Загальні принципи використання і відновлення природних ресурсів, природних умов середовища життєдіяльності
СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО”
ТЕМА 4 ПРИРОДО-КОРИСТУВАННЯ ЯК НАУКА ПРО СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ
§18.Загальні принципи використання і відновлення природних ресурсів, природних умов середовища життєдіяльності
Природокористування базується на загальнонаукових, кібернетичних, біологічних, географічних, фізико-хімічних та інших законах і закономірностях. Основні закони та закономірності природокористування необхідно розглядати у поєднанні з численними екологічними концепціями, принципами,
– Характеристика деяких законів, закономірностей, принципів і правил.
1. Закон внутрішньої динамічної рівноваги є вузловим для практики природокористування. Його сутність зводиться до трактування динамічної рівноваги як взаємопов’язаної єдності системотворчих процесів і системи в цілому, коли незначні коливання одного із параметрів її функціонування спричинюють функціонально-структурні
2. Закон обмеженості природних ресурсів базується на розумінні того, що ресурси нашої планети мають певний кількісний вираз. Їх необхідно
Вважати обмеженими через високі темпи ресурсоспоживання людства. Їх обмеженість виникає внаслідок безпосередньої вичерпності або внаслідок значного погіршення їхньої якості через забруднення.
3. Закон відповідності між розвитком продуктивних сил і природно – ресурсним потенціалом певного регіону. Сутність його полягає в тому, що кожний регіон наділений певною структурою і масштабами природно – ресурсного потенціалу, використання якого необхідно вести з урахуванням запасів і темпів їх споживання. В результаті недотримання положень цього закону виникають часті екологічні кризи і формується невідповідність природогосподарського комплексу природоресурсному потенціалу території, що призводить до неефективного використання природних ресурсів.
4. Правило комплексного збалансованого розвитку полягає у пошуку пропорцій взаємопов’язаного розвитку природної, соціальної та економічної підсистем певної території. Його ігнорування призводить до розбалансованого, непропорційного, невиваженого розвитку.
5. Закон оптимальності і правило міри перетвореності природних систем. Згідно із законом, для кожної геосистеми потрібно розробляти критерії та пріоритети оптимізації, яка виражається у ранжуванні видів функцій за порядком їх значущості для регіону. Оптимізація геосистеми – це переведення її у стани, в яких вона здатна максимально ефективно виконувати задані їй функції, не зазнаючи при цьому небажаних змін.
6. Правило “м’якого” управління природою. Суть такого управління полягає у системному спрямуванні природних процесів у русло корисних природних ланцюгових реакцій, у тому числі процесів ресурсовідновлення і ресурсопоновлення (наприклад, використання біологічних методів захисту рослин, вибіркові рубки лісу, культивація полезахисних лісосмуг тощо).
– Основні екологічні принципи. Потрібно наголосити на існуванні тісних взаємозв’язків наведених вище законів і правил з основними екологічними принципами, сформульованими у ХХ ст.
Перший принцип був установлений у 1918 році А. Тінеманном. Згідно з ним, чисельність і багатство видів біоценозу безпосередньо залежить від різноманітності умов середовища його існування (біотопу).
Другий принцип, сформульований також у 1918 році А. Тінеманном, застерігає про недопустимість істотного відхилення умов середовища існування організмів від норм і властивих цим організмам оптимумів, оскільки такі відхилення призводять до збіднення і деградації біоценозу.
Третій основний екологічний принцип у 1952 році сформулював Г. Франц: поступова зміна умов біотопу зумовлює тривале і стабільне функціонування біоценозу.
Четвертий принцип сформулював Й. Іллієс у 1988 році. Близькоспоріднені види зазвичай не зустрічаються в одному і тому ж місці і в один і той же час, тобто не займають однакових екологічних ніш всередині біотопу. Тому багаті на види роди зазвичай представлені в біоценозах тільки одним видом.
У природокористуванні використовують і враховують низку інших законів, підходів, принципів. Серед них: екологічні закони Б. Коммонера, правило лімітуючих чинників, закон спільної дії природних чинників, закон зменшення природної родючості, закон збільшення темпів обігу природних ресурсів, закон зниження ефективності природокористування тощо.
Аргументи і факти
Закони природокористування не можна розглядати без урахування численних екологічних принципів і концепцій. У працях Ю. Одума їх налічують 66, у словнику Т. Дедю – 58 законів, 40 правил і 36 принципів, у словнику-довіднику М. Реймерса – 70 законів, 28 правил і 27 принципів. Загальна ж кількість різних законів, принципів, правил, аксіом становить близько 250.
ВИСНОВКИ
1. Основні закони і закономірності природокористування потрібно розглядати у взаємозв’язку з численними екологічними принципами і концепціями.
2. Подана характеристика деяких законів, принципів, правил показує важливість екологічного обгрунтування оптимального використання природних ресурсів і умов.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...