ЗІВЕРТ

Related posts:

1. БЕР Екологія – охорона природи БЕР (біологічний еквівалент рентгена) – позасистемна одиниця еквівалентної дози йонізуючого випромінювання, показник еквівалентної дози. Б. дорівнює дозі будь-якого виду йонізуючого випромінювання, що чинить таку саму біол. дію, як доза рентгенівського або гамма-випромінювання величиною в 1 рентген. 1 бер = 10-2 Зв = 100 ерг/г. Йонізуюче випромінювання спричинює функціональні та структ. зміни […]...
2. РАД Екологія – охорона природи РАД – позасистемна одиниця поглиненої дози йонізуючого випромінювання (йонізуючої радіації). Один Р. дорівнює дозі, за якої 1 кг опромінюваної речовини поглинає 0,01 Дж енергії (1 рад = 0,01 Дж-кг1). Він становить соту частину грея (Гр) – одиниці дози йонізуючого випромінювання в Міжнар. системі одиниць (СІ)....
3. ДОЗА ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи ДОЗА ВИПРОМІНЮВАННЯ – енергія йонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси речовини. Д. в. є характеристикою радіац. небезпеки і мірою дії випромінювання в якому-небудь середовищі....
4. РАДІОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОСТІЙКІСТЬ, радіорезистентність – показник стійкості клітин і тканин або організму до дії йонізуючих випромінювань. Характеризується величиною дози йонізуючого випромінювання, яка спричинює загибель певної частини опромінених клітин чи організмів. При дозі опромінення порядку десятих часток Гр гине 50 % найчутливіших клітин, найстійкіші (деякі синьо-зелені водорості і бактерії) витримують опромінення понад 10 тис. […]...
5. ГАММА-СПЕКТРОМЕТР Екологія – охорона природи ГАММА-СПЕКТРОМЕТР – прилад для вимірювання енергії (енергетичного спектра) гамма-випромінювання, що є короткохвильовим ел.-магн. випромінюванням з довжиною хвилі < 10 8 см. Гамма-випромінювання виникає внаслідок розпаду ядер радіоактивних атомів елементів, елементарних частинок, взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною, анігіляції електронно-позитронних пар тощо. За допомогою Г.-с. можна ідентифікувати радіонукліди за їхніми енергетичними спектрами […]...
6. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біол. об’єктів до дії йонізуючого випромінювання., яке спричинює в клітинах організмів зміни, ступінь прояву яких різний. Мірою Р. є доза опромінення, що викликає загибель 50 % клітин або організмів (ЛД50). Для різних біол. об’єктів Р. може відрізнятись у сотні і тисячі разів: ЛД50 для клітин ссавців становить 2-5 […]...
7. ГРЕЙ (Гр) Екологія – охорона природи ГРЕЙ (Гр) – одиниця поглиненої дози випромінювання, показника поглиненої дози в СІ. 1 Гр дорівнює поглиненій дозі випромінювання, з якою опроміненій речовині масою 1 кг передається енергія йоніз. випромінювання 1 Дж....
8. ХВОРОБА ПРОМЕНЕВА ГОСТРА Екологія – охорона природи ХВОРОБА ПРОМЕНЕВА ГОСТРА – захворювання, що розвивається внаслідок прямої дії радіації на організм. Під впливом опромінення утворюються вільні радикали, які вступають у взаємодію з ін. речовинами, що врешті-решт призводить до порушення норм. метаболізму. Розрізняють 4 ступені X. п. г.: І – легкий, II – середній, III – тяжкий, IV – дуже […]...
9. РАДІОАКТИВНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи РАДІОАКТИВНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – невдала назва випромінювання, що спостерігається при розпаді радіоакт. атомних ядер. Точніше його слід називати йонізуючим випромінюванням, що випромінюється радіонуклідами, через те що саме по собі випромінювання не має радіоактивності Є різні види Р. в.: альфа-, бета-, гамма-, рентгенівське та нейтронне випромінювання....
10. ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА Екологія – охорона природи ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА – результат дії на організм йонізуючого випромінювання в дозах, рівних або більших 1 зВ (100 бер)....
11. ДОЗА ЛЕТАЛЬНА Екологія – охорона природи ДОЗА ЛЕТАЛЬНА, доза абсолютна – мінім, кількість шкідливого агента, потрапляння якого в організм неминуче призводить до його смерті....
12. СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ – підвищення чутливості організмів до повторного впливу певних подразників – деяких речовин, т-ри, світла тощо. Напр., після дії на організм ІЧ-випромінювання або низьких т-р зростає його чутливість до впливу йонізуючого випромінювання; введення в клітину деяких барвників спричинює високу чутливість її до світла....
13. БІОДОЗА Екологія – охорона природи БІОДОЗА – найменша доза УФ-випромінювання, що викликає еритемну реакцію шкіри, яка реєструється через 24 год....
14. ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ – короткохвильове ел.-магн. і ел.-нейтральне випромінювання з довжиною хвилі менше 10~10 м. Виникає внаслідок розпаду радіоакт. ядер, гальмування швидких заряджених частинок у полі атомних ядер. Космічне Г.-в. спричинює негативний екол. вплив на живі організми, може викликати променеве ураження їх....
15. Біологічна дія радіоактивних випромінювань Формули й таблиці ФІЗИКА АТОМНА ФІЗИКА Біологічна дія радіоактивних випромінювань Поглинена доза випромінювання D – поглинена доза випромінювання, , ; Е – поглинена енергія випромінювання, ; M – маса речовини, що опромінюється, . Потужність дози випромінювання N – потужність дози опромінення, ; T – час опромінення, . α-частки – повністю поглинаються аркушем паперу товщиною 0,1 […]...
16. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – невидиме оком людини ел.-магн. випромінювання, яке в спектрі оптичного діапазону займає проміжне положення між видимим і рентгенівським випромінюванням (50- 400 нм). Фіз. властивості У. в. визначають їх важливі біол. та екол. впливи на живі організми....
17. ГАММА-МЕТОД Екологія – охорона природи ГАММА-МЕТОД – метод розвідування покладів корисних копалин, що грунтується на вимірюванні інтенсивності випромінювання природних радіоакт. елементів, які містяться в гір. породах....
18. РАДІОПРОТЕКТОРИ Екологія – охорона природи РАДІОПРОТЕКТОРИ, радіозахисні речовини – хім. сполуки, які застосовуються для захисту біол. об’єктів від йонізуючого випромінювання (шляхом створення аноксії, нейтралізації йонізованих атомів і молекул тощо). Р. вводять до або під час опромінення, напр., при променевій терапії злоякісних пухлин. До ефективних Р. належать речовини, що містять сульфгідрильні групи (напр., цистеїн), деякі аміни і […]...
19. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
20. ГАММА-ТЕРАПІЯ Екологія – охорона природи ГАММА-ТЕРАПІЯ – променева терапія гамма-випромінюванням радіоакт. нуклідів. Застосовують для лікування злоякісних (зрідка доброякісних) пухлин....
21. ОЗОН Екологія – охорона природи ОЗОН – видозміна кисню (03), газ з різким характерним запахом, сильний окисник. Має велике еколого-біол. значення, оскільки активно поглинає шкідливе УФ-випромінювання Сонця. Визначає температурний режим стратосфери, захищає все живе від жорсткого (довжина хвилі менша 280 нм) випромінювання. О. використовують для дезінфекції приміщень, знезараження води, вибілювання різних речовин....
22. ЙОНОСФЕРА Екологія – охорона природи ЙОНОСФЕРА – верхні шари атмосфери (50-80 км), в яких міститься велика кількість йонів і вільних електронів унаслідок впливу УФ-, рентгенівського, сонячного випромінювання і косм. променів. Й. значною мірою впливає на поширення на Землі радіохвиль короткого діапазону, в ній зароджуються полярні сяйва та магнітні бурі....
23. АЛЬФА-ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи АЛЬФА-ВИПРОМІНЮВАННЯ – випромінювання, що виникає внаслідок одного з видів радіоактивного розпаду атомних ядер, внаслідок якого випромінюються альфа-частинки (ядра атомів гелію Hе), заряд ядра атома радіоактивного елемента зменшується на дві одиниці, а масове число – на чотири. Відомо понад 3000 а-активних ядер, більшість з яких добуто штучно. а-Розпад часто супроводжується гамма-випромінюванням. А.-в. […]...
24. АРЕАЛ РОЗШИРЕНИЙ Екологія – охорона природи АРЕАЛ РОЗШИРЕНИЙ – зона існування виду, яка розширюється з біол. або антроп. причин....
25. БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ – геогр., фіз. або біол. перепона на шляху поширення виду чи угруповання. Б. б. можуть бути русла великих річок, гірські хребти, мор. глибини тощо....
26. ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
27. ХВОРОБА ПРОМЕНЕВА ХРОНІЧНА Екологія – охорона природи ХВОРОБА ПРОМЕНЕВА ХРОНІЧНА – захворювання, що розвивається внаслідок тривалого впливу йонізуючого випромінювання в малих дозах. Перші симптоми виявляються через 2-3-5 рр. від початку опромінення. Змінюється система кровотворення, функція ЦНС, знижується функція ендокринних залоз (особливо статевих), спостерігається астенічний синдром (в’ялість, безсоння, слабість, втрата апетиту). Профілактика і лікування – повноцінне харчування, стимулятори нервової […]...
28. ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
29. ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ Екологія – охорона природи ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ – 1) здатність особин будь-якого виду, в т. ч. й людини, вижити до певного моменту життєвого циклу, напр. до початку періоду розмноження; 2) генотипно зумовлена здатність певної особини (або популяції) будь-якого виду, в т. ч. й людини, жити і давати потомство....
30. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....