Колоніальна та неоколоніальна політика


Колоніальна та неоколоніальна політика – завоювання й підкорення великими європейськими державами значних територій Америки, Африки, Азії та експлуатація населення цих країн економічними і позаекономічними методами. На початок XX ст. територіальний поділ світу було завершено, утворилася колоніальна система (див. Колоніальна система); почалася збройна боротьба за його переділ. Після другої світової війни докорінно змінилася міжнародна ситуація і створилися сприятливі умови для розгортання й поглиблення національно-визвольного руху, внаслідок чого почався розпад колоніальної системи, і на карті світу з’явилося 130 нових держав, в яких проживало понад 2,2 млрд осіб. Розпад колоніальних імперій ліквідував пряме політичне господарювання метрополій. Однак воно не означає припинення експлуатації з боку метрополій та іноземного втручання у внутрішні справи, оскільки на зміну колоніалізму прийшов неоколоніалізм – у формі “ножиць цін”, вивезення капіталу, переведення

у слаборозвинені країни брудних галузей виробництва тощо. Ключову роль у цьому процесі відіграють ТНК, зокрема корпорації молодих індустріальних держав, таких, як Таїланд, Південна Корея, Сінгапур. Водночас ТНК укладають з країнами, що розвиваються, угоди про надання технічних, інженерно-консультаційних, управлінських послуг, виконання будівельних робіт, видобуток сировини тощо. Значна частина отриманих прибутків реінвестується в економіку країн, у які вивозиться капітал ТНК. Проте загалом унаслідок дискримінаційної системи цін на сировину, продовольчі товари, непродовольчі вироби, протекціонізму та інших засобів політики неоколоніалізму зростає зовнішня заборгованість країн, що розвиваються, збільшується розрив між ними і розвиненими країнами світу, а щорічні їх втрати від нерівноправних зв’язків з розвиненими країнами становлять 50 – 100 млрд дол.



1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Номенклатура алкенів.
Ви зараз читаєте: Колоніальна та неоколоніальна політика