Великодержавний шовінізм
Політологічний словник
Великодержавний шовінізм (від фр. chauvinisme – від імені капрала наполеонівської армії, якому приписують фразу: Французи кращі за всіх, всі гірші за французів) – агресивна форма націоналізму, проповідування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам інших націй, гіпертрофована національна гордість, яка переростає в пихатість, розпалювання національної ворожнечі і ненависті. Власне термін шовінізм є похідним від імені капрала наполеонівської армії Нікола Шовена (Chauvin), котрий,
Спорідненими із Ш. явищами є фашизм, тоталітаризм, антисемітизм, апартеїд, геноцид, націоналізм. Довготривалість існування і новітні прояви Ш. пов’язані з шовіністичними стереотипами – стійкими, емоційно забарвленими схематичними образами, що існують у масовій свідомості й використовуються з метою формування суспільної думки в дусі ворожнечі до “чужих етносів” (Ю. Римаренко).
Одним з найбільш поширених різновидів Ш. є великодержавний шовінізм – ідеологія нації, що займає панівне (державне) становище в державі. Великодержавний Ш. є крайньою формою і зворотним боком націоналізму.
Якщо націоналізм – це ідеологія і політика національної винятковості, вибраності, переваги однієї нації над іншою, то Ш. є логічним наслідком цієї надлюбові до себе, зневажливим ставленням до інших етносів як спільностей, які, на думку шовіністів, перебувають на нижчому рівні розвитку. Суспільно-політичний розвиток цих народів, їх мова, культура здаються шовіністам нерозвиненими, примітивними, не вартими уваги. Внаслідок цього вони не тільки зазнають витіснення за рахунок іншої, на їх думку, більш розвиненої цивілізації, а й подекуди знищення. Звідси проповідування ворожнечі і насилля в міжнаціональних відносинах, політика економічного підкорення інших народів, їх політичного та духовного підкорення. Водночас потрібно зазначити, що питання межі між націоналізмом та Ш. є невизначеним та спірним. Націоналізм може виникати і проявлятись як своєрідна “захисна реакція” народу, який сам став жертвою великодержавного Ш. з боку іншої домінуючої нації. У цьому разі націоналізм слід вважати скоріше позитивним явищем, природною реакцією, яка спрямована на захист незалежності, культури, мови, ідеології цього народу. Проте, як свідчіть історичний досвід, цей “позитивний націоналізм” подекуди має тенденцію до переростання у Ш.
Великодержавний Ш. може виявлятись у політиці великої нації стосовно малих народів усередині однієї держави, а також набувати міжнародного резонансу, тобто політики пригноблення інших держав – націй, розпалювання агресивних війн з метою завоювання інших народів задля переходу їх у лоно “вищої” культури, приєднання до “кращої” суспільної організації нації – завойовника.
Політика великодержавного Ш. може свідомо використовуватись урядами та політичними партіями для підготовки загарбницьких воєн і виправдання експлуатації інших народів. Прояви Ш. можливі і з боку пригнобленої нації, однак великодержавний Ш. можливий тільки з боку великої нації, нації-імперії.
Ідеологія і практика Ш. не тільки мають корені у масовій психології, неписаних нормах побутової поведінки, а й підтримуються у суспільній свідомості, культивуються на державному рівні. Подолання LU. передбачає гарантування і здійснення прав і свобод особистості незалежно від національної належності, забезпечення прав усіх громадян в економічній, політичній і культурній сферах.
В англомовних країнах як тотожний використовується термін “джингоїзм” (jingoism, від jingo – слово, яке вимовляється при клятві типу “їй-богу”; воно звучало у пісні войовничих британських патріотів, які закликали до нещадної війни з Росією в 1877-1878 pp., коли Британія економічно і політично підтримувала Туреччину, яка зазнала поразки). Цей термін застосовується в політичному лексиконі для позначення ультранаціоналізму і характеризує певний ораторський стиль, який прославляє державну міць з наголосом на залякування.
У ширшому значенні з середини 1970-х років термін “III.” використовується для позначення домінування однієї соціальної групи над іншою (іншими)- “чоловічий Ш.” та ін.
Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997; Мала енциклопедія етнодержавознавства / HAH України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1996; Политология: Энциклопедический словарь. – M., 1993.
В. Семко
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...