Світові природні ресурси. Їхня класифікація



Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИИ ПОТЕНЦІАЛ ПЛАНЕТИ

§ 12. Світові природні ресурси. Їхня класифікація

Природні ресурси та їхня класифікація. Природа є цінним джерелом природних ресурсів, а отже, і важливою основою розвитку суспільства.

Природні ресурси – це всі елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які людина використовує або які може використати в майбутньому для одержання сировини, палива, енергії, продовольства тощо.

Природні ресурси

суттєво впливають на спеціалізацію економіки регіону. Їх класифікують як за місцем у природних системах, так і за особливостями господарського використання (мал. 25).

Насамперед усі природні ресурси поділяють на вичерпні та невичерпні. Вичерпні природні ресурси – це ресурси, які після видобутку і використання не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші порівняно зі швидкістю їх використання. Вони своєю чергою діляться на відновлювальні і невідновлювані. До відновлюваних ресурсів належать грунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад солі, що

осідають в озерах і морських лагунах. Вони можуть відтворюватися в природних процесах і підтримуватися в деякій постійній кількості, визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання. До невідновлюваних ресурсів належать багатства надр (мінеральні ресурси). Ці ресурси можна використати лише один раз, що неминуче призводить до виснаження їхніх запасів. Поповнюються вони дуже повільно або поповнення цих ресурсів взагалі неможливе, оскільки немає умов, за яких вони утворилися багато мільйонів років тому.

Світові природні ресурси. Їхня класифікація

Мал. 25 Класифікація природних ресурсів

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називають невичерпними. За будь-якого інтенсивного споживання їхня кількість не зменшується або зменшується настільки мало, що цю величину практично ігнорують. До невичерпних природних ресурсів відносять кліматичні й гідрологічні (сонячну енергію, опади, кінетичну енергію вітру і морського прибою, потенційну енергію рік і морських припливів, воду як речовину і засіб транспортування).

Природна класифікація грунтується на належності природних ресурсів до певних сфер географічної оболонки (за генетичним типом): мінеральні, кліматичні, земельні, водні, біологічні.

За господарським використанням усі природні ресурси можна поділити на ресурси для виробничої (промисловість, сільське господарство) і невиробничої сфери.

Для освоєння природних ресурсів дуже важливо дати їм комплексну оцінку, яка передбачає визначення величини запасів і якісного складу, вивчення умов експлуатації і можливості комплексного використання різних видів ресурсів, врахування освоєності території, на якій їх виявили. Досі не розроблені єдині підходи і критерії до оцінки природних ресурсів, проте загальновизнано, що вона має бути насамперед економічна, тобто здійснюватись у вартісних (грошових) показниках. Це дає змогу оцінити не лише окремі види природних ресурсів, а й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал (ПРП) території.

Природно-ресурсний потенціал території – це сукупна продуктивність природних ресурсів території як засобів виробництва і предметів споживання, що виражається через їхню споживчу вартість.

Ресурсозабезпеченість і природокористування. Географічна оболонка Землі багата на різноманітні природні ресурси. Запаси різних їхніх видів неоднакові, та й поширені вони вкрай нерівномірно. Лише кілька держав (наприклад, Росія, США, Китай) володіють практично всіма природними ресурсами – мінеральними, лісовими, водними, земельними тощо. Є держави, які володіють запасами світового значення одного чи кількох видів ресурсів. Так, країни Близького Сходу багаті на нафту й газ; Чилі і Замбія – на мідь. Проте економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти, газу чи родючих грунтів. Велике значення також мають людські ресурси, працездатність населення, наявність у країні науково-технічних ідей і капіталу. Як приклад, можна назвати насамперед Японію, що досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену природно-ресурсну базу. Отже, окремі райони, країни, регіони і навіть материки мають різну ресурсозабезпеченість.

Ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною природних ресурсів та їхнім використанням.

Ресурсозабезпеченість розраховують за кількістю років, на які має вистачити даного ресурсу, або за його запасами з розрахунку на душу населення. На цей показник насамперед впливає багатство або бідність території на природні ресурси.

За розрахунками вчених, світові загальногеологічні запаси мінерального палива перевищують 5,5 трлн т умовного палива. Це означає, що за сучасного рівня видобування їх може вистачити більше ніж на 350-400 років. Проте якщо враховувати запаси, доступні для видобутку, а також постійне зростання споживання, забезпеченість скоротиться в кілька разів.

З ХХ ст. триває якісно новий етап у взаємодії природи і суспільства, що характеризується двома рисами, зокрема посиленням тиску на природу з боку суспільства і прискоренням процесу перетворення природних ландшафтів на антропогенні, які нині охоплюють 60 % суходолу, а 20 % суходолу змінено докорінно. Сучасне суспільство вилучає з природи дедалі більше ресурсів і водночас повертає в природу численні відходи своєї діяльності. Ось чому нині гостро постала проблема раціонального використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.

Природокористування – сукупність усіх форм використання природних ресурсів для задоволення економічних, екологічних, культурно-оздоровчих й інших потреб населення.

Природокористування може бути раціональним, що передбачає ощадливе освоєння природних ресурсів і запобігання можливим шкідливим наслідкам людської діяльності, підтримання і підвищення продуктивності і привабливості природоохоронних комплексів та охорони природних об’єктів. Складовими раціонального природокористування є охорона, освоєння і перетворення природи.

Нераціональне природокористування призводить до порушення відтворювальної функції природи і рівноваги біологічних систем, до погіршення естетичних і оздоровчих функцій природних об’єктів, спричинює вичерпування неорганічних ресурсів тощо. За нераціонального природокористування стан довкілля з кожним роком погіршується, що зумовлює локальні, регіональні і загальносвітові екологічні проблеми.

Дехто стверджує, що існує певний зв’язок між наявністю великих запасів природних ресурсів і військовими конфліктами на теренах їхнього поширення, проте насправді між ними ніякого зв’язку немає.

Це цікаво

Душовий показник забезпеченості земельними ресурсами найвищий в Австралії (30 га на одну людину). За нею йдуть країни СНД (8,0), Південна Америка (5,3), Північна Америка (4,5), Африка (1,25), Західна Європа (0,9 га). Серед окремих країн найвищий рівень землезабезпеченості в Росії (11,4 га на одну людину).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Добування білків.
Ви зараз читаєте: Світові природні ресурси. Їхня класифікація