Використання природних ресурсів
Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
§ 19. Екологічне право
3. Використання природних ресурсів.
Природа з давніх-давен забезпечує людину всім необхідним для її існування.
Використання корисних властивостей навколишнього природного середовища для задоволення економічних, оздоровчих, культурних, естетичних і будь-яких інших потреб називають природокористуванням. Людина користується природою, коли видобуває вугілля, залізну руду, золото чи інші корисні копалини, вирощує хліб чи картоплю, збирає в лісі гриби чи ягоди,
Екологічне законодавство визначає два основних види природокористування – загальне й спеціальне, які суттєво відрізняються.
Основні відмінності цих видів природокористування подано в таблиці.
Загальне природокористування | Спеціальне природокористування |
Здійснюється, як правило, без спеціального дозволу | Здійснюється на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) |
Здійснюється | Здійснюється із закріпленням природних ресурсів за певною особою |
Здійснюється, як правило, безоплатно | Здійснюється за плату |
Коли ви відпочиваєте на пляжі біля моря, збираєте в лісі гриби, вирушаєте до лісу чи на річку в туристичний похід, – ідеться про загальне природокористування і ви маєте право робити все це переважно без оплати. Кожен із нас має право перебувати в лісі, загальним природокористуванням є використання води водоймищ чи криниць, водопій тварин тощо. Якщо ж підприємство вирішило видобувати будь-які корисні копалини – віл піску чи глини до руди чи вугілля, вирощувати рибу у водоймі, – ідеться про спеціальне природокористування.
Потрібно врахувати, що в окремих випадках загальне природокористування здійснюється за плату. Так, туристи, які проклали маршрут територією Карпатського національного парку, мають сплатити за проходження маршрутом і користування стоянками на маршруті; певну плату необхідно сплатити рибалкам, які ловитимуть рибу в приватному ставку.
При цьому незалежно від того, здійснюється загальне чи спеціальне природокористування, користувачі природних ресурсів мають бережливо ставитися до природи, не завдавати їй шкоду. Цей обов’язок стосується й власників природних ресурсів.
Охороні, а часом і відродженню зникаючих і рідкісних видів тварин і рослин сприяє Червона книга – офіційний перелік таких видів.
Видобуток корисних копалин кар”єрним способом
У 1948 р. було створено Комісію з рідкісних і зникаючих видів при Міжнародній спілці охорони природи і природних ресурсів. Її зусиллями було зібрано інформацію про майже 20 тис. видів рослин, понад 600 видів птахів, майже 120 видів ссавців тощо, які потребують захисту й знаходяться під загрозою зникнення.
У 1974 р. заснувати Червону книгу Радянського Союзу, а в 1980 р. вийшла друком Червона книга України (на той час – Української Радянської Соціалістичної Республіки в складі СРСР).
У 2002 р. було прийнято спеціальний Закон України ” Про Червону книгу України”. До неї ввійшов перелік тварин і рослин, які перебувають (зростають) на території нашої держави та потребують особливої охорони й захисту. Не менше аніж раз на десять років Кабінет Міністрів України має забезпечити видання й поширення Червоної книги нашої держави.
Залежно від стану та ступеня загрози, рослини та тварини в Червоній книзі поділяють на зниклі (яких, на жаль, уже не існує у світі), ті, які зникли в природі (ті види, що зникли в дикій природі, але існують у спеціально створених людиною умовах) і зникаючі (ті, що перебувають під загрозою зникнення), рідкісні тощо.
Тварини та рослини, занесені до Червоної книги, перебувають під особливою охороною держави, за їх знищення можливе притягнення до кримінальної відповідальності.
Однією з наймолодших галузей права є екологічне. Воно регулює відносини щодо охорони природи, раціонального використання природних ресурсів. Кожна людина має екологічні права й обов’язки, закріплені в Конституції України та багатьох законах України. Головний обов’язок кожного – бережливе ставлення до природи, її багатств.
Користування природними ресурсами може бути загальним або спеціальним. Загальне природокористування здійснюється без закріплення їх за окремими особами і, як правило, без оплати.
Особливої охорони потребують тварини й рослини, які внесено до Червоної книги України або Всесвітньої Червоної книги.