Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Завдання та вправи для самоконтролю – Словосполучення і речення

Завдання та вправи для самоконтролю – Словосполучення і речення

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Словосполучення

Завдання та вправи для самоконтролю

1. Утворіть якомога більше можливих словосполучень із поданими нижче словами. Проаналізуйте утворені словосполучення.

Ягоди, нарвати, безкоштовний, борошно, важливо, вартий, байдуже.

2. Доберіть до поданих головних слів залежні.

Школа, майстер, виробництво, верстат, розкрій, підготувати, облицювати, лакувати, шліфувати, зняти.

3. Доберіть до поданих залежних слів головні.

На уроці, швидко, додому, під

дощем, у полі, на стадіоні, напам’ять, уголос, по-різному.

4. Доберіть і запишіть словосполучення, які б означали:

Дію та її час; дію та її мету; дію та предмет; дію та місце; дію та ознаку; предмет та ознаку; предмет і дію.

5. Знайдіть у тексті й випишіть іменні словосполучення.

Калина – це символ рідної землі, отчого краю, батькорої хати. У розлуці з цими неоціненними вартостями ми тужимо, згадуємо калину, і вона співпереживає разом з нами. Козак у похід готується, і думи важкі обступили його.

Калина – це той символ безсмертя, невіддільний від життя, що пам’ять людську береже, нагадуючи про милі краї.

Козак, умираючи на чужині, просить:

Казав собі насипати високу могилу,

Казав собі посадити в головах калину:

Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,

Будуть мені приносити від родоньку вісти!

За А. Кондратюком

6. Знайдіть у тексті й випишіть дієслівні словосполучення.

У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли його обмаль – чваньковите золото просто непотріб. Його закопують у землю, як мерця, його ховають за ковані двері, як найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в прості селянські оселі здавна вносили на підносах із шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавали до столу звичайний чорний хліб. Недарма збіднілі народи відверталися від держав, що мали багато золота, й простягали руки до тих, що мали багато хліба. Хліб переважує все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в землю, воно лише за один рік дає тисячі зерен. А золотий мішок вік пролежить у землі й нічого не вродить. Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Русь своїх дорогих гостей. Ідіть, народи! Русь не відмовить вам, як не відмовить сусід сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. А у нас – ні. У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичили. Ми позичаємо хліб на багатство (В. Земляк).

7. Випишіть із тексту словосполучення з узгодженням.

А сонце вже сідало. Високо, високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси у плавні на ніч, виповнили повітря дивним гуком, що, мов відгомін далекого дощу, пронісся над тихим Дунаєм. Небо над Галацом жевріло, як розпечене залізо; широка річка пойнялась на заході вогняною барвою, далі зарожевіла, засяяла блакиттю, а там заблищала сизою барвою холодної криці… Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів, блакитні гори стали синіми та хорошими… По тихих водах Дунаю, мов лебідь, проплинув парохід і виразно витнувся на палаючому обрії, як з чавуну вилитими, чорними щоглами. Захвилювалась вода, мов жито від вітру, покотилась валами до берега, наблизилась – і вдарила з глухим стогоном у пісок, розбиваючись на тисячі білих крапельок… І знов усе стихло; тільки сполохана річка, гойдаючись у своїх берегах, мелодійним хлюпанням жалілась жовтому пісочкові на докучливих гостей (М. Коцюбинський).

8. Випишіть із текстів словосполучення із керуванням.

I. Попереду височіли гори. Мимоволі перехоплювало подих від крутизни високих шпильчастих вершин, від духмяних пахощів. Різними барвами горів осінній ліс, та переважала червона й золота. Старі буки були наче щойно витягнуті з червоної фарби, ясні краплі якої ще й досі з тихим шелестом падали на землю. І серед цього полум’я і золота немов якийсь чародій розкидав примхливою рукою темно-зелені грона смерек. Повітря було наповнене пряною свіжістю нічного дощу, перестояними пахощами осінніх квітів. З ближнього міжгір’я струменів п’янкий хміль опалого листя (Л. Гуріненко).

II. Обвіяний духом поезії пісень, неба, тепла, квіток, він неначе бачив душею всю Україну, свою дорогу Україну будущего часу. Вона вся вставала перед ним, гарна, як рай, чудова, як дівчина першої пори своєї краси, вся засаджена садками, виноградом і лісами, вся облита ріками й каналами, з багатими городами й селами. Україна вставала перед ним із своїм гордим поетичним і добрим народом, без усякого ярма на шиї, із своєю мовою в літературі, із своєю наукою й поезією (І. Нечуй-Левицький).

9. Доберіть до українських словосполучень російські відповідники. Порівняйте засоби вираження у них синтаксичних відношень.

I. З. усіх сил, боротьба за владу, поїздка до моря, пливти катером, кращий за нас, яблуневий цвіт, екзамен із математики, подорожуючи лісом, за покликом серця, схильний до повноти, дорожчий за життя.

II. Больной гриппом, по вашему совету, синий от холода, сильнее остальных, невзирая на лица, старший по возрасту, поехать к родителям, бег с препятствиями, ухаживать за больным, знать больше всех, работать с увлечением.

10. Поясніть різницю між словосполученнями.

I. Українська мова – мова України; державний герб – герб держави; виробниче навчання – навчання на виробництві; майстерна робота – робота майстра; технологічний процес – технологія процесу; фінансовий звіт – звіт про фінанси; машинне відділення – відділення для машин.

II. Цікава праця – цікаво працювати; швидка їзда – швидко їхати; спокійне життя – спокійно жити; вільний перехід – вільно переходити; радісна зустріч – радісно зустріти; сумне прощання – сумно прощатися.

11. Перетворіть словосполучення так, щоб змінився їх тип, уведіть їх у речення.

Збирати врожай, заготувати матеріал, поїхати до столиці, думати про майбутнє, бажати вчитися, надіятися на краще, складати план, любити природу, прийти вчасно, оголосити подяку, працювати сумлінно, підписати заяву.

12. Випишіть словосполучення, зробіть їх синтаксичний розбір.

Легенька тінь ночі упала на землю. Заблищали зорі в чистому небі, показався і місяць з-за гори – повний, червоний, неначе в бані парився. Сумно позирав він крізь пил та куряву на людську біганину, на чудний гук міста. У кожній хаті горить світло, а великі будинки неначе у вогні палають: з їх розчинених вікон ллються де співи, де бренькіт… (Панас Мирний).