Вибірковість фразеології – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ
Розділ 2
ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ
§ 4. Вибірковість фразеології
Досвід ідеографічного опису мовних одиниць узагальнюється в працях А. Аксамитова, Ю. Гвоздарьова, І. Гетмана, Ю. Караулова, а па матеріалі української фразеології – М. Алефіренка, М. Демського, А. Івченка, Н. Коваленко, П. Редіна та ін. У монографії “Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень)” Ю. Прадід вирізняє такі завдання ідеографічного аспекту фразеології: 1) описати лінгвістичні та екстралінгвістичні принципи вирізнення фразеологічних
Учений не випадково зосередився на емоціях людини. Фразеологія як знакова мовна система позначає насамперед емоційно-експресивні й абстрактні сфери, тобто для неї характерна вибірковість номінації. Фразеологія, наголошує А. Емірова, охоплює ті ділянки дійсності, які безпосередньо пов’язані з людиною, і її баченням, оцінкою реалій, із психічними особливостями особистості – пізнавальними процесами, емоційно-вольовою стороною психіки, індивідуально-типологічними особливостями особистості тощо. Немало ФО містять у своєму складі флоризми й фауноніми (Як виросте гарбуз на вербі, рубати дерево під самий корінь, пустити гадючку, хоч конем грай), проте такі предметно-поняттєві зони, як “Флора” і “Фауна”, практично не мають вторинних фразеологічних найменувань. Немає фразеологічних замінників і для чисел, хіба що Чортова дюжина для числа 13. Зате багато ФО вживаються на позначення реалій інтелектуальної сфери діяльності людини: думка (гадка) западає (лізе, приходить) в голову (до голови) (кому, чию), Думка не покидає (кого), Ламати голову (над чим); емоційного стану. Серед них є ФО, які позначають внутрішні відчуття людини, душевний стан, ставлення до когось (чогось): Аж волосся на голові піднімається (підіймається, встає, лізе) вгору (догори) (в кого) “кому-небудь стає дуже страшно”; Мурашки бігають (пробігають, лізуть) по спині (по тілу, за плечима) (чиїй, у кого, кому) “хтось тремтить від холоду, хвилювання, радості”. Порівняймо гніздо фразеологізмів зі стрижневими словами серце і Душа: серце (душа) радіє, серце (душа) болить (чиє, чия, у кого) (переживання, уболівання, тривога), Серце мре (завмирає, замира) (хвилювання, переляк, страх, тривога), Серце (душа) ниє (мліє, тліє) (чиє, чия, у кого) (переживання, страждання), з доброго серця “по доброму, без злого наміру” (“Я з доброго серця питаю – чи то правда, що родичі хочуть паннунцю продати баронові?”, І. Франко).
Для когнітивної лінгвістики, у руслі якої здійснюється більшість досліджень останніх десятиліть, характерна низка методологічних принципів, проте серед усіх них превалює принцип антропоцентризму. У центрі мовотворчості перебуває людина, відбір і оцінка нею найрізноманітніших реалій та оцінка самої людини. Домінанта антропоцентризму у фразеології відчутна в характеристиці людини, при виборі різних сфер її діяльності. Вторинні найменування вже названих реалій, якими є ФО, пропущені крізь призму людських почуттів і емоцій.
Вибір об’єкта опису, пов’язаного з людиною, характерний для багатьох вчених. Так, структуру й семантику фразеологічного поля емоцій та емоційного і психічного стану досліджували А. Емірова, І. Кашина, Е. Покровська, Н. Лятенко. Р. Яранцев класифікував близько 800 російських ФО, розташувавши їх у 47 тематичних розділах, які входять до трьох частин. Дві з них – “Емоції людини”, “Властивості і якості людини” – найтісніше пов’язані з антропоцентричним принципом, а третя – “Характеристика явищ і ситуацій” – деякою мірою. Із п’яти основних класифікаційних рубрик для польської мови – “Основні особливості людини”, “Дії і фізичний стан людини”, “Час”, “Простір”, “Кількість, рахунок, ступінь”-у Т. Ігліковської та Г. Курковської найбільше деталізовані й заповнені дві перші, тобто безпосередньо пов’язані з людиною. Н. Коваленко, поставивши за мету здійснити “ідеографічний опис фраземіки західно-подільських говірок”, предметом усього дослідження обрала 10 фразеологічно-семантичних полів на позначення явищ, ознак і процесів, “пов’язаних із життям та діяльністю людини”, як-от: “Фізичний стан людини”, “Положення тіла в просторі”, “Розумова діяльність людини”, “Мовленнєва діяльність людини”, “Психічний стан людини”, “Суспільна поведінка людини”, “Трудова діяльність людини”, “Соціальний стан”, “Характеристика людини”, “Стосунки між людьми” , і дійшла висновку, що ідеографічний аналіз фраземіки говірок Західного Поділля засвідчив “чітко виражений антропоцентричний характер”. Фразеологізми української мови з компонентом “Душа” (структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти) проаналізовані в дисертації О. Каракуці. Здійснюючи ідеографічну характеристику вказаних ФО, авторка описує семантичну структуру дев’яти груп фразеологізмів, зокрема: групи на позначення моральних якостей людини (Душа не з лопуцька, заяча душа); соціально-моральних норм поведінки (Запродати душу чорту, брати гріх на душу); фізичного стану людини (Душа па одній нитці держиться, ледве душа держиться в тілі); явищ, пов’язаних із кінцем біологічного існування людини (віддати Богові душу, продзвонити по душі); процесу харчування (Душа не приймає, душу проквасити); бідності (Ні копійки нема за душею, тільки душа в тілі); суспільної діяльності індивіда (пор. протилежну мотивацію духовного чинника діяльності людини: Вкладати душу – з холодною душею); фразеологізмів із прислівниковою семантикою (Аж душа болить, з відкритою душею); фразеологізмів, що мають комбіновану мотивацію, зокрема парадигму, в основу якої покладені різні стосунки чорта і душі (Чортова душа, носитися як чорт з грішною душею). Підсумовуючи, авторка дисертаційного дослідження “Фразеологізми української мови з компонентом “Душа” робить висновок, що участь слова душа в процесі фразеотворення “детермінує кількісну перевагу ідеографічної групи “психіка людини” . У кінцевому підсумку вони різнобічно фокусують людину в багатьох її інтелектуально-моральних та характеристично-емоційних виявах.
Відомо, писав у роботі “Думка і мова” О. Потебня, що “зміст народної поезії становить не природа, а людина, тобто те, що є найважливішого у світі для людини” . Мова “наскрізь антропоцентрична”. Присутність людини відчутна на всьому просторі мови, але найвиразніше, мабуть, помітна саме в лексиці, особливо у фразеології, адже ідіома не тільки й не стільки називає предмет, скільки зображує його багатоаспектно, з усією різноманітністю конотативних нюансів. Об’єктивація у фразеологізмі почуттів, думок, настроїв, уявлень, внутрішніх переживань виходить па передній план, вибудовує безкінечність фразеоструктур, мікроструктур, пронизує не тільки поверхневий рівень духовного життя людини, а й проникає в глибину сенсорних відчуттів, вибудовує її менталітет і прагматичне поле. Фразеотворча система стає виявом глибинної діяльності духу, активізуючи попередній досвід людини. Твердження, що понад 95 % ФО так чи інакше пов’язані з людиною, стало мало не хрестоматійним. Розподіляючи ФО гуцульських говірок між двома тематичними полями, М. Олійник доходить висновку, що фразеологізми тематичного поля “Людина” становлять 92, 8 % (приблизно 4650 одиниць); фразеологізми тематичного поля “Сприйняття навколишнього світу” – 7,2 % (приблизно 370 одиниць) . Більша кількість ФО першого поля в живому мовленні гуцульських говірок, ніж у літературній мові, пояснюється авторкою “тісними контактами людини з природою”, тобто екстралінгвальними чинниками. Проте й друге тематичне поле, що об’єднує семантичні поля “Кількість”, “Якість”, “Неозначена кількість”, “Час”, “Пора доби”, “Неозначений час”, “Явища природи” і “Погода” саме в такому формулюванні, як у авторки, теж, по суті, належить до поля “Людина”, оскільки сприймання навколишнього світу може здійснюватися лише людиною. Психологізоване бачення етнокультури грунтується на розумінні людини як осердя всіх процесів сенсоутворення – культуротворення. Г. Доброльожа згрупувала 8 тисяч середньо-поліських народних порівнянь за 11 тематичними розрядами. Причому 10 таких розрядів безпосередньо пов’язані з людиною і лише 11-й (порівняння, пов’язані з позначенням абстрактних понять) протиставлений першим десятьом. На матеріалі болгарської літературної мови Н. Смолякова описала тему “Людина, характерні риси особистості, положення людини в суспільстві”. Тема поділяється на шість макрополів: “Про зовнішній вигляд, фізичні дані, манеру одягатися”, “Про вік, різні періоди життя, смерть”, “Про соціально-економічний стан, спосіб життя”, “Про здібності, природні дані, досвід, інтелект”, “Про сімейний стан, родинні зв’язки”, “Соціальна характеристика” . 1 тут, як бачимо, теж відображені сфери, у центрі яких перебуває людина.
Фразеологізми відображають в основному життя людини. Лише незначна кількість виразів характеризує тваринний і рослинний світ, а також деякі явища природи. Ось чому практично всі вчені виділяють у фразеології тематичне (фразеотематичне) поле “Людина” (Л. Арсентьєв, А. Івченко, Т. Ігліковська та Г. Курковська, Н. Коваленко, М. Олійник, Ю. Прадід, Н. Смолякова та ін.). Свідченням антропоцентричності фразеології є її надзвичайно розгалужені гнізда із соматизмами – назвами частин людського тіла. Наприклад, зі словами рука: важка рука (в кого), Не здригнеться рука (в кого), Голими руками не візьмеш (кого) (“Гляди, як підскочиш Під гарячу руку, то щоб не попобив тебе добре”, ); нога: ноги більше не буде (чиєї), Давай Боже ноги, ногою не ступити (“Батько живе справді на широку ногу. Найсучасніші меблі, бронза, севрська і саксонська порцеляна”, М. Слабошпицький); Вухо: витягувати за вуха, розвісити вуха, аж за вухами лящить (“Русевич слухав лише Краєм вуха”, Ю. Шовкопляс); око: бити в око, вбирати в себе око (“- Стоп! Данько спочатку Не повірив власним очам… Виграв!!!”, О. Гончар).
Численність ФО із соматизмами можна подати у вигляді таблиці за “Покажчиком” до “Словника фразеологізмів української мови” (2003):
Око – 1444 | Язик -283 | Шкура – 173 | Лоб – 79 | |
Серце – 745 | Ніс -247 | Рот – 169 | Шия -73 | |
Голова – 740 | Сльоза – 225 | Спина – 157 | Волосся – 62 | |
Рука – 566 | Вухо – 208 | Кров – 144 | Коліно – 35 | |
Нога -371 | Плече – 202 | Палець – 130 | Живіт – 34 |
Природа ФО – певне послаблення номінативної функції й домінанта описово-експресивної – зумовлює і ступінь заповнення тематико – ідеографічних груп. Саме тому строго логічна класифікація, подібна до групування лексики, для фразеології не релевантна.
Системний опис фразеологічного складу наочно засвідчив, що у фразеології добре розвинені шари пейоративно забарвлених понять, емоційних сфер і соціальних відносин. На порівняно невелику кількість позитивно забарвлених семантичних рядів – “розумний” (є лій у голові (в кого), Мати всі клепки в голові), “людина високих моральних якостей” (Лицар без страху і догани), “тямуща людина” (Майстер на всі руки), “гарний, вродливий” (Як мак цвіте) та деяких інших – припадає багато негативно забарвлених. Особливо щедрі на них саме негативно означені поля, табуйовані семантичні ланки, іронічно забарвлені фразеологічні групи: через вулицю бондар (кому) (жарт, або ірон.) “дуже далекий або зовсім не родич”, Скляний бог (ірон.) “алкогольні напої”, Менший брат (Менші брати) (ірон.) “український народ та інші народи колишнього СРСР стосовно росіянина”. Серед них – семантичні ряди зі значенням “дуже худий” (Аж ребра світяться, наче живі мощі), “слабосилий” (Мілко плаває, слабка гайка (в кого)), “гірший” (І в підметки не годиться (кому), Не годен у слід ступити (кому)), “затятий” (Хоч кіл на голові теши), “злий” (Як гадюка, як скажений собака), “виховати невдячного” (Відігріти змію біля свого серця, вигодувати гадюку за пазухою), “ледарювати” (Боки вилежувати, посиденьки справляти), “дуже старий” (Порохня сиплеться (з кого), Старе луб’я), “перебільшувати в мові” (Робити з мухи слона, можливе авторське або місцеве з билинки робити копицю, М. Стельмах), “базікати” (Теревені правити, точити баляси), “уживати спиртні напої” (Закладати за галстук, заглядати в чарку), “побити” (Нам’яти боки (кому), Не лишити живого місця (на кому)), “посваритися” (Розбити глек (з ким), Пробігла чорна кішка (між ким)), “психічно хворий” (Не в своїй сорочці, блекоти об’ївся), “обдурювати” (У дурні шити, обводити навколо пальця), “запобігати перед ким” (Стелитися під ноги (кому), Лизати п’яти (кому)), “мати необмежену владу над кимось” (їздити верхи (на кому), Вірьовки сукати (з кого)), “надмірно хвалити” (Підносити до небес (кого), Носитися (з ким) Як дурень зі ступою), “дошкуляти” (Заливати за шкуру сала, діймати до живого), “зробити неприємність” (Підкласти свиню, підвести під монастир), “зраджувати в шлюбі” (Стрибати через пліт, наставляти роги), “померти” (Віддати Богові душу, простягти ноги), а також семантичні ряди “брехливий”, “сумний”, “лінивий”, “підступний”, “сердитий”, “гніватися” тощо. Розряд з позитивним значенням “втіха, радість” у словнику Ю. Прадіда налічує 18 фразеологізмів (За милу душу, з дорогою душею, з руками і ногами, не чути землі під собою та ін.); розряд “захоплення, захват” – 15 (Без пам’яті, на диво, ласкати око, на всі лади та ін.). Зате розряд “гнів, лють” включає 100 висловів (Виходити з себе, діяти на нерви (кому), зганяти злість, к чортовій матері та ін.): ” – Та замовкни, сверблячко, Щоб тобі вже навіки заціпило.” (А. Іщук) . Із 71 структурно-семантичної моделі, у яких представлена ареальна характеристика фразеології всіх українських говірок, 41 модель, тобто понад половину, заданими А. Івченка, припадає на семантичний ряд “дуже дурний” (Дурний як колода, тупий як баран, дурний як путо, простий як три копійки, з зайцем у голові, у голові горобці цвірінькають (у кого) та ін.) . Структуруючи розділ “Порівняння на позначення рис характеру людини”, Г. Доброльожа до семантичного ряду “сварливий, злий” дібрала 484 компаративізми (Балакає як гад сичить, визвірився як дурень на батька, вредний як чорт рогатий, гризуться як собаки за кістку, живуть як кіт з собакою, зла жінка як пантера, мутить мов бісу виру, лихий як бендерська чума та ін.), а до “лагідний, добрий” – лише 52 (добрий як ангел, добрий як мати рідна, ласкава як мати – земля, лащиться як кицька до ніг, тихий як вода, у неї стільки ласки як на тихім ставку ряски тощо) , тобто майже в десять разів менше.
Термінологія, як і форми (ідеографічні угруповання) систематизації фразеологічних одиниць, ще неусталена – “тематичні класи” (Л. Ройзензон), “понятійні мікрополя” (А. Емірова), “значеннєві поля” (А. Кжижановська), “значеннєві групи” (О. Горбач). Ю. Прадід пропонує таку ієрархічну структуру ідеографічної класифікації ФО: синонімічний ряд – семантична група – семантичне поле – тематична група – тематичне поле – ідеографічна група – ідеографічне поле – архіполе. Вихідною одиницею аналізу ФО й об’єктом їх вивчення в монографії “Східноукраїнська фразеологія” ми обрали варіантно-синонімічну групу (ВСГ), яка у свою чергу структурована на рівні варіантів, синонімів, структурно-семантичних моделей (ССМ), включає ареальні фразеологічні одиниці (АФО) з різною суб’єктною проекцією та об’єктним поширенням, різні, але співвідносні поняття. Так, ВСГ “дурний” містить багато семантичних рядів типу “дуже дурний”, “тупий”, “придуркуватий”, “недоумкуватий”, “пришелепуватий”, “недалекий”, “розумово неповноцінний”.
Широкий діапазон варіювання лексем – складників ФО, нарізно-оформлений компонентний склад останніх зі строгими внутрішньо-фразеологічними зв’язками, “слівність” компонентів, наявність інваріанта, групування матеріалу за тематичним принципом – передумова структурно-семантичного моделювання – методу реконструкції загальної фразеосхеми, методу фраземотвірного моделювання (М. Алефіренко), суть якого полягає в поєднанні літературного звороту з його численними варіантами у слов’янських діалектах і мовах. Особливого значення набувають саме діалектні вислови (М. Толстой, В. Мокієнко), які глибино відбивають усномовний узус того чи іншого ареалу. Якраз у діалектне мовлення ідуть корені національної фразеології літературних мов. Різноманітний фразеологічний матеріал дає змогу порівняно повно аналізувати ту чи іншу фразеологічну модель і демонструвати її варіювання в мовленні, в окремому ареалі. Структурно-семантичне моделювання у сфері фразеології може стати надійною перевіркою апріорно висловлюваних тверджень, дозволить простежити за тенденціями фразеотворення, за динамікою ФО в межах окремих мікрой макрогруп.
Фразеологічні одиниці, домінуючим компонентом семантики яких є конотативний аспект, найтісніше пов’язані з образом. Національна своєрідність ФО виявляється “у специфіці внутрішньої форми” фразеологізмів, “у розвитку тих чи інших тем”, “образних стрижнів ФО” на національній основі. Під образністю розуміють здатність мовних одиниць створювати наочно-чуттєві уявлення про предмети навколишньої дійсності. Образність слова чи фразеологізму залежить насамперед від співвідношення між прямим і переносним значенням, від конотації слова (фразеологізму), численних імпліцитних сем, які “випливають” на поверхню, стають центром фразеотворчого процесу. Розгалуженість певного гнізда ФО навколо слова-компонента-образу є об’єктивним показником його фразеопродуктивності, що зумовлено й екстралінгвістичними чинниками. В українській мові, крім названих вище соматизмів, великим фразеотворчим потенціалом характеризуються іменники Бог, вогонь, вода, гадка, година, день, діло, дно, дорога, думка, дух, жар, життя, земля, камінь, каша, кишеня, кінець, колесо, копійка, край, лихо, мати, місце, мішок, мороз, муха, небо, нитка, нам’ять, погляд, розум, світ, слід, слово, хліб, шлях та деякі інші. Серед числівників уживані слова два (за два кроки; раз, два і в дамках), чотири (на всі чотири сторони, підкувати на всі чотири), п’ять (як свої п’ять пальців, ні в п’ять ні в дев’ять), шість (ні шість ні п’ять), десять (за десять кроків), сіно (сто лих, на всі сто відсотків), проте найбільше фразеологізмів групується навколо числівників один (в один голос, в один міг, на один лад, не один пуд солі з’їсти), три (дати в три шиї, здирати по три шкури, іти під три чорти, три мішки гречаної вовни) і сім (злупити сім шкур, усім по сім, як сім баб пошептало тощо). Причини такої фразеопродуктивності слід шукати не тільки в граматичних законах, а й поза мовою, у матеріальному й духовному житті людей.
Полісемантичність слова один спричинила й численні вислови. Числівником один розпочинається наша система відліку. Як назва числа 1 та його цифрового позначення слово один разом із частками означає “багато” (Не один) або “жоден” (Ні один), а повторюючись (Один на один, один одним) – синонімізується з висловом сам на сам чи означає “єдиний”. У значенні прикметника – “зовсім самотній”; у значенні вказівного займенника – “заодно, дружно, одностайно”; у значенні неозначеного займенника -“якийсь, котрийсь”: Один одинцем, в один гуж тягти, в одну дудку грати, одного дня. Значення “невелика кількість; частина чогось” прямо чи непрямо виявляється у висловах Одним вухом чути; одним оком подивитися; одна нога тут, а друга там.
“Між двох вогнів” потрапив числівник Три. Три – це і “мало” (від горшка три вершка, заблукати між трьох сосон), і “багато” (У три горла, як три дні хліба не їв). Дехто вважає, що потроєння йде ще з тих часів, коли люди при лічбі не рахували далі числа три.
Відомий етнограф М. Сумцов у дослідженні “Тур у народній словесності” (1 887) писав про збільшення як один з прийомів народної думки – мультиплікації, що виражається переважно в потроєнні предмета. “Замість однієї дороги, однієї трави, одного богатиря з’являється три дороги, три трави, три і більше богатирів”. Звідси таке збільшення (і не тільки предметів, але і явищ, властивостей тощо) і в багатьох інших виразах, як-от: алюр три хрести “дуже швидко, негайно”, Іти під три вітри, у три ручаї. Число три ввійшло складником також у вже раритетні числівники Тридев’ятий (власне, “двадцять сьомий”), Тридев’ять, тридесятий, тридесять, про які найчастіше довідуємося з народних казок (Тридев’яте королівство, тридев’яте царство, за тридев’ять земель, тридесяте царство).
Число сім здавна вважали магічним. Сім днів тривав потоп. Кожна із семи планет мала свій день. Стародавні шумери позначали ідею всесвіту тим самим знаком, що й число сім. На думку піфагорійців, числам були властиві навіть деякі моральні особливості: справедливість, душа…Четвірка й семірка в цих стародавніх філософів була початком пропорційності, а відтак гармонії, здоров’я, розуму. До цього ще додамо сім днів тижня, сім кольорів райдуги. Тож не дивними здаються й народні фіксації цього числа в пареміях – Сім раз відмір, а раз відріж; семеро одного не ждуть; один із сошкою, а семеро з ложкою; сім бід – один от – віт… І, звичайно, в ідіомах – насамперед зі значенням “багато” (Вигнати сім потів, дерти сім шкур, нехай їй сім чортів, стоптати сім пар підошов) чи “далеко” (за сім верст киселю їсти, за сім земель). Деякі з них стали вже рідковживаними: як сім галок (“На моє щастя полковник їхав не сам. З ним була дочка – чорна, як сім галок. їй було років шістнадцять”, Л. Яновська), Хоч по сім за цибулю (продавати) “дуже дешево” (І. Нечуй-Левицький). А деякі, навпаки, часто вживані. Чи не найчастіше – Сім п’ятниць на тиждень “хто-небудь дуже легко змінює свої рішення, наміри, настрій і т. ін.”, притому в декількох варіантах: На тиждень сім п’ятниць, буде сім п’ятниць на одну неділю. П’ятниця раніше була вихідним днем. У тих, хто лише те й робив, що святкував (байдикував), справді було сім п’ятниць (вихідних) на тиждень. Найпереконливіше пояснив походження цього виразу С. Максимов ще в кінці XIX ст. Щоп’ятниці, тобто у вільні від роботи дні, люди сходилися торгувати. П’ятниця, отже, була й днем виконання різноманітних торгових зобов’язань. Одержуючи гроші, обіцяли привезти замовлений товар на наступному тижні в п’ятницю. А забираючи товар, твердо запевняли, що заплатять за нього через тиждень, у п’ятницю. Проте інколи обіцянка так і залишалася обіцянкою: дехто обманював, “відкладаючи з дня на день, на всі сім днів тижня, на всі п’ятдесят два тижні цілого робочого року”. Можливо, справді слово П’ятниця виступало у виразі у значенні “вихідний”, оскільки фіксуються й вислови Сім неділь на тиждень (у кого), по сім неділь на тиждень справляти: “Там, у городі, розкіш їм, воля, страху немає… От воно і звикне без діла сидіти, По сім неділь на тиждень справляти! (Панас Мирний).
Вторинність номінації, властива фразеологізмам, базується на первинності назв життєвих ситуацій, вербальне вираження яких становить прототип ФО. У процесі фразеотворення активізуються численні імпліцитні (латентні) семи слова – компонента ФО. Фразеопродуктивність образних конкретизаторів (ОК) одночасно є і свідченням їх потужності як екстралінгвістичних опор, їх зв’язку з позамовною сферою.
Об’єктивним показником фразеотворчої активності ОК може бути вибірка з академічного “Словника фразеологізмів української мови” (2003) (див. наведену на с. 46 таблицю). Такі дані значущі, оскільки вони демонструють внутрішню форму ФО, систему образів у свідомості людей, які послуговуються певною мовою. Саме вони, ці образи, як мотиваційні домінанти спрямовують фразеотвірні процеси, формують специфіку образного потенціалу. Численні ФО несуть на собі відбиток названих вище образів, фіксуючи їх у різних конфігураціях (Аж брати в себе око, аж вбирати в себе око, бите око, вліпити в саме око, куди лиш гляне око, хоч в око стрель тощо). Суть образності, за Б. Ларіним, – у “смисловій реалізації” мовлення “переважно в конкретних уявленнях” . Список цих образів в українській літературній мові частково збігається з іншими мовами, а частково відрізняється. Проте кількість однакових метафор навіть у мовах різних типів явно переважає над національно специфічними. І все ж фразеологічні одиниці, побудовані на цих образах, утворюють у тій чи іншій мові свою “фразеологічну картину світу” – навіть при численних фразеологічних збігах. Важливий також і “фразеологічний акцент”. Українському мовно-фразеологічному континуумі не властивий водно-фразеологічний аспект прибалтів чи кашубів. Зате розвинені фразеологічні поля зі словом край: без кінця і без краю, від краю до краю, дійти краю, не було і кінця – Краю, не видно і кінця – краю, немає і кінця – краю, мов з голодного краю, як з голодного краю… Власне, маємо фразеологію “безкрайніх українських полів”.
Базуючись на мотивації ідіом, можна реконструювати в підсумку цілу картину життя того чи іншого народу, відбиту “дзеркалом фразеології””. У В. Мокієнка, наприклад, це такі сім основних ідеографічних рубрик: 1) природа, тваринний і рослинний світ: Вийти сухим з води, обідрати як липку, 2) анатомія людини й жести: Хоч око виколи, водити за ніс; 3) побутові уявлення: через пень колоду, хоч греблю гати; 4) історія: Як Мамай пройшов; 5) соціальні відносини: Бити чолом, ламати шапку (перед ким), Поки суд та діло; 6) духовна культура – обряди, забобони, вірування: Як у воду глядів, ні дна ні покришки, вбивати осиковий кіл, тіпун тобі на язик, від дошки до дошки; 7) фольклор, народне мовлення, гумор: Тихше води, нижче трави, кров з молоком, дати березової каші, як рак на горі свисне.
Як бачимо з цього поділу, шість із семи рубрик пов’язані з людиною. Але й ФО першої рубрики тільки етимологічно співвіднесені з тваринними та рослинними реаліями природи. За адресатом, функціональним призначенням вони переважно антропонімні, пор.: Клясти на чім світ стоїть “(клясти) не стримуючись”; Виходити сухим з води “будучи винним, уміло уникати покарання”, а тому можуть розглядатися й у тематичній групі “Людина”. Ось чому ми не виділяємо окремих рубрик “Тваринний світ”, “Рослинний світ”. Складність ідеографічної класифікації фразеологічного корпусу полягає ще й у тому, що численні одні й ті самі вислови – це одиниці для декількох ідеографічних розрядів.
Related posts:
- ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Укладання словників різних типів (у тому числі й ідеографічних), історико-етимологічний аналіз ФО, використання лінгвогеографічних методів дослідження фразеологічного складу, дослідження з порівняльної фразеології, систематизація усталених висловів з погляду їх зв’язків з позамовною дійсністю привели вчених до визнання необхідності системного вивчення фразеосемантичних мікро – й макроструктур, поставили на порядку денному проблему ідеографічного […]...
- Ідеографічна класифікація фразеологізмів – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 5. Ідеографічна класифікація фразеологізмів Попередній аналіз фразеологічного складу української мови, апробований різними дослідниками розподіл на ідеографічні групи, власний досвід ідеографічної класифікації фразеологізмів Східно-слобожанських і східно-степових говірок Донбасу дають змогу запропонувати в найзагальнішому вигляді таку ономасіологічну систематизацію української фразеології. Усі ФО розподіляємо між трьома фразеотематичними групами (ФТГ): “Людина”, “Абстрактні відношення” […]...
- Фразеологічне значення – ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 2 ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЇ § 6. Фразеологічне значення Проблема значення в лексикології настільки багатоаспектна й складна, що У. Вайнрах назвав один із параграфів про нього “Стан нашого невігластва”. Не менш складна й проблема фразеологічного значення – чи не найзаплутаніша у фразеологічній семантиці. Звертають увагу звичайно на своєрідність фразеологічної семантики порівняно із семантикою слова, на […]...
- СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Основною тенденцією в лінгвістичній науці в останні роки стає принцип системності, визначення функціонального статусу мовної одиниці в системі, зокрема вивчення її в межах тематичних та фразеологічно-семантичних груп, у відношеннях загального і часткового, активного і пасивного, діалектного і загальнонародного. Виразно це представлено й у відношеннях та опозиціях фразеологічних одиниць, що […]...
- Синонімія у фразеології – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 10. Синонімія у фразеології Фразеологізми в мові функціонують не ізольовано, а органічно вписуються в мовну систему. Цілісність значення фразеологічних одиниць зумовлює витворення системних відношень, аналогічних лексичним одиницям: полісемія, омонімія, синонімічні, варіантні й антонімічні відношення. Проблема синонімії у фразеології пов’язана перш за все з відсутністю єдиного погляду на це […]...
- ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 15 ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Історичний та етимологічний аспекти східноукраїнської фразеології плідно розробляли О. Потебня, Ф. Буслаєв, І. Срезневський, М. Сумцов, пізніше – М. Толстой, Л. Коломієць, Ф. Медведєв, Я. Спринчак, М. Демський, В. Мокієнко, А. Івченко, Ф. Янковський, І. Лепешев, В. Коваль та ін. Велику цінність становлять матеріали семитомного “Етимологічного словника української […]...
- Відображення матеріального й духовного життя у фразеології Розділ 15 ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ § 41. Відображення матеріального й духовного життя у фразеології Матеріальне й духовне життя народу становлять невичерпне джерело фразеотворення й водночас є екстралінгвістичним тлом, на якому об’ємніше проступають і мовні цінності. Стійкі вислови, лаконічно й образно передаючи “великі мислені маси” (О. Потебня), створюють фразеологічну картину світу. В останній завжди […]...
- ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 9 ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Найчіткішу зміну основних етапів у розвитку історії словосполучення – від вільного до нерозкладного – показав Б. Ларін у тричленній схемі: звичайні словосполучення (змінні, “вільні”) – стійкі метафоричні словосполучення (“фразеологічні єдності”, “стереотипні речення”) – ідіоми (“фразеологічні зрошення”, “нерозкладні речення”). Відповідно зменшується й ступінь мотивації словосполучень. Фразеотворення звичайно відбувається за певними зразками, […]...
- ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 16 ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Мотивація внутрішньої форми, етимон образного сприйняття внаслідок різних екстралінгвістичних чинників із часом може затемнюватися, а то й зовсім втрачатися для пересічного мовця. Відбувається процес перекодування первісної ознаки, творення “образу образу” (О. Потебня), хоча кожний новий етап його внутрішнього розвитку базується на попередньому образі. “Розмотати” етапи перекодування образу, наблизитися до […]...
- Історичні зміни у фразеології Розділ 10 ДИНАМІКА УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ § 29. Історичні зміни у фразеології Спостереження над різними історичними станами фразеологічного складу – одне з найоб’єктивніших свідчень еволюції усталених висловів. Такі порівняння уможливлюються як різночасовими фіксаціями словників, так і монографічними описами окремих періодів, спостереженнями над живими процесами їх розвитку й перетворення. Майбутнє фразеології, зазначає прибічник лексикографічної розробки фразеології О. […]...
- ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Лексикологія. Фразеологія § 13. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Про те, як народжуються і живуть фразеологізми 98 Прочитайте виразно вірш. Про який фразеологізм тут ідеться? Як автор пояснює його походження? Доведіть, що джерелом цього виразу є жива народна мова. ЗАРУБАЙ НА НОСІ Гриць катався на льоду, не спитавши мами, Та й потрапив у біду: шурхнув з ковзанами. […]...
- Обсяг фразеології – ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Розділ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ § 2. Обсяг фразеології Установилося два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсумував О. Ожегов у праці “Про структуру фразеології” (1974): фразеологія в широкому розумінні і фразеологія у вузькому розумінні. До фразеології в широкому розумінні традиційно відносять прислів’я, деякі приказки, крилаті вислови, “різні стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні […]...
- Фразеологічні варіанти – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ §11. Фразеологічні варіанти Взаємодія двох протилежних тенденцій у складі фразеологічних одиниць (тенденція до стабільності в семантиці, формі та їх структурі і протилежна – тенденція до формального оновлення мовної оболонки) породжує численні й різноманітні фразеологічні варіанти, під якими ми будемо розуміти такі лексико-граматичні різновиди фразеологічної одиниці, які за тотожності загального […]...
- Багатозначність фразеологізмів – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 9. Багатозначність фразеологізмів Багатозначність (полісемію) розуміють як наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох і більше значень, тобто віднесеність її до двох чи більше об’єктів позначення. Лексична полісемія досліджена вже достатньо, наявність же кількох значень фразеологізму, образна семантика якого нібито “не допускає варіації значення” (О. Єфімов), деякими дослідниками […]...
- Антонімія фразеологічних одиниць – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 5 СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ § 12. Антонімія фразеологічних одиниць Антонімія належить до семантичних універсалій, проте фразеологічна антонімія, на відміну від лексичної, на сьогодні вивчена значно менше. Певну увагу українським фразеологічним антонімам приділяли Л. Авксентьев, Н. Бабич, Н. Бобух, В. Калашник, Ж. Колоїз, Л. Скрипник. Складність дослідження фразеологічних антонімів полягає в самій природі ФО, […]...
- НОВІ АСПЕКТИ У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ Розділ 18 НОВІ АСПЕКТИ У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ У фразеології продовжують розроблятися синхронічний і діахронічний аспекти, уточнюється термінологія, досліджуються системні зв’язки ФО, розкривається – із залученням генетичних і типологічних паралелей – механізм фразеотворення. Багато з таких питань утрадиційнилося. Новими аспектами у фразеології ми вважаємо не тільки нові напрями досліджень фразеології, а й більш фундаментальне висвітлення […]...
- Олександр Потебня – предтеча української фразеології – ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ Розділ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ § 3. Олександр Потебня – предтеча української фразеології Становлення фразеології як лінгвістичної дисципліни звичайно пов’язують насамперед із працями Ш. Бал лі та В. Виноградова. Однак заради справедливості зазначимо, що багато аспектів фразеології як лінгвістичної дисципліни загалом й української зокрема були об’єктом уваги най видатнішого українського мовознавця, основоположника психологічного напряму […]...
- Особливості засвоєння фразеології 5.3. Особливості засвоєння фразеології Розділ “Фразеологія” за програмою для 12-річної школи передбачено для вивчення в 5 класі. Це пояснюється тим, що фразеологія, як і лексика, побудована на системності. Системні відношення простежуються між словами і фразеологізмами, а тому знання таких відношень допоможе учням розмежовувати фразеологізми в межах синонімічних рядів, що, у свою чергу, сприятиме піднесенню культури […]...
- Фразеологізми. Джерела української фразеології І СЕМЕСТР ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ Урок № 12 Тема: Фразеологізми. Джерела української фразеології Мета: подати відомості про фразеологізми, формувати вміння вирізняти їх у реченнях та тексті, розкривати їхнє значення; формувати вміння користуватися фразеологічним словником; розвивавати логічне та образне мислення; сприяти збагаченню та уточненню словника учнів; виховувати пошану до усної народної творчості. Тип уроку: урок вивчення нового […]...
- Узагальнення і систематизація знань з лексикології та фразеології ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ УРОК № 75 Тема. Узагальнення і систематизація знань з лексикології та фразеології Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів з теми “Лексикологія. Фразеологія”; удосконалювати навички практичного використання знань із цих тем в усному й писемному мовленні, користування різними видами словників; прищеплювати учням любов до рідної мови, культури. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- Відмінки іменника ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах 3.1. Іменник Відмінки іменника В українській мові є сім відмінків: Називний Хто? (до істот) Що? (до неістот) Родовий Кого? Чого? Давальний Кому? Чому? Знахідний Кого? Що? Орудний Ким? Чим? Місцевий На кому? На чому? Кличний – –...
- Відмінювання складних займенників – Займенник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Займенник Відмінювання складних займенників Складні займенники відмінюються лише в основній частині: Абихто, абикого, абикому, абиким, аби на кому. Абиякий, абиякого, абиякому, абияким, аби на якому. Дехто, декого, декому, де з ким, де на кому (й де на кім), на декому. Деякий, деякого, деяким, на деяких (і де на яких). […]...
- Додаток – Просте речення Словосполучення Просте речення Додаток Додатком називається другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків (Р. кого? чого? Д. кому? чому? 3. кого? що? О. ким? чим? М. (на) кому? (на) чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками та займенниками: Додатки можуть також виражатися прикметниками, дієприкметниками, числівниками (часто в сполученні з іменниками), інфінітивом та […]...
- Порівняльна характеристика органічних і неорганічних сполук – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК Хімія підготовка до ЗНО та ДПА Комплексне видання ЧАСТИНА І ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ ОРГАНІЧНА ХІМІЯ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК У 1861 році видатний російський учений Олександр Михайлович Бутлеров, спираючись на колосальний експериментальний і теоретичний досвід, сформулював один з основних законів органічної хімії про будову органічних сполук, що з деякими змінами дійшов і до наших днів. Значення […]...
- Загальна характеристика комунікативно-стилістичних якостей мовлення Стилістика української мови Загальна характеристика комунікативно-стилістичних якостей мовлення Усі літературно-мовні одиниці – від фонеми і до тексту – сформувались у мові з певними, тільки їм властивими функціями. Це комунікативно-стилістичні функції – комплекс тих якостей (ознак, прикмет, особливостей) мовлення, яких досягають найдоцільнішим з усіх поглядів використанням мови, її ресурсів у кожній конкретній мовленнєвій ситуації. Комунікативні можливості […]...
- Питальні займенники – Займенник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Займенник Питальні займенники Питальні займенники використовуються для вираження запитань про особу чи предмет, їхню ознаку, кількість. Вживаються питальні займенники для утворення питальних речень, а також як допоміжний засіб для встановлення відмінкової форми іменників (хто? що?), прикметників (який? чий? котрий?), числівників (скільки?). Однина Н. Хто Що Р. Кого Чого Д. […]...
- Творення фразеологізмів на базі вільних синтаксичних конструкцій Розділ 8 СТРУКТУРНО-ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНА ПІДОСНОВА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ § 17. Творення фразеологізмів на базі вільних синтаксичних конструкцій Найчастіше фразеологічні одиниці утворюються на базі вільних синтаксичних конструкцій, які постають у процесі спілкування. Дуже часто дериваційною базою служать дієслівно-іменні словосполучення. При цьому дієслівна форма вживається або в недоконаному виді (Втрачати рівновагу, додавати духу (кому)), або в доконаному (Заорати носом, уложити […]...
- Характеристика методів навчання 4.2. Характеристика методів навчання До основних методів навчання рідної мови належать: усний виклад учителем матеріалу, бесіда, спостереження учнів над мовою, робота з підручником, метод вправ, програмоване навчання, комп’ютеризоване навчання. Метод усного викладу вчителем матеріалу (розповідь-пояснення). Основне призначення цього методу – подати учням навчальну інформацію і забезпечити її сприйняття, осмислення, запам’ятовування. Форма подачі інформації може бути […]...
- Характеристика УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Характеристика Характеристика – це документ, у якому дається оцінка діловим і моральним якостям особи. Вона подається при вступі до середніх і вищих навчальних закладів, при висуванні на виборні посади, при атестаціях та в інших випадках. Характеристики видаються адміністрацією підприємства (організації, навчального закладу) на прохання працівника (студента, практиканта […]...
- Загальна характеристика частин мови МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Загальна характеристика частин мови Морфологія – це розділ мовознавчої науки, у якому слова вивчаються як частини мови. Слова об’єднуються в частини мови за такими спільними для них рисами: А) загальним лексичним значенням; Б) морфологічними ознаками (граматичним значенням); В) синтаксичною функцією; Г) особливостями словотворення. Отже, частини мови – це лексично-граматичні групи слів. Слова кожної […]...
- Загальна характеристика стилів мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Загальна характеристика стилів мови і мовлення У сучасному мовознавстві лексемою “стиль” прийнято позначати своєрідну манеру й спосіб усного і писемного висловлювання, реалізовуваного за однотипних умов спілкування і з однаковою метою. Цей самий термін уживається і як найменування багатьох вужчих мовних і мовленнєвих явищ, понять, зокрема різних галузей науки, мистецтва, сфер громадської діяльності, […]...
- Характеристика різних почуттів – ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ Характеристика різних почуттів ПОЧУТТЯ – це переживання людиною життєвого сенсу, предметів і явищ, обумовлених відношенням їх властивостей до потреб людини. Симпатія та антипатія. Симпатія (від грецьк. – потяг, внутрішня прихильність) – це стійке позитивне (схвальне, гарне) ставлення до кого – або чого-небудь (інших людей, їхніх груп, соціальних явищ), виявляється […]...
- Загальна характеристика хімічних елементів ІА групи РОЗДІЛ 3 МЕТАЛІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ЇХ СПОЛУКИ ХІМІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ІА – ІІІА ГРУП § 57. Загальна характеристика хімічних елементів ІА групи Усвідомлення змісту цього параграфа дає змогу: Характеризувати і порівнювати хімічні елементи ІА групи за місцем у періодичній системі та електронною будовою атомів; їх поширеність у природі; Оцінювати їх біологічну роль. До ІА групи належать […]...
- Ізомери – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК Хімія підготовка до ЗНО та ДПА Комплексне видання ЧАСТИНА І ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ ОРГАНІЧНА ХІМІЯ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК Ізомери Одній молекулярній формулі можуть відповідати різні речовини. Наприклад, для сполуки зі складом С4Н10 можна запропонувати дві структурні формули, в яких карбоновий кістяк буде містити чотири атоми, з’єднані один з одним двома різними способами: Кожному з них […]...
- ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАКТЕРІЙ Не минайте цифри на малюнках. Вони показують, скільки бактерій міститься в 1 см3(грунту, повітря). Зробіть висновок: де у природі повітря найбільш насичене бактеріями і поясніть, чому. Розділ 4. БАКТЕРІЇ Тема 1. БАКТЕРІЇ § 52. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАКТЕРІЙ Помивши руки в ставку чи озері, ви струсили з них воду. Краплі впали на поверхню, а разом із […]...
- Психологічна характеристика типів темпераменту – Темперамент – Психологія індивідуальності ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА 5. Психологія індивідуальності 5.1. Темперамент 5.1.4 Психологічна характеристика типів темпераменту Кожен тип темпераменту характеризується різним рівнем вираження окремих властивостей і їх своєрідним поєднанням. Сангвінік. Для сангвініка характерна підвищена реактивність. Він бурхливо сміється навіть із незначного приводу або може дуже розсердитися через дрібницю. Емоції виникають швидко, є сильними, але нетривалими, легко змінюються на […]...
- Характеристика хімічних елементів – ГАЛОГЕНИ Хімія підготовка до ЗНО та ДПА Комплексне видання ЧАСТИНА І ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ ХІМІЯ ЕЛЕМЕНТІВ ГАЛОГЕНИ Характеристика хімічних елементів Властивості хімічних елементів Властивість Флуор Хлор Бром Йод Хімічний символ F Сl Вr І Порядковий номер 9 17 35 85 Атомна маса 18,99840 35,453 79,904 126,9045 Місце в ПС 2 період; VII група 3 період; VII група […]...
- Загальна характеристика РОЗДІЛ 2 НЕМЕТАЛІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ЇХ СПОЛУКИ ХІМІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ IVA ГРУПИ До ІVА групи періодичної системи належать Карбон С, Силіцій Si, Германій Ge, Станум Sn і Плюмбум Pb. Карбон у вигляді сажі, кам’яного і деревного вугілля відомий з глибокої давнини. Назва Карбону походить від лат. carbo – вугілля. Й. Берцеліус (1779 – 1848) Д. І. […]...
- Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини й громадянина Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 13. Основні права, свободи та обов’язки громадян України 3. Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини й громадянина. З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства. жорстокості й приниження. Для досягнення цього вони повинні мати певні права – права людини. Права людини – це гарантована й […]...
- Характеристика хімічних елементів – НІТРОГЕН. ФОСФОР Хімія підготовка до ЗНО та ДПА Комплексне видання ЧАСТИНА І ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ ХІМІЯ ЕЛЕМЕНТІВ НІТРОГЕН. ФОСФОР Характеристика хімічних елементів Властивості хімічних елементів Властивість Нітроген Фосфор Хімічний символ N Р Порядковий номер 7 15 Атомна маса 14,007 30,974 Місце в ПС 2 період; V група 3 період; V група Число електронів на енергетичних рівнях 2; 5 […]...