Загальна характеристика сенсорних систем
Розділ 12 СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ
Відчуття холоду від дотику до бурульки, запах квітів і смак їжі, звукові і зорові образи під час концерту чи споглядання морського пейзажу, а також почуття вдячності від усвідомлення того, що всі ці відчуття нам доступні, виникають у нас завдяки сенсорним системам.
Вивчивши цей розділ, ви дізнаєтеся, як організм людини сприймає навколишнє середовище; як влаштовані сенсорні системи і органи чуттів; як людина бачить, чує, відчуває смак, запах,
§ 60. Загальна характеристика сенсорних систем
У попередньому розділі ви дізналися, як відбувається нервова регуляція фізіологічних функцій організму. Аби нервова система могла виконувати своє завдання, вона передусім має отримати інформацію про впливи, яких зазнає організм. З деякими складовими нервової системи, що відповідають за цю її функцію, ви вже ознайомилися – це чутливі нейрони й певні структури головного мозку. Дослідімо детальніше, як саме організм одержує сигнали ззовні і від власних внутрішніх органів.
Будова
Кожна з сенсорних систем налаштована на сприйняття певних властивостей середовища – сенсорних стимулів. Для зорової сенсорної системи сенсорними стимулами є електромагнітні хвилі певної довжини, для слухової – коливання повітряного або водного середовища. Сенсорні системи, які сприймають інформацію про події всередині організму, уловлюють розтягування гладеньких м’язів внутрішніх органів, скелетних м’язів або сухожиль, зміни в хімічному складі внутрішнього середовища тощо.
Попри відмінності у видах чутливості, загальний план будови всіх сенсорних систем однаковий. Початковою ланкою аналізатора
Є сенсорні рецептори. В одних сенсорних системах цю функцію виконують закінчення дендритів чутливих нейронів, на які діє сенсорний стимул. Так, сенсорними рецепторами в нюховому аналізаторі є закінчення дендритів чутливих нейронів, розташованих у слизовій оболонці носової порожнини. Подібну будову мають і сенсорні рецептори дотику, які містяться в шкірі.
Рецептори зорового аналізатора влаштовані складніше. Вони утворені спеціалізованими клітинами, що контактують з ланцюжком з кількох нейронів, тіла яких розміщуються в сітківці ока. Окремими спеціалізованими клітинами є й рецептори сенсорних систем слуху і смаку.
Завдання рецепторів і чутливих нейронів – перетворення енергії сенсорних стимулів в електричну енергію нервових імпульсів, тобто переклад даних про вплив подразника на мову, зрозумілу ЦНС. Так, зорові рецептори беруть участь у перетворенні в нервові імпульси світлової енергії, слухові рецептори – механічної енергії звукових хвиль, а дотикові рецептори – механічної енергії тиску, вібрації тощо.
Сигнали, сформовані чутливим нейроном, передаються по його аксону до нервових центрів спинного і головного мозку. Кінцевим відділом аналізатора є певна зона кори великих півкуль. Отже, аналізатор складається з рецепторів, що сприймають сенсорні стимули, чутливих нейронів, по яких інформація передається, а також центрального відділу, що розміщується в головному мозку і обробляє отримані сигнали. У результаті роботи аналізатора ЦНС одержує інформацію, необхідну для регуляції роботи організму, а в людини зазвичай виникають певні відчуття.
Властивості сенсорних систем. Аналізатори розрізняють за тим, звідки надходить до їх рецепторів інформація про сенсорний стимул. Рецептори, які сприймають зовнішні сенсорні стимули, називають екстерорецепторами (лат. екстер – зовнішній), а ті, що фіксують впливи внутрішніх стимулів, – інтерорецепторами (лат. інтеріор – внутрішній). Екстерорецепцію в людини здійснюють слухова, зорова, тактильна, больова, температурна, смакова, нюхова, вестибулярна сенсорні системи. Утім больовий і температурний аналізатор мають й інтерорецептори. Больові інтерорецептори розташовані у всіх внутрішніх органах, а температурні – у гіпоталамусі, стравоході тощо.
Де саме розміщуються екстерорецептори сенсорних систем? Тактильні, больові і температурні рецептори містяться в дермі шкіри, епітелії язика, ротової порожнини, смакові – у епітелії язика, нюхові – у епітелії носової порожнини. Тому шкіру, язик і ніс називають органами чуттів. Органами чуттів є також око і вухо – спеціальні пристрої, що створюють необхідні умови для роботи зорових і слухових рецепторів, які в них розміщуються.
До складу однієї сенсорної системи можуть належати рецептори різної будови. По-різному влаштовані рецептори смакового аналізатора, чутливі до їжі різного хімічного складу, – саме тому в нас виникають відчуття солодкого, солоного тощо. Є відмінності між рецепторами зорового аналізатора, що відповідають за розрізнення ступеня інтенсивності світла і за виникнення відчуття кольору.
На кожний з видів рецепторів одночасно може впливати велика кількість специфічних стимулів. Усі ці стимули сприйняти неможливо, та й не потрібно – ЦНС не впорається з переробкою інформації такого обсягу. Тому рецептори мають певний поріг чутливості до сенсорних стимулів. Поріг чутливості – це найменша інтенсивність стимулу, достатня для збудження рецептора. Слабкі сигнали, інтенсивність яких є нижчою за поріг чутливості, рецептором не сприймаються. Наприклад, нюховий рецептор людини не вловлює низькі концентрації летких речовин, до яких чутливі нюхові рецептори собаки. Тренуючись, чутливість рецепторів можна підвищити. Так, у музикантів спостерігають загострення слуху, а у художників – зору.
Під час монотонної тривалої дії стимулу чутливість рецепторів до нього знижується. Цю їх властивість називають адаптацією. Коли ви заходите до приміщення, де є специфічний запах, ви спочатку відчуваєте його, а потім ваші рецептори нюху адаптуються до нього.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...