Управління продуктивністю праці – управлінська діяльність, спрямована на вимірювання та оцінку досягнутого рівня продуктивності, планування стратегічне й оперативне, її зростання, комплексний контроль за засобами такого зростання, а також вимірювання та оцінка отриманих результатів. Найдоцільніше вимірювати показники продуктивності праці не лише робітників, які безпосередньо впливають на продукт, а й продуктивність праці працівників усього управлінського апарату, які здійснюють поєднання особистих і речових факторів виробництва.
Крім того, до сукупного працівника окремого великого підприємства, а також фірми і компанії доцільно включати науковців, зайнятих у наукових лабораторіях, які виготовляють дослідні зразки нових видів техніки і тим самим опосередковано впливають на підвищення ефективності праці. Проте доцільніше продуктивність праці вимірювати за допомогою комплексу показників. Так, згідно з концепцією американського вченого Д. Сінка, на рівні підприємства виділяють сім взаємопов’язаних показників, які водночас є різновидом управлінського контролю: 1) дієвість (ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь
завершення “необхідної” роботи). Для оцінки дієвості основними критеріями слугують якість, тобто створення необхідних речей відповідно до заздалегідь визначених вимог, кількість, тобто виготовлення всіх необхідних речей; своєчасність – виготовлення речей згідно з заздалегідь запланованими термінами; 2) економічність (ступінь використання системою необхідних речей. 3) якість, тобто ступінь відповідності системи вимогам, специфікаціям і очікуванням. Водночас головною особливістю якості, завдяки якій вона відрізняється від ефективності, є якісні ознаки. Окрема така ознака є конкретною властивістю, яку закладають під час конструювання і створення певного продукту і яка повинна виявитися підчас його випробування; 4) співвідношення між валовими доходами і сукупними витратами. Традиційними фінансовими вимірами результативності є такі фінансові коефіцієнти: ліквідності, структури цінних паперів, господарської діяльності, прибутковості, зростання, а також оцінні коефіцієнти. Конкретними показниками прибутковості є: відношення чистого доходу (після сплати податків) до обсягу продажу, а також відношення чистого доходу до власного капіталу; 5) продуктивність, яка в кількісному аспекті означає співвідношення кількості продукції до кількості витрат на її випуск; 6) якість трудового життя або те, яким чином причетні до організації особи реагують на соціально-технічні аспекти цієї організації; 7) впровадження новинок, тобто творчість, або процес, за допомогою якого отримують нові досконаліші товари. З урахуванням перелічених критеріїв завданнями менеджера є визначення: 1) значущості і відносної ваги кожного критерію результативності; 2) вибір вимірювачів кожного критерію; 3) узгодження системи вимірювання з підвищенням продуктивності. Другий підхід вимірювання продуктивності праці передбачає характеристику всіх аспектів кінцевої діяльності підприємства, тобто якості, ефективності, результативності, задоволення потреб, задоволення працівника. Цей підхід дає не лише цілісне уявлення про процес виробництва, а й змогу створювати програми з вимірювання продуктивності праці, оскільки включає ефект, часткову продуктивність, якість і сучасність. Для вимірювання продуктивності праці у різних сферах економіки використовуються різні показники та неоднакові види витрат. Якщо для вимірювання продуктивності праці враховуються лише витрати живої праці та основного капіталу. Щодо витрат основного капіталу, то найдоцільніше враховувати економію матеріальних засобів у процесі виробництва.
Випливає, що темп приросту випуску 0/0 дорівнює приросту загального фактора продуктивності А/А плюс зважена середня зміни витрат живої праці і капіталу. Планування процесу У. п. п. передбачає насамперед комплексне з’ясування можливостей зростання продуктивності праці, визначення взаємопов’язаних цілей, організацію самого планування й ухвалення на цій основі обгрунтованих рішень. Для контролю за процесом У. п. п. необхідно враховувати такі складові: вид виконуваного завдання, кількість і якість його виконання, обсяг використовуваних ресурсів, вплив зовнішніх чинників виробництва (якість сировини, комплектуючих тощо), якість і своєчасність отримуваних від керівництва організації розпоряджень та стиль керівництва, якість працівників (робочої сили), рівень мотивації праці (який втілюється в системах заробітної плати), гласність. Процес організації У. п. п. передбачає досконалість організаційно-правової структури управління підприємством (найдосконалішою нині вважається дивизіональна структура), якість управлінського персоналу, достовірну інформацію.
Loading...