Вартість робочої сили – вартість засобів відтворення життє – і працездатності працівника та результативності послуг його робочої сили, а також засобів життєдіяльності членів його сім’ї. До вартості засобів відтворення працівника та членів його сім’ї відносять насамперед вартість харчів, житла, одягу, транспортних витрат та інших матеріальних потреб. Це суспільно необхідні витрати на відтворення робочої сили, що робить цей товар подібним до більшої кількості товарної маси. Водночас робоча сила – специфічний товар, тому його
вартість відрізняється від вартості більшості товарів. Ця специфіка полягає в тому, що для забезпечення нормального процесу відтворення робочої сили необхідно споживати не лише матеріальні, а й соціальні (здобути належну освіту, кваліфікацію, мати відповідні послуги, нормальний відпочинок тощо) та духовні (читати книги, відвідувати кінотеатри, дивитися телевізор тощо) блага. Крім того, В. p. c. залежить від природно-кліматичних умов, історичних, національних, культурних та інших традицій країни. З урахуванням цих елементів В. складної кваліфікованої p. c. у США нині становить не менше 420 тис дол., інженерів – понад
840 тис. дол., докторів наук – близько 1,5 млн. дол. В. р. с. ще більше зростає, якщо взяти до уваги повну структуру цієї вартості (див. Вартості робочої сили міжнародна класифікація). Необхідність задоволення комплексу таких потреб відображає В. р. с. переважно з погляду інтересів працюючих, а частково відповідає інтересам підприємців, зокрема потреба у кваліфікації. Опосередковано інтересам підприємців відповідає необхідність задоволення соціальних потреб працівників. Це зумовлено тим, що без належного рівня освіти працівник неспроможний освоїти сучасну техніку та ін. Крім того, втілення В. р. с. у відповідній величині заробітної плати збільшує розмір внутрішнього попиту. Але ці вимоги та інтереси працівників стосуються класу підприємців загалом, а не кожного зокрема, тому значну участь у їх задоволенні бере держава. Визначення В. р. с. результативністю праці, її корисним ефектом відображає зміст цієї категорії з боку безпосередніх інтересів класу підприємців. Такий погляд обстоювали західні економісти. Визначення В. р. с. лише з погляду інтересів одного класу капіталістів з методологічної точки зору є крайністю, однобічним підходом, що не відображає сутності цієї проблеми системно, а охоплює лише одну зі сторін сутності. Водночас домінуючою стороною в цій єдності виступають інтереси найманих працівників. Фактори, які активно впливають на В. р. с. за сучасних умов, можна поділити на дві групи. Основними факторами, що зумовлюють зростання В. р. с., є: 1) дія закону зростання потреб; 2) підвищення рівня освіти, професійної підготовки і кваліфікації; 3) зростання інтенсивності праці, особливо витрат нервової та психічної енергії; 4) збільшення транспортних витрат, забруднення навколишнього середовища (води, повітря, посилення шуму та ін.), що зумовлює зростання додаткових витрат на відтворення робочої сили нормальної якості; 5) підвищення рівня організованості боротьби найманих працівників, що характерно передусім для країн Західної Європи. Основними факторами, що зумовлюють зниження В. р. с., є: 1) зростання суспільної продуктивної сили праці насамперед у галузях, які виробляють товари особистого споживання. Таке зростання частково відображається у зниженні цін на товари широкого вжитку; 2) скорочення тривалості робочого дня; 3) дедалі ширше застосування жіночої, а частково й дитячої праці; 4) зростання кількості мігрантів; 5) зменшення кількості профспілок, послаблення організованості працівників та їх виступів за свої права в окремих країнах, що передусім важливо для США. Внаслідок масового безробіття в Україні, тотального зубожіння основної частини населення, масової декваліфікації працівників тощо В. p. c. істотно знизилася.
Loading...