Ушкодження тілесні – поділяються на тяжкі, середньої тяжкості та легкі. У свою чергу легкі У. т. поділяються на такі, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, короткочасну втрату працездатності, і такі, що не спричинили їх. КК України диференціює кримінальну відповідальність за У. т. не тільки від ступеня тяжкості, а й від форми вини, наявності таких пом’якшувальних обставин, як стан сильного душевного хвилювання та перехід меж необхідної оборони. За умисні У. т. кримінальна відповідальність встановлена ст. 101, 102 і 106 КК. За необережне
тяжке або середньої тяжкості У. т. кримінальну відповідальність передбачає ст. 105 КК. Необережне легке У. т. не тягне за собою кримінальної відповідальності. Ст. 103 КК передбачає відповідальність за умисне тяжке або середньої тяжкості У. т., заподіяне в стані сильного душевного потрясіння, а ст. 104 КК – за заподіяння тяжких У. т. при переході меж необхідної оборони. У. т.- протиправне і винне порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людського тіла. Тяжкість його визначає судово-медична експертиза на підставі “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень”,
затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 11.XII.1978 № 1208. Найнебезпечніший вид У. т.- умисні тяжкі У. т., відповідальність за заподіяння яких передбачена ст. 101 КК. Першою ознакою тяжкого У. т., є небезпечність для життя в момент заподіяння. Правила роз’яснюють, що до таких У. т. належать ушкодження, які самі по собі загрожують життю потерпілого в момент їхнього заподіяння чи при звичайному перебігу їх закінчуються смертю. Відвернення смерті, обумовлене наданням медичної допомоги, не слід брати до уваги при оцінці загрози для життя таких ушкоджень. Другою ознакою тяжких У. т. є втрата будь-якого органа або втрата його функцій. Згідно з Правилами це втрата мови, руки, ноги, продуктивної здатності (втрата здатності до запліднення, зачаття і дітонародження), зору, слуху. Третьою ознакою тяжкого У. т. є душевна хвороба. Мається на увазі будь-яка хронічна або тимчасова душевна хвороба. Четверта ознака тяжкого У. т.- стійка втрата працездатності не менше як на третину. До уваги береться тільки загальна, а не професійна працездатність. П’ятою ознакою тяжких У. т. є переривання вагітності. Кримінальна відповідальність за ст. 101 КК в цьому разі настає тоді, коли винний усвідомлював факт вагітності потерпілої. Шостою ознакою тяжких У. т. є непоправне знівечення обличчя. Правила встановлюють, що судово-медична експертиза не може кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення, бо це не є медичним поняттям. Експертиза відповідає тільки на запитання, чи є знівечення обличчя непоправним, взявши до уваги звичайні методи лікування. Ст. 101 КК називає кваліфікуючими ознаками тяжких У. т. спосіб, що має характер мучення або мордування (ч. 2); заподіяння тяжких У. т. внаслідок систематичних, хоч би й не тяжких У. т. (ч. 2); тяжкі У. т., внаслідок яких настала смерть потерпілого (ч. 3); скоєння цього злочину особливо небезпечним рецидивістом (ч. 3). Тяжкі У. т., внаслідок яких настала смерть потерпілого, характеризуються тим, що заподіяння тяжких У. т. було умисним, а ставлення винного до смерті потерпілого – необережним. Першою ознакою умисних середньої тяжкості У. т. (ст. 102 КК) є тривале порушення функцій будь-якого органа. Друга ознака – інший тривалий розлад здоров’я. Правила роз’яснюють, що під цим розуміють безпосередньо пов’язані з ушкодженням наслідки (хвороба, порушення функцій тощо) тривалістю більш як три тижні (понад 21 день). Третя ознака середньої тяжкості У. т.- тимчасова втрата працездатності менш як на одну третину. Правила вказують, що сюди належить втрата загальної працездатності від 10 до 33 відсотків. Першою ознакою першого виду умисних легких У. т. (ч. 1 ст. 106 КК) є спричинення короткочасного розладу здоров’я. Правила пояснюють, що під цим розуміють таке порушення, яке тривало понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 дня). Другою ознакою цього виду легких У. т. є короткочасна втрата працездатності. Згідно з Правилами під нею розуміють стійку втрату загальної працездатності до 10 відсотків. Ч. 2 ст. 106 КК передбачає відповідальність за другий вид умисних легких У. т., тобто без наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 106 КК. У Правилах записано, що сюди належать ушкодження, які спричинили незначні, швидкоминучі наслідки, що тривали не більше шести днів. За умисні У. т., передбачені ст. 101, 102, 103, 104 і ч. 1 ст. 106 КК, відповідальність настає з 14 років, а за У. т., передбачені ст. 105 та ч. 2 ст. 106 КК,- з 16 років.
Loading...