Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Будова тіла. Опорно-рухова система. Рух тварин

Будова тіла. Опорно-рухова система. Рух тварин

Тема 1 БУДОВА І ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ТВАРИН

§ 4. Будова тіла. Опорно-рухова система. Рух тварин

Симетричність тіла

Найважливішою характеристикою будови тіла тварин є симетричність – властивість організму складатися із частин, які дзеркально повторюються і розташовані уздовж уявної площини, що проходить крізь тіло. Тип симетрії визначає не лише загальну будову тіла, а й можливість розвитку систем органів тварини (мал. 5).

Якщо тіло тварини можна уявно поділити на дві половини, праву та ліву, то таку тварину називають двобічносиметричною.

Цей тип симетрії властивий переважній більшості видів тварин, а також людині.

Якщо тіло тварини можна уявно поділити не однією, а кількома площинами симетрії (уявними дзеркалами) на рівні частини, то таку тварину називають радіально-симетричною. Цей тип симетрії трапляється значно рідше. Радіально-симетричні тварини мають простішу будову, ніж двобічносиметричні. Вони ведуть переважно сидячий спосіб життя, пересуваються повільно – переповзанням. У таких тварин відсутні високорозвинені органи чуття та складні системи органів. Незначна їх рухливість, пасивний спосіб життя не сприяють розвитку систем

органів і вдосконаленню нервової регуляції організму.

Опорно-рухова система. Рух тварин

Опорно-рухова система складається з опорного і рухового апаратів.

Опорний апарат. Клітини тварин здебільшого мають еластичні клітинні стінки. Проте в багатоклітинних тварин є спеціальний апарат, що підтримує їх тіло – скелет (від грец. скелетон – висохлий) – каркас, на який спирається весь організм. Він складається з особливої твердої речовини. Скелет виконує дві головні функції: є опорою, до якої прикріплюються м’язи та внутрішні органи; захищає організм від ушкоджень. У тварин розрізняють два основних типи скелета: зовнішній і внутрішній.

Зовнішній скелет утворюють тверді покриви тіла, до яких прикріплюються м’язи та внутрішні органи. Відомо кілька форм зовнішнього скелета: шкірно-м’язовий мішок – зовнішній шар епітеліальних клітин, до якого прикріплюються м’язові волокна (трапляється лише в найпростіших червів); кутикула – щільний покрив, утворений речовинами, що виділяються клітинами шкіри (кутикула вкриває все тіло у високоорганізованих червів, ракоподібних, павуків і комах); черепашка – тверде захисне покриття, що слугує опорою тіла молюсків і деяких інших тварин.

Мал. 5. Типи симетрії тварин: 1 – двобічна симетрія у бабки; 2 – радіальна симетрія у морської зірки.

Внутрішній скелет утворюють щільні тверді структури всередині організму. Розрізняють такі типи внутрішнього скелета: позаклітинні структури, подібні до голок, що пронизують усе тіло (у найпримітивніших багатоклітинних тварин); панцир, що міститься під шкірою (у морських їжаків та морських зірок); осьовий скелет, що має вигляд осі, яка проходить крізь усе тіло. Він утворюється зі спеціальної сполучної тканини (хрящової або кісткової) і найкраще розвинений у найвисокоорганізованіших тварин.

У будові деяких тварин поєднані зовнішній і внутрішній скелети. Перевага таких організмів у тому, що вони краще за інших захищені від різноманітних зовнішніх впливів. Наприклад, черепаха, крім внутрішнього кісткового скелета, має зовнішній панцир. Можливо, завдяки наявності внутрішнього і зовнішнього скелетів черепахи настільки невразливі, що існують уже близько 300 млн років.

Руховий апарат. Найважливішою відповідною реакцією тварин на зовнішній вплив є рух. Залежно від будови скелета, наявності чи відсутності кінцівок тварини рухаються по-різному (мал. 6).

Мал. 6. Типи переміщення тварин:

1 – плазування; 2 – ходіння; 3 – біг; 4 – стрибання; 5 – махальний політ; 6 – плавання; 7 – реактивний політ кальмара.

Плазування властиве тваринам, які не мають кінцівок (черви, деякі риби, безногі ящірки, змії). Завдяки скороченню мускулатури тулуба тіло тварини вигинається, відштовхуючись від грунту чи води.

Ходіння, біг, стрибання, плавання, махальний політ є наслідком скорочення м’язів, що спричинює рух кінцівок, якими тварини відштовхуються від грунту, води чи повітря. (Запам’ятай, що політ комах пов’язаний з роботою крил, які не є кінцівками.)

Реактивний політ спостерігається в морських та прісноводних тварин, які живуть у товщі води. Тварина, стискуючи тіло, виштовхує з нього струмінь води в один бік, а сама (за законом фізики), наче ракета, летить у протилежний.

Основою руху тварин є зміни форми клітин, що відбуваються завдяки скороченню волокон всередині клітин. Клітини, в яких розміщуються такі скоротливі волокна, дістали назву м’язові. Пучки цих клітин – м’язи – прикріплюються до скелетних структур організму й утворюють його мускулатуру. Звичайно, переміщення тварин залежить від роботи багатьох м’язів. Наприклад, плавання риб – це робота м’язів тулуба, що допомагають відштовхуватися від води (так роблять вугрі), м’язів хвостового плавця (як у більшості риб) і м’язів кінцівок – плавців, якими риба загрібає, наче веслами.

Тип симетрії визначає принципи будови організму тварини. Скелет тварин – головна опора організму. Від типу скелета залежить розташування внутрішніх органів і прикріплення м’язів, що визначає спосіб переміщення тварини.

Терміни і поняття: симетричність, двобічносиметричні і радіально – симетричні тварини, опорно-рухова система, скелет, шкірно-м’язовий мішок, кутикула, черепашка, позаклітинні структури, панцир, осьовий скелет, м’язові клітини, м’язи, мускулатура.