ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ МІЖВИДОВІ

Related posts:

1. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ВНУТРІШНЬОВИДОВІ Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ВНУТРІШНЬОВИДОВІ – прямий та опосередкований взаємовплив особин одного виду, що характеризується переданням інформації або одночасно з нею ще й речовини та енергії....
2. ЧИННИК БІОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОЦЕНОТИЧНИЙ – чинник-1, джерелом якого є не окремий організм, популяція, вид чи їх довільна комбінація, а сукупна діяльність організмів, що складають біоценоз, прямий та опосередкований вплив їх на середовище....
3. ЕКСПАНСІЯ АНТРОПОГЕННА Екологія – охорона природи ЕКСПАНСІЯ АНТРОПОГЕННА – будь-який (розширюваний) прямий чи опосередкований вплив людини на природу....
4. НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ Екологія – охорона природи НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ – прямий і опосередкований вплив людей та їхньої госп. діяльності на природу загалом або на її окремі екол. компоненти чи елементи. Н. а. зазнають насамперед ландшафти, прир. ресурси, певні види рослин і тварин....
5. ЧИННИК БІОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОТИЧНИЙ – це чинник впливу живих істот одна на одну, різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях. Вони бувають антагоністичними (конкуренція, паразитизм, хижацтво), взаємовигідними (мутуалізм) чи нейтральними. Кожен з організмів постійно взаємодіє з особинами свого виду (внутрішньовидові зв’язки) та інших видів (міжвидові зв’язки)....
6. АВТОПАТІЯ Екологія – охорона природи АВТОПАТІЯ – негативний взаємовплив рослин одного або споріднених видів виділеннями або продуктами розкладу. Одна з форм алелопатії....
7. БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ Екологія – охорона природи БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ – сукупність процесів, які спричинюють вибіркове знищення або запобігають розмноженню менш пристосованих до навколишнього середовища організмів, внаслідок чого зберігаються більш пристосовані (природний добір). Включає всі внутрішньовидові та міжвидові відносини, а також взаємовідносини організмів з абіотичними чинниками, їх передумовами є гетерогенність особин у будь-якій популяції, зумовлена їхньою мінливістю. Поняття […]...
8. МЕТАБІОСФЕРА Екологія – охорона природи МЕТАБІОСФЕРА – шар літосфери, перетворений життям (живою речовиною чи біогенними речовинами), але в якому нині живих організмів немає....
9. БІОГЕННИЙ КОЛООБІГ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи БІОГЕННИЙ КОЛООБІГ РЕЧОВИН – постійний колообіг води і всіх елементів, які входять до складу живих організмів. Це обмін речовиною між абіотичною (неживою) та біотичною (живою) частинами біосфери....
10. ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ Екологія – охорона природи ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – сукупність природних та змінених людиною абіотичних і біотичних чинників, які справляють безпосередній або опосередкований вплив на людину та народногосподарську діяльність....
11. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
12. КОМЕНСАЛ Екологія – охорона природи КОМЕНСАЛ – один із двох організмів різних видів, які живуть сумісно, і який користується певними перевагами за рахунок ін., але не завдає йому прямої шкоди. К. може використовувати організм хазяїна як місце оселення, засіб пересування, може живитися рештками його їжі....
13. СТРУКТУРА УГРУПОВАНЬ, ЗАКОНОМІРНОСТІ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА УГРУПОВАНЬ, ЗАКОНОМІРНОСТІ – різні способи зв’язків та певна закономірність у розподілі ресурсів і чисельності складових угруповань видів у просторі й часі. В С. у. трапляються різноманітні способи зв’язків та взаємодії, які ведуть до встановлення певних закономірностей. Міжвидові взаємодії (конкуренція, хижацтво) звужують нішу кожного виду порівняно з розмірами, які допускає його […]...
14. ФОРЕЗІЯ Екологія – охорона природи ФОРЕЗІЯ – одна з форм біотичної взаємодії організмів різних видів, що виражається у перенесенні одним ін. без прояву явищ паразитизму; одна з форм мутуалізму....
15. ЕКВІТАБЕЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ЕКВІТАБЕЛЬНІСТЬ – рівномірність розподілу чисельності окремих видів організмів у біотичному угрупованні....
16. ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ -1) привнесення в середовище і розмноження в ньому небажаних для людини організмів; 2) проникнення (прир. чи антроп.) в експлуатовані екосистеми або технол. пристрої видів організмів, не характерних для даних угруповань і зазвичай там відсутніх. Забруднення мікроорганізмами є бактеріол. забрудненням....
17. ХАМСИН Екологія – охорона природи ХАМСИН – гарячий сухий пд. вітер у пн.-сх. Африці і над Червоним морем. X. переносить багато піску і пилу, що знижує видимість і часто призводить до пилових бур; супроводжується високими (до 40 С) т-рами і різким зниженням відносної вологості повітря. Усе це позначається на процесах життєдіяльності організмів регіону....
18. ОРГАНІЧНИЙ СВІТ Екологія – охорона природи ОРГАНІЧНИЙ СВІТ – жива природа, сукупність живих організмів, що населяють біосферу Землі. Відомо більше 1 млн видів тварин та близько 500 тис. видів рослин, які мешкають у воді, на землі, в грунті, повітрі та в інших організмах....
19. АУТБРИДИНГ Екологія – охорона природи АУТБРИДИНГ – схрещування не споріднених рослинних або тваринних організмів, зокрема й належних до різних порід, сортів або видів. Система, що включає різні заходи добору Для спаровування тварин однієї породи, які, на відміну від інбридингу, не мають спільних предків у 4-6 поколіннях....
20. СИНОЙКІЯ Екологія – охорона природи СИНОЙКІЯ, синейкія – один із видів взаємовідносин організмів в угрупованнях, що об’єднує їх безпосередні взаємозв’язки без передавання речовини й енергії. До внутрішньо-популяційної С. належать зростання коренів, стовбурів і гілок, зміщення особин під впливом фіз. тиску сусідніх, взаємовідносини ліан і рослини-опори, епіфітів та їх носіїв, тварин – поселенців на рослинах і рослин […]...
21. ХВИЛІ ЧИСЕЛЬНОСТІ Екологія – охорона природи ХВИЛІ ЧИСЕЛЬНОСТІ, хвилі життя, хвилі популяційні – коливання чисельності особин, властиве будь-якій популяції живих організмів. X. ч. можуть бути сезонними (періодичними), зумовленими генетично, і несезонними (аперіодичними), зумовленими безпосереднім впливом на популяцію різних абіотичних та біотичних чинників навколишнього середовища. Довжина X. ч. прямо пропорційна тривалості циклу розвитку організмів і часто супроводжується пульсацією […]...
22. СКАРП Екологія – охорона природи СКАРП – обрив над береговою терасою або на краю плоскогір’я. С. часто є екол. перешкодою для багатьох видів організмів....
23. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ – 1) зміна щільності видового складу (чисельності організмів-1); 2) коливання заг. чисельності організмів у межах систематичної категорії або території (чисельність організмів-2, 3)....
24. ВПЛИВ НА ПРИРОДУ ОПОСЕРЕДКОВАНИЙ Екологія – охорона природи ВПЛИВ НА ПРИРОДУ ОПОСЕРЕДКОВАНИЙ – ненавмисна зміна природи, спричинена вторинними явищами та процесами, пов’язаними з госп. заходами (напр., підтоплення територій в разі створення штучних морів, утворення токс. сполук внаслідок вторинного забруднення тощо)....
25. ІНДЕКС ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ Екологія – охорона природи ІНДЕКС ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ – показник, який відображає придатність навколишнього середовища для життя організмів (здебільшого виражається ступенем інтенсивності розмноження, захворюваності, смертності або виживання організмів)....
26. ЕКСКРЕЦІЯ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи ЕКСКРЕЦІЯ РЕЧОВИН – виділення організмами кінцевих чи побічних продуктів метаболізму в біоценотичне середовище. До таких речовин належать також кореневі виділення, рідини, гутація, піт, камеді, екскременти тварин. Е. р. є обов’язковим наслідком процесів життєдіяльності організмів. Це слід враховувати під час оцінювання екол. ситуації середовища існування організмів....
27. ШУМ ІНФОРМАЦІЙНИЙ Екологія – охорона природи ШУМ ІНФОРМАЦІЙНИЙ – зайва, дублююча інформація, яка не несе смислового навантаження. Становить значну частину наук, повідомлень, особливо в період становлення тієї чи ін. наук, дисципліни, зокрема екології....
28. ПАТОГЕННІСТЬ Екологія – охорона природи ПАТОГЕННІСТЬ – здатність живих організмів (як правило, мікроорганізмів) спричинювати захворювання ін. організмів....
29. АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН – нагромадження радіоакт. речовин (РР) компонентами біосфери – атмосферою, гідросферою та верхньою зоною літосфери. Особливо енергійно відбувається в організмах. Кожна А. РР характеризується певними швидкостями перетворень під час обміну речовин та виходу з біол. колообігу, що супроводжується їх акумуляцією в повітрі, воді і грунті. А. РР характеризується коеф. […]...
30. АЕРОБІОС Екологія – охорона природи АЕРОБІОС – сукупність аеро-біонтів – організмів, що мешкають на суходолі, тобто наземних організмів....
31. КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОГЕОХІМІЧНИЙ Екологія – охорона природи КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОГЕОХІМІЧНИЙ – обмін речовиною і енергією між різними компонентами біосфери, зумовлений життєдіяльністю організмів, який має цикл, характер. К. р. б. є динамічною основою існування життя, а деякі з них (цикли вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, калію, кальцію, тобто біогенних елементів) є головними для розуміння еволюції і сучасного стану біосфери. […]...
32. ПРЕАДАПТАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА Екологія – охорона природи ПРЕАДАПТАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА – еволюц.-ген. передумови подальшого пристосування організмів до змін навколишнього середовища; закладені у видах живого наперед та безпосередньо не пов’язані із взаємодією організмів та середовища їхнього існування. Це визначення виглядає теологічно. Однак враховуючи величезну складність ген. коду і практичну необмеженість кількості варіацій (мінімум 1050), будь-яка мислима зміна організмів “закладена” в […]...
33. ВОДООБМІН ГЛОБАЛЬНИЙ Екологія – охорона природи ВОДООБМІН ГЛОБАЛЬНИЙ – процеси випаровування води з поверхні океану і суходолу, перенесення водяної пари, її конденсація, що супроводжується випаданням опадів, формування перерозподілу всіх видів стоку, що врешті-решт забезпечує повернення вод у Світовий океан....
34. ТРОФІЧНИЙ РІВЕНЬ Екологія – охорона природи ТРОФІЧНИЙ РІВЕНЬ – сукупність організмів, об’єднаних типом живлення. Перший Т. р. займають продуценти – рослини, другий – рослиноїдні тварини, третій – хижаки, що живуть за рахунок рослиноїдних організмів, четвертий – організми, що споживають хижаків третього рівня. Деякі організми можуть знаходитись на різних Т. р....
35. ВАГІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ВАГІЛЬНІСТЬ, рухливість – природжена здатність дорослих організмів або організмів, що перебувають на личинкових етапах розвитку, активно переміщуватись у просторі....
36. МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН БІОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН БІОЛОГІЧНИЙ, боротьба біологічна – група заходів, спрямованих на зменшення чисельності небажаних у госп-ві організмів за допомогою ін. видів – тварин-хижаків, вузькоспеціалізованих рослиноїдних видів чи паразитів (біометод) або шляхом стерилізації самців шкідливого виду та витіснення ними фертильних, що врешті-решт призводить до депопуляції....
37. ФАЗА РОЗВИТКУ Екологія – охорона природи ФАЗА РОЗВИТКУ – один з якісно (функціонально) різних станів прир. системи, що розвивається. Для організму комахи з повним перетворенням – це яйце, личинка, лялечка, доросла комаха (імаго); для сукцесії ліс. екосистеми після вирубування (без зміни ліс. порід) – фаза чагарників, молодняку, жердняку, достигаючого та стиглого лісу....
38. НЕКРОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи НЕКРОЦЕНОЗ – скупчення на одній ділянці решток відмерлих організмів незалежно від причин, часу й місця загибелі окремих особин. Напр., знесення водою в одне місце решток організмів (комах, молюсків, кісток наземних хребетних), які загинули не в один час і в різних місцях....
39. ЕДАФОН Екологія – охорона природи ЕДАФОН, едафобіонти – сукупність усіх живих організмів, які мешкають у грунті певного біотопу. Організми Е. належать до різних систематичних груп. Найрізноманітнішими у видовому відношенні й за біомасою є грунт, мікроорганізми, гриби і безхребетні. Вплив Е. на життя грунту великий і полягає в розкладанні орг. речовин, гуміфікації, зміні фіз. властивостей субстрату тощо....
40. БІОМ Екологія – охорона природи БІОМ – сукупність різних груп організмів та середовище їх проживання у певній ландшафтно-геогр. зоні....