Соціологія короткий енциклопедичний словник
XOMAHC Джордж (1910 – 1989) – амер соціолог, фундатор теорії “соціального обміну”. Нар у Бостоні, в родині, тісно пов’язаній з Гарвардським ун-том. Тут він закінчив коледж і працював у відомій Школі бізнесу. Співпрацював з соціальним психологом Е. Майо, досліджуючи “людські фактори” на в-ві, вивчав концепції соціальних антропологів Б. Малиновського, А. Радкліфф Брауна, чимало почерпнув у засновника соціол. ф-ту в Гарварді – П Сорокіна та керівника відділу соціальних відносин –
Т. Парсонса. Проте X. прагнув до “практ. соціології”, на матеріалах яких підготував роботу “Людська група” (1958). Уперше була запропонована оригінальна концептуальна схема для соціальних наук на біхевіористських принципах. Ідеї біхевіориальної психології Б. Скіннера, якого X. вважав найбільш близьким теоретиком, в обгрунтуванні “обмінного” соціол. підходу набули завершеного вигляду в книзі “Природа соціальних наук” (1967),
У своїй наук, програмі він прагнув подолати недоліки усталених соціол. традицій – насамперед виступав з критикою структурного функціоналізму, віднайти первісні елементи
соціального життя, обгрунтувати індуктивістську стратегію розбудови соціол. науки, її методол. засад. Поставив ряд фундаментальних проблем, розв’язання яких дало б змогу соціології мати науково контрольовані принципи. Це, по-перше, побудова соціол. теорії на поясненні її внутрішньої логіки, по-друге – окреслення соціальних явищ, які належать до царини предмета соціології, розкриття їх природи. X. доводив, що соціол. теорія має починатися з розкриття “елементарних форм” соціальної поведінки (найбільш відома його праця так і наз. “Соціальна поведінка: її елементарні форми” (1961), із заг. принципів формування усіх аспектів соціального життя. Суспільство змальовується з позицій психол. редукціонізму як таке, що грунтується на універсаліях людської природи. Універсальним законом людського існування і головною тезою теорії соціального обміну є те, що засадами усіх контактів людей є принцип “давання й отримання еквівалента”, тобто раціонального взаємообміну матеріальними та нематеріальними (визнання, симпатії, послуги..) здобутками. Соціальна система базується на “впорядкованому обміні винагородами” з метою отримання психол. задоволення. Певний баланс “винагород” та “покарань” – є основою будь-якої соціальної системи. Обмін є універсальною формою соціальної поведінки та висхідним пунктом пояснення усіх сусп. явищ. Тобто пропонується розуміння соціального життя, виходячи з утилітаристських установок та з використанням мови психол. понять, підвалинами пояснення соціальної реальності в цій площині є реальна поведінка людей, факти, які об’єктивно спостерігаються, раціональність дій суб’єктів, які виходять з позицій здорового глузду.
X. наголошував на необхідності пропозиціональності соціол. теорії. Вважав, що теорія лише тоді має сенс, якщо дає практичну віддачу, якщо конкретне пояснення можна перевірити висновками. На його думку, теорія – це пояснення явища, яке має грунтуватися на положеннях, які відбиватимуть функціональну залежність елементів сусп. устрою від універсальних мотивів і принципів соціальної взаємодії, отже, соціальним наукам слід перейняти норми й мову природничих наук (насамперед узаг. біхевіористської психології). Певною мірою завдання побудови заг. соціол. теорії на основі мікроаналізу й синтезу біхевюристських положень він реалізував у теорії “соціального обміну”, зосередившись на таких фундаментальних соціальних зв’язках, якими є обмінні процеси в суспільстві.
Теорет. й методол. зусилля X” у пошуку нових, більш переконливих аргументів для розбудови соціол. теорії забезпечили йому непересічне місце з-поміж сучасних соціологів.
Loading...