Вікова структура популяцій рослин
ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Розділ 5. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ
5.4.1. Вікова структура популяцій рослин
Основні поняття і терміни: Латентний, передгенеративний, генеративний і постгенеративний періоди онтогенезу; вікові стани рослин: проростки, ювенільні, іматурні, молоді вегетативні, дорослі вегетативні, молоді генеративні, середньовікові генеративні, субсенильні і сенильні особини; віковий спектр; інвазійна і регресивна ценопопуляція.
Характеризуючи вікову структуру популяцій у рослин, потрібно мати на увазі, що абсолютний
Віковий стан особини рослини – це етап індивідуального розвитку рослини, на якому вона має певні екологічні і фізіологічні властивості.
Великий життєвий цикл включає етапи розвитку рослини від формування зародка насінини до смерті або до відмирання всіх її поколінь, що виникли від неї вегетативно. У великому життєвому циклі виділяють онтогенетичні періоди і вікові стани (табл. 5.1, рис. 5.14).
Таблиця 5.1.
Періоди і вікові стани у життєвому циклі рослин
Періоди | Вікові | Умовні Позначення |
І. Латентний | Насіння | Sm |
II. Передгенервтиіний | Проростки (сходи) | P |
(віргінільний) | Ювенільні особини | J |
Іматурні особини | Im | |
Молоді вегетативні особини | V1 | |
Дорослі вегетативні особини | V2 | |
III. Генеративний | Молоді генеративні особини | G1 |
Середньовікові генеративні особини | G2 | |
Старі генеративні особини | G3 | |
IV. | Субсенильні особини | SS |
Постгенеративний | Сенильні особини | S |
(сенильний) |
Рис. 5.14. Вікові стани онтогенезу рослин: А – костриці лучної (родина злакові), Б –
Волошки сибірської (родина айстрові).
P – проростки; J – ювенільні рослини; Im – іматурні; V – віргінільні; G 1 – молоді генеративні; G 2 – середньовікові генеративні; G 3 – старі генеративні; Ss – субсенильні; S – сенильні рослини.
У рослин виділяють чотири періоди онтогенезу особини:
1) Латентний – період первинного спокою, коли рослина перебуває у вигляді насіння чи плодів;
2) Віргінільний або Передгенеративний – від проростання насіння до формування генеративних органів;
3) Генеративний – період розмноження рослин насінням чи спорами;
4) сенильний Або постгенеративний – це період різкого зниження і втрати здатності до статевого розмноження, який закінчується повним відмиранням рослин.
Кожен із періодів характеризується відповідними віковими станами. Тривалість окремих періодів індивідуального розвитку, характер і час переходу від одного вікового стану до іншого є біологічною особливістю виду рослини та її адаптації до умов середовища у процесі еволюції.
Насіння характеризується відносним спокоєм, коли обмін речовин у ньому зведений до мінімуму. Сходи мають зародкові корінці та сім’ядольні листки, живляться ще за рахунок запасних поживних речовин насіння і фотосинтезу сім’ядолей.
Ювенільні рослини переходять до самостійного живлення. Переважно у них вже відсутні сім’ядолі, але листки ще нетипові, менших розмірів та іншої форми, ніжу дорослих.
Іматурні рослини мають ознаки переходу від ювенільних до дорослих особин. У них спостерігається початок галуження пагонів, з’являються типові листки. Ювенільні ознаки поступово замінюються типовими для виду рослини. Цей стан у деяких видів є довготривалим.
Вегетативні особини (віргінільні) характеризуються процесом формування типової життєвої форми рослин з відповідними типовими ознаками морфологічної структури підземних органів і надземної пагонової системи. Рослини закінчують передгенеративний період свого життєвого циклу. Генеративні органи ще відсутні. На різних етапах формування типової вегетативної сфери виділяють молоді та дорослі вегетативні особини, готові вступити у генеративну фазу розвитку.
Генеративні особини характеризуються переходом до цвітіння і плодоношення. Молоді генеративні особини завершують формування типових структур виду. У них з’являються генеративні органи (квітки та суцвіття), спостерігається їх перше цвітіння.
Середньовікові генеративні особини відзначаються щорічним максимальним приростом вегетативної сфери за рахунок розвитку нових пагонів збагачення, рясним цвітінням і високою насіннєвою продуктивністю. В такому стані рослини можуть перебувати різний час, залежно від тривалості життя і біологічних особливостей видового онтогенезу. Це один із найважливіших періодів життя рослини, що привертає увагу спеціалістів-теоретиків і практиків. Регулюючий вплив на культурні кормові та декоративні садово-паркові рослини дає можливість продовжити їхню “молодість” і підвищити продуктивність перших та декоративні якості других.
Старі генеративнІ особини послаблюють процес пагоноутворення, різко знижують насіннєву продуктивність. У них починаються процеси відмирання, які поступово переважають над процесами утворення нових пагонових структур.
Сенильні особини відрізняються чітко вираженим процесом старіння. З’являються дрібні пагінці з листками ювенільного типу. Рослина з часом відмирає.
Віковий розподіл особин ценопопуляції рослин називають Віковим спектром. Якщо у віковому спектрі рослини представлені насінням і молодими особинами, таку ценопопуляцію називають Інвазійною.
Частіше такою є молода популяція, щойно впроваджена в фітоценоз певного біогеоценозу.
Розрізняють нормальні повноцінні і нормальні неповноцінні ценопопуляції.
Нормальна повноцінна ценопопуляція представлена всіма віковими станами і здатна до самопідтримання насінням або вегетативним розмноженням.
Неповноцінною нормальною ценопопуляцією називають таку, в якій відсутні особини окремих вікових станів (сходи або найчастіше сенильні особини). Такими є популяції рослин
– монокарпіків, які плодоносять один раз у житті. Це однорічні і дворічні рослини.
Детальну класифікацію рослинних популяцій розробив Т. А. Работнов (1946). Серед рослинних популяцій у межах фітоценозу він виділяє декілька типів:
I. Інвазійні популяції. Рослини ще тільки приживаються у фітозенозі і не завершують тому повного циклу розвитку.
У цьому типі виділяють підтипи:
1) рослини зустрічаються тільки у вигляді сходів, що виникли із занесеного насіння з інших популяцій;
2) рослини зустрічаються у вигляді сходів, ювенільних і вегетативних особин. Вони з різних причин не плодоносять і відтворюються тільки занесенням насіння.
II. Популяції нормального типу. Рослини проходять у фітоценозі повний цикл розвитку.
У ньому виділяють підтипи:
1) рослини знаходяться в оптимальних умовах. У популяції високий відсоток генеративних особин;
2) рослини цього виду знаходяться в середніх умовах і, відповідно, популяція містить значно менше генеративних особин;
3) рослини знаходяться в не дуже сприятливих умовах, генеративних особин у популяції мало.
III. Популяції регресивного типу. Генеративне відтворення рослин у ній припинилось.
Цей тип популяції включає підтипи:
1) рослина цвіте, дає насіння, але з нього виростають нежиттєздатні сходи; або рослина зовсім не утворює насіння. Тому в таких популяціях молодий підріст відсутній;
2) рослина втратила повністю здатність до цвітіння і лише вегетує. Отже, популяція складається із старих особин.
Ця класифікація рослинних популяцій дає можливість визначати їхню перспективу розвитку в даній екосистемі на основі аналізу дії факторів середовища.
Ценопопуляції, у складі яких є тільки старі субсенильні і сенильні особини, не здатні до самопідтримання, називаються Регресивними. Вони можуть існувати за рахунок занесення насіння чи зачатків з інших ценопопуляцій.
Вікова структура ценопопуляцій визначається такими властивостями виду, як: періодичність плодоношення, швидкість переходу з одного вікового стану в інший, тривалість кожного стану, тривалість великого життєвого циклу, здатність до вегетативного розмноження і утворення клонів, стійкість до захворювань та несприятливих природних умов тощо.
У випадку, коли ценопопуляція характеризується високою насіннєвою продуктивністю і масовою появою сходів при значній загибелі молодих особин і швидкому переході тих, що залишились, у вегетативний і генеративний стан, її віковий спектр має лівосторонній характер. Таким є спектр молодих ценопопуляцій (рис. 5.15).
Рис. 5.15. Вікові спектри ценопопуляцій:
А – лівосторонній спектр пізньоцвіту пишного;
Б – правосторонній спектр костриці лучної;
1, 2 – мінливість за роками.
Якщо насіннєва продуктивність невисока, молодих особин небагато, відбувається нагромадження дорослих особин внаслідок значної тривалості їх вікових станів та при утворенні клону, спектр ценопопуляції матиме правосторонній характер. Він є ознакою її старіння.
Віковий спектр ценопопуляції та її чисельність визначають роль виду у фітоценозі.