Вправи 103-149
103. Док. вид: заспівати, посіяти, прийти, замислитись, передати, передавати
Недок. вид: співати, знати, тривати, нести, білити
108. Що люди називають успіхом? Більшість вважає, що успіх забезпечують професійні досягнення, визнання, достаток. Інші стверджують, що успішним стає лише той, кому поталанило, хто не знехтував щасливим випадком, скористався обставинами.
Мудрі люди стверджують, що запорукою успіху є вміння спілкуватися. Без сумніву, успіх має й ворогів: самовпевненість, лінощі та нещирість.
Для суспільства
112. 1. У тексті ділового папера зустрічаються помилки. 2. Ця пропозиція дійсно заслуговує на увагу. 3. Більша частина учнів нашого класу передплатила цей журнал. 4. Ми готуємось до вечора на честь ювілею видатного письменника й поета. 5. Цей вечір стане найвизначнішим заходом у цьому навчальному році.
120. 1. Ми подякували учителеві за екскурсію до музею. 2. Багато цікавого дізналися ми про твори українських художників. 3. Довго милувалися їхніми картинами і щиро захоплювалися їхнім талантом.
124. 1. І виріс (мин. ч.) я на чужині, і сивію (теп. ч.) в чужому краї… 2. І піднявся (мин. ч.) Тарас над ревучим Дніпром на своїй молодій Україні. 3. Не скаржився (мин. ч.), мовчав (мин. ч.), не плакав (мин. ч.) ні від чого. Нічого, якось жив (мин. ч.) і якось не вмирав (мин. ч.). 4. Наша дума, наша пісня не вмре (майб. ч.), не загине… (майб. ч.) А буде (майб. ч.) син, і буде (майб. ч.) мати, і будуть (майб. ч.) люди на землі.
125. 1. “Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива”, – співа Тарас не одинокий, із ним увесь народ співа. 2. А серце… серце в грудях б’ється, у рідний край летить, як птах. І ось Тарасові здається, що вже він ходить по ланах. 3. Шевченкове слово звучить у віках, воно живе й сьогодні. Тарас Григорович і нині разом з тими українцями, що бережуть і захищають рідну мову, культуру, шанують нашу велику історію.
129. 1. У самісінькім центрі Європи ми жили (мин. ч.), живемо (теп. ч.) й будем жить (майб. ч.). 2. Народ мій є (теп. ч.). В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде (теп. ч.). 3. Народ свою минувшину повік не забуде (майб. ч.). Ми були (мин. ч.), ми є (men. ч.) під небом і ми далі будем (майб. ч.). 4. Ми є (теп. ч.), були (мин. ч.) і будем (майб. ч.) ми. Й Вітчизна наша з нами. 5. Що без нас було (мин. ч.), минули (мин. ч.), а що при нас буде (майб. ч.), побачимо (майб. ч.). 6. Те, що минуло (мин. ч.) і що буде (майб. ч.), навік залишиться (майб. ч.), в мені. 7. Дніпро реве (теп. ч.) й ревітиме, (майб. ч.) поки віку, і плакати (майб. ч.) він буде, і квилити (майб. ч.).
134. Говорити – говориш, тягнути – тягнеш, знати – знаєш, мітити – мітиш, мріяти – мрієш, крутити – крутиш, читати – читаєш, печалити – печалиш, співати – співаєш.
136. 1. Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть. 2. Життєва нива колеться стернею. 3. Ми весь час стоїмо на грані невідомих шляхів майбутніх. 4. Зорі з неба сиплються, мов горох. 5. Тут росяні дощі цілують душу і шлях шовково стелиться.
137. Берегти – бережу, пекти – печу, могти – можу, текти – течу, котити – кочу, трусити – трушу, виходити – виходжу, їздити – їжджу, мастити – мащу.
139. 1. Старий годинник тишу колише. 2. Чужа гітара ріже вухо. 3. А серце голубом воркоче. 4. Я сиджу на кленовім порозі, а птахи все летять і летять. 5. Радію я, коли знаходжу слово із пахощами й кольором. 6. Слухає Немирів, як тенор пісню вивів: “По садочку ходжу, кониченька воджу”.
143. Знати – знав, знала, знало, знали;
Розказати – розказав, розказала, розказало, розказали;
Перемогти – переміг, перемогла, перемогло, перемогли;
Сісти – сів, сіла, сіло, сіли;
Сидіти – сидів, сиділа, сиділо, сиділи;
Рости – ріс, росла, росло, росли.
149. Невідомий винахідник
Перший винахід Яків Рощепій здійснив хлопчиком. Він самотужки змайстрував велосипед на двох дерев’яних колесах.
Рядовий солдат царської армії Рощепій розробив принцип автоматичної гвинтівки. Можновладці не змогли погодитися, що син бідних селян став автором такого винаходу! Тому про винахідника забули.
У 1943 році при звільненні рідного села від фашистів Рощепій побачив у бійця свою автоматичну гвинтівку! Розпитав і дізнався, що то “семизарядна гвинтівка Токарева”. До честі російського конструктора, той визнав авторство Рощепія. Відомий зброяр розкрив ім’я справжнього автора винаходу. У 1950 році про Якова Рощепія з’явилися публікації в газетах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...