Головна ⇒ 📌Географія ⇒ Біологічні ресурси

Біологічні ресурси

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИИ ПОТЕНЦІАЛ ПЛАНЕТИ

§ 18. Біологічні ресурси

Складові біологічних ресурсів. До біологічних ресурсів належать всі живі організми, у тому числі й організми, які людина окультурила, тобто культурні рослини і свійські тварини, що їх використовують у промисловості та сільському господарстві. У біосфері загалом переважає рослинна маса (фіто – маса), яка становить 97-99 %, і лише 1-3 % припадає на тварин (зоомасу), серед яких переважна більшість – безхребетні

організми (90-95 %). Завдяки здатності організмів розмножуватися всі біологічні ресурси відносять до відновлювальних. Утім людина має підтримувати умови, за яких це відновлення буде здійснюватися, адже за сучасного використання біологічних ресурсів значній їхній частині загрожує знищення.

Біологічні ресурси – усі живі організми, що є джерелом необхідних для людини матеріальних благ (їжі, сировини для промисловості, матеріалу для селекції культурних рослин, сільськогосподарських тварин і мікроорганізмів) і які використовують для рекреації.

Складовими біоресурсів є біомаса Світового океану і біомаса

суходолу. Біомаса Світового океану становить 43 % біомаси планети. Щорічно з океанічних вод добувають 85-90 млн т риби (мал. 42), молюсків, ракоподібних та інших організмів. Це забезпечує близько 20 % потреби людства в білку тваринного походження. Загалом біологічні ресурси океану поділяють на три основні групи: планктон – організми, які населяють товщу води і пасивно переносяться течіями (мікроскопічні водорості, медузи, дрібні рачки та ін.); нектон – організми, що живуть у товщі води і активно пересуваються (риби, кальмари, восьминоги, дельфіни, кити); бентос – донні мешканці (водорості, коралові поліпи, губки, морські зірки, краби).

За значенням і масштабами промислу провідне місце серед біологічних ресурсів океану посідає нектон. Так, на вилов риби припадає 85 % біомаси океану, яку використовує людина. Донні рослини і тварини (бентос) використовуються поки недостатньо: в основному двостулкові молюски (гребінці, устриці, мідії), голчасті (морські їжаки), ракоподібні (краби, омари, лангусти). Нині щораз більше застосовують водорості. Так, мільйони людей вживають їх в їжу. З водоростей отримують ліки, крохмаль, клей, виготовляють папір, тканини. Водорості – відмінний корм для худоби і якісне добриво.

Мал. 42. Рибопродуктивність Світового океану (кг/км2)

Біомасу суходолу, як і Світового океану, утворюють рослини (фітомаса) і тварини (зоомаса). Рослинні ресурси представлені як культурними, так і дикорослими видами. Існує майже 6 тис. видів окультурених рослин, проте значно поширених на Землі налічують 80-90 сільськогосподарських культур, а найпоширенішими з них є лише 15-20 видів, як-от: пшениця, рис, кукурудза, ячмінь, батат, соя тощо. Серед дикорослої переважає лісова рослинність.

Ресурси тваринного світу як складової біосфери також є життєво важливим ресурсом людства, який належить до категорії відновлюваних. На земній кулі налічують кілька мільйонів видів тварин (їх значно більше, ніж рослин), деякі з них відносять до свійських, інші – до промислових.

Розміщення біологічних ресурсів. Поширення рослинних угруповань і характерного для них тваринного світу підпорядковане різноманітним закономірностям. Наприклад, воно залежить від зміни кліматичних умов у напрямку від екватора до полюсів, що пов’язано з надходженням на земну поверхню різної кількості сонячної радіації, яка загалом зменшується в тому самому напрямку пропорційно до географічної широти. Така закономірність зберігається і в розподілі поглиненої радіації, радіаційного балансу, температури повітря. Поширення угруповань живих організмів залежить також і від зміни кліматичних умов у напрямку від окраїн в глиб материка, що пов’язано переважно зі зміною умов зволоження.

Крім кліматичних умов, на поширення живих організмів впливають особливості гірських порід, грунти, саме вони визначають поєднання рослинних, а отже, і тваринних угруповань на кожній окремій ділянці тієї чи іншої зони.

Зміну рослинного покриву і тваринного світу в напрямку від екватора до полюсів на рівнинах називають широтною зональністю, а зміну їх від узбережжя в глиб материка – секторністю.

Будь-яка територія характеризується неоднорідними умовами існування рослинного покриву і тваринного світу, тому доцільно виділяти рослинність зональну й інтразональну. Під зональною рослинністю розуміють рослинні угруповання, що поширені в плакорних умовах. Плакорами називають вирівняні вододіли, добре дреновані, рівні, з грунтами середнього механічного складу.

Під інтразональною рослинністю розуміють рослинні угруповання, що поширені поза плакорами: на схилах, у долинах і балках, на вододілах, вкритих піщаними і глинистими, зазвичай заболоченими грунтами, які майже не трапляються в плакорних умовах.

Географічне поширення живих організмів описується поняттям ареал. Ареал – ділянка земної поверхні, у межах якої трапляється певний біоценоз. Правильне уявлення про ареал виду можна скласти, якщо нанести його на карту, тобто закартографувати.

Збереження генофонду живої природи та природоохоронні території. Разом усі живі організми утворюють генетичний фонд (генофонд) планети. Генофонд – сукупність усіх генів однієї популяції або виду організмів. На Землі триває процес скорочення генофонду, а отже, зменшується біорізноманіття.

У всіх куточках Землі, на всіх континентах нині загострилася проблема знищення ареалів існування тварин і рослин. Найактуальніша вона для вологих екваторіальних лісів, проте вже відомо багато районів в інших зонах, які за станом тваринного і рослинного світу можна назвати районами екологічного лиха.

Особливо сильний тиск відчуває тваринний світ Європи, де на межі зникнення перебувають багато видів ссавців, від 30 до 50 % усіх видів птахів. Прикладом зменшення генофонду в Африці й Азії може бути катастрофічно швидке зменшення стада слонів.

Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні забруднення і пожежі, а й агресивна активність браконьєрів (за останні роки ціна на бивні слона зросла в десять разів, на ріг носорога – у 20 разів), які вбивають від 65 до 75 тис. слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, ДРК, Судан тощо).

Існують великі регіони Світового океану, де останнім часом через деградацію середовища й хижацький вилов риби майже повністю зникли 25 видів найбільш цінних промислових риб. Щорічно винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно перебувають під загрозою вимирання.

Існує багато способів боротьби зі скороченням генофонду і зменшенням біорізноманіття. Утім з географічного погляду особливе значення має створення різноманітних природоохоронних територій (мал. 43).

Мал. 43 У національному парку Африки – Серенгеті

Природоохоронні території – це території або акваторії, на яких законодавчо забезпечується охорона від традиційного господарського використання і підтримка природного стану всього природного комплексу з науковою, навчально – просвітницькою, культурно-естетичною, рекреаційною цілями.

До природоохоронних територій відносять заповідники, резервати, національні парки, регіональні природні парки, пам’ятки природи. Нині загальна кількість таких територій сягає близько 12 тис., а їхня сумарна площа перевищила 12 млн км2, що становить приблизно 9 % суходолу. Серед регіонів світу цей показник вищий в Австралії та Океанії (12 %) і Північній Америці (10,5 %). У Європі він дорівнює середньому показнику, а в Південній Америці, Африці й Азії становить від 5 до 7 % (табл. 1).

Нині існує величезна кількість національних парків і заповідних територій по всьому світу, створених з метою захисту природи від безпосереднього втручання людини (мал. 43). У 2006 р. всього у світі було створено понад 6550 національних парків у більшості країн світу. Вони виконують подвійну роль – як захист дикої природи і як територія відпочинку для туристів.

Національні парки зазвичай розташовують у місцях, що були незаймані людиною, і часто мають унікальні екосистеми.

Таблиця 1. Країни – лідери за розмірами площі природоохоронних територій

Країна	Площа природоохоронних територій, тис. км2	Країна	Площа природоохоронних територій, тис. км2
США	1230	Бразилія	360
Канада	925	Венесуела	320
Китай	600	Індонезія	190
Австралія	570	Монголія	160
Росія	520	Болівія	155