ВОДОРОСТІ; ЇХ ЕКОЛОГІЯ І ЗНАЧЕННЯ – НИЖЧІ І ВИЩІ РОСЛИНИ
Біологія – універсальний довідник
БІОРОЗМАЇТТЯ
НИЖЧІ І ВИЩІ РОСЛИНИ
ВОДОРОСТІ; ЇХ ЕКОЛОГІЯ І ЗНАЧЕННЯ
Загальні особливості водоростей. Водорості від інших рослинних організмів відрізняються наступними ознаками:
· Водорості, або нижчі рослини
· Живуть головним чином у воді.
· Не мають вегетативних органів.
· Органи розмноження одноклітинні.
· Забарвлення різноманітне.
· Вищі рослини
· Живуть на суші (життя у воді вторинне).
· Мають вегетативні органи.
· Органи розмноження багатоклітинні.
·
Водорості можуть бути одноклітинні і багатоклітинні, іноді великих розмірів, до декількох десятків метрів. Вони фотосинтезують і мають хлорофіл, але часто й інші пігменти. Забарвлення водоростей може бути зелене, жовтувате, буре, червоне. Клітина водоростей має ті ж частини, що й у вищих рослин. їх фотозинтезуючі пластиди, від яких залежить забарвлення, називають хроматофорами. Розмножуються водорості вегетативним, безстатевим і статевим шляхом.
Зелені водорості, які живуть у прісних водоймах. Більшість зелених водоростей живе у прісних водоймах, у морях їх порівняно мало. Існують
Хламідомонада і хлорела. Дрібні одноклітинні водорості. їх можна розглянути тільки за допомогою мікроскопа. Вони мають оболонку, ядро, цитоплазму, чашоподібний хроматофор. Але відрізняються істотними ознаками.
Хламідомонада:
· Активно пересувається за допомогою джгутиків.
· Є червоне світлочутливе вічко.
· Має пульсуючі вакуолі.
· Безстатеве розмноження за допомогою рухливих спор із джгутиками – зооспор.
· Статевий процес протікає за допомогою дводжгутикових гамет.
· Живе у дрібних прісних водоймах.
Хлорела:
· Нерухома.
· Червоне світлочутливе вічко відсутнє.
· Пульсуючі вакуолі відсутні.
· Безстатеве розмноження за допомогою нерухомих спор.
· Статевий процес відсутній.
· Живе в основному на сирому грунті і стовбурах дерев.
Спірогіра. Звичайна нитчаста зелена водорість. Утворює основну масу слизької зеленої твані у ставках. Клітина складається з таких частин: оболонки, покритої слизом; великого ядра з ядерцем (добре помітне під мікроскопом); цитоплазми; хроматофора у вигляді однієї або декількох стрічок, розташованих по спіралі; вакуолі, яка займає велику частину клітини.
Вегетативне розмноження у спірогіри відбувається простим розривом ниток. Спори безстатевого розмноження відсутні. Статевий процес – кон’югація, тобто злиття звичайних вегетативних клітин, а не особливих гамет. Етапи кон’югації: 1 – дві нитки розташовуються паралельно; 2 – протилежні клітини утворюють вирости назустріч одна одній так, що утворюється міст; 3 – оболонки на кінцях виростів розчиняються; 4 – вміст однієї з клітин перетікає у клітину навпроти і зливається з її вмістом, у результаті чого утворюється зигота.
Кладофора являє собою не слизуваті на дотик нитки, які галузяться та прикріплені до субстрату. Хроматофор – у вигляді сіточки. Кожна клітина має багато ядер (це зустрічається іноді у водоростей, але ніколи – у вищих рослин). Безстатеве і статеве розмноження відбувається приблизно так, як у хламідомонади.
Таким чином, ознаки чотирьох родів зелених водоростей такі:
Водорості | Середовища життя | Життєва форма | Хроматофор |
Хламідомонада | Прісні водойми | Одноклітинна | Чашоподібний |
Хлорела | Прісні водойми і грунт | Одноклітинна | Чашоподібний |
Спірогіра | Прісні водойми | Нитчаста | Спіралеподібний |
Кладофора | Прісні водойми | Нитчаста розгалужена | Сітчастий |
Морські водорості. Одні морські водорості мікроскопічні, часто одноклітинні. Багато їх живе у поверхневих шарах води і складає частину планктону. Інші живуть на дні, головним чином на камінні і підводних скелях, на порівняно невеликих глибинах (150-200 м), тобто, в основному, у прибережній смузі.
Водоростям необхідне світло, тому на дуже великих глибинах вони існувати не можуть, їх мало і там, де вода бідна на поживні речовини. Основну масу донних водоростей складають бурі і червоні водорості. Форма цих водоростей дуже різноманітна: у вигляді кущиків, пластинок, шнурів. Бурі водорості пофарбовані в бурий, коричневий або майже чорний кольори; червоні – у рожевий, яскраво або темно-червоний. Бурі водорості досягають найбільших серед морських водоростей розмірів. До них відноситься, зокрема, ламінарія, або морська капуста.
Тіло ламінарії (слань) нагадує довгий, досить вузький листок на черешку. До дна вона прикріплюється виростами – ризоїдами. Як і в інших водоростей, ризоїди служать лише для прикріплення: вода всмоктується усією поверхнею. Ламінарія досягає декількох метрів у довжину. Внутрішня її будова досить складна. У неї є навіть ситовидні клітини, які нагадують ситовидні трубки вищих рослин. Але судини відсутні, оскільки водоростям вони непотрібні. У ламінарії утворюються зооспори, з яких виростають мікроскопічні заростки зі статевими органами, так що цикл розвитку ламінарії дещо нагадує цикл розвитку папороті.
У прибережній зоні північних морів живе фукус, також бура водорість. Слань фукуса дуже розсічена на ремнеподібні частки. Вона набагато дрібніша, ніж у ламінарії (до 50 см довжиною). Статеві органи утворюються у спеціальних вмістилищах. Спор безстатевого розмноження немає.
Значення морських водоростей:
· планктонні водорості відіграють велику роль у травленні морських тварин;
· зарості донних водоростей дають притулок рибам та іншим тваринам;
· ламінарію й інші водорості використовує в їжу людина;
· з бурих і червоних водоростей одержують йод і агар-агар;
· хлорела використовується у космонавтиці для відновлення нормального складу повітря.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...