Заробітна плата і доходи. Поняття заробітної плати і доходів. Форми оплати праці
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ
Розділ VI.
ОБЛІК ТРУДОВИХ ЗАТРАТ, ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ І РОЗРАХУНКІВ З РОБІТНИКАМИ І СЛУЖБОВЦЯМИ
6.2. Заробітна плата і доходи. Поняття заробітної плати і доходів. Форми оплати праці
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності в Україні визначаються Законом України “Про оплату праці” від 24.03.95 № 108/95-ВР. Закон включає загальні положення, заключні положення та 3 розділи:
– Державне регулювання
– Договірне регулювання оплати праці;
– Права працівника на оплату праці та їх захист.
Крім цього Закону при вирішенні питань оплати праці слід керуватись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, Законами України “Про колективні договори і угоди”, “Про відпустки”, “Про прожитковий мінімум” й іншими законодавчими та нормативними актами.
Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: Мінпраці, фіноргани, податкові інспекції, профспілки. У 2000 р. Кабінетом Міністрів України
Згідно із Законом заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. При нарахуванні заробітної плати у натуральному вигляді, розмір нарахувань і виплат у натуральному вигляді не повинен перевищувати 30 % від загальної суми нарахувань.
Заробітна плата – це грошовий вираз вартості робочої сили, яка є товаром, її ціна. В сучасних умовах ціна робочої сили визначається попитом і пропозицією, але в основі ціни лежить її вартість.
Заробітна плата включає в себе основну зарплату, додаткову і інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, тобто плата за фактично відпрацьований час, або вироблену продукцію, послуги, виконання посадових обов’язків. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і особливі умови праці. Вона включає в себе доплати, надбавки, винагороди за безперервний стаж роботи, за фаховий рівень, гарантійні і компенсаційні надбавки, що передбачені чинним законодавством, а також виплати і премії за результатами колективної чи індивідуальної праці, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Компенсаційні виплати являють собою компенсації, що передбачені актами чинного законодавства. До них входять: надбавки за роботу в польових умовах, віддалених і прирівняних до них місцевостях, у зоні Чорнобиля; гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; оплата простоїв не з виші працівника; суми, що виплачуються працівникам, які брали участь у страйках тощо.
Від заробітної плати слід відрізняти доходи працівників. Поняття доходів включає в себе крім заробітної плати й інші доходи, що не входять до фонду заробітної плати. Наприклад, до інших доходів на підприємствах відносять разові виплати чи премії, які не передбачені системою оплати праці, сплату дивідендів.
З точки зору Закону, все на що здійснюються нарахування до Пенсійного фонду, фондів соціального страхування належить до заробітної плати. На інші доходи ці нарахування не робляться і вони не включаються до сум заробітної плати при визначенні розміру пенсій.
У бухгалтерському обліку промислових підприємств при визначенні належності виплат працівнику до заробітної плати чи інших доходів, керуються Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції, робіт, послуг у промисловості (затверджені наказом Держкомпромполітики від 02.02.01 № 47), П(с)БО 16, П(с)БО 27, а також Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.02.04 №5, іншими нормативними документами2.
Розрізняють дві основні системи оплати праці: погодинну і відрядну. Розмір погодинної оплати залежить від кількості відпрацьованого часу, відрядної – від кількості виготовленої продукції, наданих послуг.
У свою чергу погодинну оплату праці поділяють на погодинну просту та погодинно-преміальну.
Серед відрядних форм оплати праці розрізняють: відрядну просту, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, акордну, акордно-преміальну. Крім того, відрядна форма оплати праці може бути як індивідуальною, так і колективною (бригадний підряд).
Розрізняють заробітну плату номінальну та реальну. Номінальна заробітна плата – це її вираз у кількості одержаних грошових одиниць. Реальна заробітна плата – її вираз через кількість одиниць матеріальних благ і послуг, які може придбати працівник за свою грошову заробітну плату.
Законом визначено також поняття мінімальної заробітної плати як розміру плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою для підприємств усіх форм власності і господарювання. Розмір мінімальної заробітної плати на наступний рік встановлюється у законі про Державний бюджет України і може переглядатися разом з уточненням показників Державного бюджету1. Динаміка мінімальної заробітної плати наведена в табл. 6.1.
Таблиця 6.1.
Розмір мінімальної заробітної плати
Дата | Розмір мінімальної заробітної плати, грн. | Дата | Розмір мінімальної заробітної плати, грн. |
1996-1997 | 15 | 3 01.04.05 | 290 |
3 01.01.98 | 45 | 3 01.07.05 | 310 |
3 01.07.98 | 55 | 3 01.09.05 | 332 |
3 01.01.99 | 74 | 3 01.01.06. | 350 |
З 01.01.00 | 118 | 3 01.07.06 | 375 |
3 01.01.02 | 140 | 3 01.12.06 | 400 |
3 01.07.02 | 165 | 3 01.04.07 | 420 |
З 01.01.03 | 185 | 3 01.07.07 | 440 |
3 01.12.03 | 205 | З 01.10.07 | 460 |
3 01.09.04 | 237 | ||
3 01.01.05 | 262 |
Згідно із Законом України “Про оплату праці” встановлюється також прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет). Мінімальний споживчий бюджет – це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини. Його величина постійно змінюється у зв’язку зі змінами в економіці та інфляційними процесами (табл. 6.2):
Таблиця 6.2.
Динаміка прожиткового мінімуму
Дата | У середньому | Для дітей до 6 років | Для дітей від 6 до 18 років | Для працездатних осіб | Для осіб, що втратили працездатність |
3 01.01.02 | 342,00 | 307,00 | 384,00 | 365,00 | 268,00 |
3 27.05.04 | 362,23 | 324,49 | 404,79 | 386,73 | 284,69 |
3 01.01.05 | 423,00 | 376,00 | 468,00 | 453,00 | 332,00 |
3 01.01.06 | 453,00 | 400,00 | 514,00 | 483,00 | 350,00 |
3 01.04.06 | 465,00 | 410,00 | 527,00 | 496,00 | 359,00 |
З 01.10.06 | 472,00 | 418,00 | 536,00 | 505,00 | 366,00 |
3 01.01.07 | 492,00 | 434,00 | 558,00 | 525,00 | 380,00 |
3 01.04.07 | 525,00 | 463,00 | 595,00 | 561,00 | 406,00 |
3 01.10.07 | 532,00 | 470,00 | 604,00 | 568,00 | 411,00 |
Слід зазначити, що з 1 січня 2009 року Законом України “Про оплату праці” визначено, що мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не може бути зменшена в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для таких осіб. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою Україні! за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб3.
Межа малозабезпеченості – це соціальний норматив, який розробляється в умовах кризового стану економіки та спаду виробництва, структура і розмір якої визначаються законодавством з урахуванням наявних можливостей держави і згідно з Законом України від 03.07.91 № 1284-ХІІ “Про мінімальний споживчий бюджет”. Динаміка величини вартості межі малозабезпеченості наведена в табл. 6.3.
Таблиця 6.3.
Величина вартості межі малозабезпеченості
Дата | Величина вартості межі малозабезпеченості |
З 01.01.97 року | 70,9 |
З 01.01.98 року | 73,7 |
З 01.01.99 року | 90,7 |
З 01.07.99 року | 118,3 |
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.
Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” передбачена державна система соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів. Згідно із Законом підлягають індексації грошові доходи громадян, які вони одержують в гривнях на території України і не мають разового характеру. До таких доходів відносять: пенсії, стипендії, соціальну допомогу (сім’ям з дітьми, із безробіття, з тимчасової втрати працездатності тощо), оплату праці (грошове забезпечення), суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Порядок індексації грошових доходів громадян визначено постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17.07.03 № 1078.
Підставою для індексації є перевищення індексу споживчих цін над порогом індексації, величина якого встановлена в розмірі 101 %. Індексація починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Джерелом коштів на проведення індексації підприємствами є їхні доходи.
Розмір індексації визначається як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення та величини індексу споживчих цін.
Індексація може проводитись також за рішенням місцевих органів самоврядування виходячи з регіонального прожиткового мінімуму та регіонального індексу споживчих цін. При цьому регіональний рівень споживчих цін враховується на рівні, що не є меншим від встановленого Законом України “Про прожитковий мінімум”.
Індексація проводиться за місцем основної роботи. Доходи від роботи за сумісництвом та на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються у розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.00 № 2050-ІІІ передбачено компенсацію доходів громадян у вигляді пенсій, соціальних виплат, стипендій, заробітної плати (грошового забезпечення) та інших.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.01 № 159.
Приклад. У січні нарахована заробітна плата 150 грн., яка була виплачена у квітні. Індекс інфляції за лютий 1,023 , за березень – 1,020.
Вирішення.
Індекс інфляції наростаючим підсумком дорівнює
1,023 ∙ 1,020 = 104,3 %.
Сума компенсації дорівнює 150-4,3 : 100 = 6,45 грн.
Заробітна плата є частиною національного доходу держави і її величина є показником її можливостей, рівня розвитку виробництва. Джерелом коштів на заробітну плату є частина доходу та інші кошти підприємств, одержані внаслідок їх госпрозрахункової діяльності, а для установ і організацій, що фінансуються з бюджету – кошти бюджету.
На державних підприємствах, установах і організаціях застосовується тарифна система оплати праці, яка являє собою систему державних нормативів, за допомогою яких планується і регулюється рівень заробітної плати працівників залежно від складності і важливості роботи, її інтенсивності і умов праці.
Основою тарифної системи є тарифна ставка та тарифна сітка. Тарифна сітка – це сукупність розрядів та відповідних ним тарифних коефіцієнтів, за якими диференціюють заробітну плату працівників. Вона формується на основі ставки робітника першого розряду, яка згідно із Законом перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, і міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок.
Для робітників можуть застосовуватись міжрозрядні тарифні коефіцієнти, які визначені Рекомендаціями щодо визначення заробітної плати працюючих залежно від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.99 № 44 (табл. 6.4).
Таблиця 6.4.
Тарифні сітки наведені в рекомендаціях Мінпраці України
Тарифні Розряди | Тарифні коефіцієнти | ||
Для підприємств, де немає складних і високотехнологічних робіт та застосовують просте обладнання | Для підприємств, де немає особливо складних і високотехнологічних робіт та особливо складного обладнання | Для підприємств, де є особливо складні і високоточні роботи та особливо складне обладнання | |
І | 1,0 | 1,0 | 1,0 |
II | 1,12 | 1Д4 | 1,15 |
III | 1,25 | 1,30 | 1,32 |
IV | 1,41 | 1,48 | 1,51 |
V | 1,60 | 1,68 | 1,72 |
VI | – | 1,90 | 1,95 |
VII | – | – | 2,2 |
VIII | – | – | 2,5 |
Для керівників і спеціалістів на підприємствах розробляються єдині схеми посадових окладів, які рекомендується пов’язувати з тарифними ставками робітників (наприклад, заробітна плата директору встановлюється не вище 4,5-5 розмірів середньої заробітної плати робітника). Для керівників і спеціалістів можуть розроблятись окремі тарифні сітки, а також загальні тарифні сітки з оплати праці усіх категорій персоналу підприємства, які включають до 17 розрядів.
Рекомендації не мають обов’язкового характеру і підприємства можуть розробляти власні показники для оцінки праці своїх працівників.
Тарифна ставка – це розмір оплати праці працівників за одиницю часу. З метою єдиного, на рівні держави, підходу до заробітної плати, розробляються тарифно-кваліфікаційні довідники, в яких наводяться кваліфікаційні характеристики робіт кожного розряду та вимоги, які пред’являє робота даного розряду до професійних знань та трудових навичок працівника. Кодексом законів про працю та Законом України “Про оплату праці” встановлено, що тарифна ставка робітника першого розряду має перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. При цьому слід також враховувати вимоги Генеральної угоди і угод нижчого рівня. Так, Генеральною угодою на 2004-2005 роки передбачено встановлення мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду на рівні не нижче 120 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Згідно з тарифно-кваліфікаційними довідниками на підприємствах здійснюють тарифікацію робіт та працівників.
Тарифікація робіт – це визначення розрядів робіт, які виконуються на підприємстві. Тарифікація працівників – це визначення рівня їх кваліфікації та присвоєння їм відповідного розряду.
Оплата праці керівних, інженерно-технічних працівників і службовців здійснюється за погодинною простою чи погодинно-преміальною системою. Нормативною основою для цього є штатний розпис та схема посадових окладів.
_______________________________
1 Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об’єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, про що відмічено у самій Інструкції. Водночас, Пенсійний фонд, інші фонди загальнообов’язкового соціального страхування використовують її для визначення елементів фонду оплати праці.
2 З 1 січня 2009 р. мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст.. 9 Закону України “Про оплату праці”).
3 До 1 січня 2009 р. діє норма цього Закону, згідно з якою заробітна плата не може бути нижча за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...