувати 30% обсягів зовнішньоторговельного обороту. Достатність валютних резервів країни характеризує показник покриття резервами обсягів 3-місячного імпорту. Джерелом виплат зовнішнього боргу є передусім активне сальдо торговельного балансу країни. Друге джерело покриття державного дефіциту – державна позика, а без реальної оцінки державного
боргу, передусім зовнішнього, неможливо обгрунтовано оцінити зростання бюджетного дефіциту, і навпаки. Пошук надійних джерел виплати боргу ведуть з урахуванням його структури. Для подолання негативного сальдо з країнами СНД потрібний комплекс заходів у межах технологічного способу виробництва, товарно-грошових відносин, відносин економічної власності та господарського механізму (див. Криза енергетична), передусім підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг. Засобами погашення і певної стабілізації державного боргу є також золотовалютні резерви; його конверсія – зміна умов позики і трансформації боргу в довготермінові інвестиції через участь у приватизації майна, продаж цінних паперів, майнових прав, нерухомості та ін.; консолідація зовнішнього боргу – трансформація коротко – і довготермінової заборгованості в довготермінову, що не призводить до зростання відсоткових виплат; пролонгування боргу – подовження терміну виплати, що призводить до зростання суми відсотків. Джерелом отримання коштів є й кредити Світового банку, регіональних банків, що надаються за дотримання багатьох вимог щодо внутрішньої політики, зовнішньоекономічної діяльності, які нерідко не відповідають національним економічним інтересам; 2) раціональне використання зовнішніх запозичень. Третій важливий опосередкований напрям У. д. б. – його стабілізація, засобом якої є скорочення дефіциту державного бюджету передусім за рахунок нераціональних витрат, підвищення податків (цей шлях для України неприйнятний через високі податки); інфляційне фінансування (використання монопольного права центрального банку на емісію грошей для отримання реальних ресурсів – т. зв. сеньйораж), а також інфляційного податку на внутрішні боргові зобов’язання, або здійснення номінальних не індексованих позик. Важливим засобом стабілізації державного боргу є також активне торгове сальдо. Ще одним напрямом У. д. б. є нейтралізація негативних наслідків його зростання, засобами політики “дорогих грошей”, посилення податкового тиску, балансування бюджету під час циклічних коливань (зокрема, його погашення з період піднесення, згідно з кейнсіанською теорією), ринкова конверсія боргових зобов’язань у цінні папери, передусім в облігації, з одночасним наданням певних пільг – використання вторинного ринку боргових зобов’язань.
Loading...