Чернечі ордени
РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
§ 8. Церква в другій половині XI – XVст.
2. Чернечі ордени
Важливу роль у зміцненні католицької церковної організації відігравало чернецтво. Ви пам’ятаєте, що батьком західного чернецтва в VI ст. став Бенедикт Нурсійський. Поступово утворилося багато монастирів, що керувалися статутом св. Бенедикта Нурсійського. Статут включав три обітниці: постійне проживання в монастирі, послух і стриманість. Для об’єднання цих монастирів в 530 р. виник орден бенедиктинців.
Наприкінці
1. Францисканці. 2. Бенедиктинці. 3. Св. Франциск Ассизький проповідує птахам. Фрагмент фрески Джотто. 4. Св. Домінік.
Звідси й походження слова “цистерціанці”. Мета створення цистерціанського ордену – повернення до суворих правил чернечого життя, запроваджених Бенедиктом Нурсійським. Цистерціанці заробляли на прожиття власною працею і харчувалися тільки рослинною їжею. Своїм розвитком цистерціанський
На початку XIII ст. виник новий тип чернечої організації – жебрущі ордени. Класичним зразком жебрущого чернецтва вважаються францисканський і домініканський ордени.
Засновником ордену францисканців був Франциск Ассизький (1182-1226). Він народився в місті Ассизі в багатій купецькій родині. Спочатку юнак зайнявся торгівлею, але після полону й тяжкої хвороби присвятив себе релігії. Роздавши своє майно бідним, Франциск Ассизький проповідував серед знедолених і хворих. Він навчав любити не тільки людей, але й тварин, дерева, квіти, сонячне світло, вогонь і воду, вбачаючи в усьому Бога. Поступово навколо нього зібралася громада послідовників, які називали себе міноритами, тобто “меншими братами”. За підтримки папства громада міноритів із часом утворила чернечий орден францисканців. Його правила передбачали дотримання ідеалів бідності, аскетизму, смирення та послуху.
Домініканський орден виник у 1216 р. Його засновником був іспанський монах Домінік де Гусман (1170-1221), піднесений згодом до лику святих. Однак назва ордену походить від латинського вислову domini canes – пси Господні. Емблемою домініканського ордену був собака, який тримав у зубах смолоскип. Орден очолював генерал-магістр, а монахи вдягали чорний плащ із капюшоном. Особливу увагу домініканці приділяли просвітницькій діяльності, а Також активно вивчали Святе Письмо. Вони стали надійною опорою пап у боротьбі з їхніми політичними противниками.
АСКЕТЙЗМ – релігійне вчення, що полягає в проповіді зречення радощів життя, відлюдництва і приборкання земних бажань для досягнення моральної досконалості.
Зростання політичного впливу папства особливо яскраво проявилося в організації хрестових походів на Схід. Наприкінці XI ст. християнські паломники втратили можливість вільно відвідувати Гріб Господній у Єрусалимі, бо місто захопили турки-сельджуки, які сповідували іслам. Візантійський імператор Олексій І Комнин звернувся до Римського Папи з проханням надати допомогу в боротьбі проти нових ворогів християн.
У листопаді 1095 р. папа Урбан II (1088-1099) скликав у французькому місті Клермоні церковний собор. Після його закінчення він виступив із промовою, у якій закликав християн взятися за зброю і відвоювати Гріб Господній від “невірних”. Усім учасникам походу було обіцяно відпущення гріхів, а душам тих, які загинуть, – рай. Відозва папи знайшла щирий відгук серед присутніх. Із вигуками “Цього хоче Бог!” вони стали дерти тканину й нашивати на свій одяг хрести. Звідси й пішла назва “хрестоносці”. Усього з 1096 до 1270 р. відбулося вісім хрестових походів.
Навесні 1096 р. першими вирушили в похід загони французьких і німецьких селян. Вони брали із собою сім’ї. Хаотичні, майже беззбройні юрби й численні вози заполонили дороги. Це був голодний і неорганізований натовп, до того ж цілком небоєздатний. Дорогою до селян приєднувалися жебраки й розбійники. Щоб якось вижити, учасники цього походу намагалися здобути їжу та одяг грабунками й погромами, під час яких загинуло багато євреїв. Пройшовши довгий шлях, вони нарешті прибули до Константинополя. Візантійці переправили цих злиденних вояків через Босфор у Малу Азію, де в першому ж бою їх перебили турки.
ЦЕРКОВНІ СОБОРИ – збори вищого духовенства в рамках держави (помісний собор) або всієї церкви (вселенський собор).
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XII ст. Абат Гюібер Ножанський про хрестовий похід селян
…Ніхто з бідняків не думав про недостатність своїх засобів та про труднощі такого, шляху. Кожний полишав свій дім, виноградник, свій спадок, продавав їх за мізерну ціну і з радістю йшов у похід…
Неймовірно зворушливим видовищем були ці бідні хрестоносці: вони підковували биків, як коней, запрягали їх у двоколісні візки та лаштували на них своє небагате майно й маленьких дітей. На шляху, угледівши будь-який замок, будь-яке місто, діти простягали руки й питали: “Чи не той це Єрусалим, до якого ми прямуємо?”
Восени 1096 р. до Константинополя почали прибувати рицарські загони. Усього в Першому хрестовому поході (1096-1099) взяло участь майже 100 тис. добре озброєних воїнів. Переправившись за допомогою візантійців у Малу Азію, рицарі – хрестоносці завдали туркам кілька поразок і влітку 1099 p., після 5 тижнів виснажливого штурму, вдерлися в Єрусалим. Переможці жорстоко пограбували місто й по-звірячому перебили більшу частину його жителів. Було винищено десятки тисяч мусульман та євреїв. Як розповідає очевидець, хрестоносці лютували в Єрусалимі так, що їхні коні йшли по коліна в крові.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XI ст. Із хроніки Фульхерія Шартрського “Єрусалимська історія” про взяття Єрусалима
Мечі оголивши, нишпорять франки по місту.
Нікого вони не щадять, навіть тих, хто про милість їх просить…
Гинув невірців народ під ударами їх,
Як падають жолуді з дуба гнилі,
Коли трусять гілки його.
Чим церква виправдовувала таку нечувану жорстокість?
У результаті завоювань хрестоносці заволоділи значною частиною Східного Середземномор’я. На цих землях вони утворили чотири держави. Головну роль серед них відігравало Єрусалимське королівство. Завойовники ввели феодальні порядки, що побутували в Західній Європі. Місцеві селяни потрапляли в залежність до хрестоносців і були змушені віддавати їм частину врожаю.
Хрестоносцям із великими труднощами вдавалося утримувати владу над підкореним населенням. Слабкість позицій хрестоносців на Сході спонукала папство створити там рицарсько-чернечі ордени. Рицарі, які вступали до них, давали три чернечі обітниці: бідності, послуху й безшлюбності. їхнім головним завданням була боротьба з ворогами християнства. Для захисту християнських володінь ордени збудували мережу могутніх замків. Частина з них збереглася до наших днів. На чолі орденів стояли великі магістри, які підпорядковувалися тільки Папі Римському.
Найдавнішим серед рицарсько-чернечих орденів вважається орден госпітальєрів, або іоаннітів. Незадовго до Першого хрестового походу купці з Амальфи в Єрусалимі збудували притулок (госпіталь) для прочан, який отримав ім’я св. Іоанна Милостивого. Під час і після Першого хрестового походу там приймали й лікували поранених і хворих рицарів. Згодом ченці, які доглядали за пораненими, почали брати участь у бойових діях і в 1113 р. папа затвердив статут ордену госпітальєрів. Його офіційна назва – “Орден вершників св. Іоанна Єрусалимського”. Поверх рицарського спорядження іоанніти одягали червоний плащ із білим хрестом. Пізніше вони отримали у володіння острів Мальту. Із того часу орден став називатися Мальтійським. Нині цей орден існує як релігійно-політична та благодійна організація.
У 1118-1119 pp. дев’ять французьких рицарів заснували в Єрусалимі орден тамплієрів, або храмовників. Резиденція ордену знаходилася на місці, де, як гадають, стояв легендарний храм, збудований ізраїльським царем Соломоном. Звідси й походить назва ордену: від французького слова temple (тампль), що в перекладі означає храм. Офіційно орден називався “Таємне рицарство Христове і храму Соломона”. Символом тамплієрів став білий плащ із червоним хрестом. Печаткою ордену тамплієрів було зображення двох рицарів зі списами в руках, які скачуть на одному коні. Це мало означати не лише їхнє братання, але й бідність. Утім, тамплієри досить швидко накопичили великі скарби. У європейських правителів багатство ордену викликало заздрість і стало головною причиною його загибелі на початку XIV ст.
Печатка тамплієрів
Поєдинок Річарда Левове Серце і Салах ад-Діна. Мініатюра
Фрідріх Барбаросса
У 1190-1191 pp. виник Тевтонський, або Німецький орден. Його повна назва – “Орден дому св. Марії в Єрусалимі”. Він об’єднував переважно німецьких рицарів. Його члени вважали головним своїм завданням боротьбу з язичництвом і поширення ідей християнства. Тевтонські рицарі носили білий плащ із чорним хрестом.
Упродовж 1147-1149 pp. відбувся Другий хрестовий похід. У ньому взяли участь французький король Людовік VII та німецький імператор Конрад III. Однак їхні армії були розбиті.
У другій половині XII ст. лідерство в мусульманському світі перейшло до султана Єгипту, талановитого полководця Салах ад-Діна. Він відібрав від хрестоносців значні території та захопив Єрусалим. Де послужило приводом до Третього хрестового походу, що відбувся в 1189-1192 pp. У ньому взяли участь німецький імператор.
Невдачі хрестоносців у боротьбі з “невірними” викликали своєрідну реакцію в народі: почали ширитися чутки, що Єрусалим можуть звільнити тільки невинні діти, виникла ідея дитячого хрестового походу. Улітку 1212 р. в Марселі зібралося 10 тис. дітей з різних областей Франції. їх очолював 12-літній пастушок Етьєн. Юні хрестоносці повинні були відправитися на Схід морем. Однак частина дітей загинула під час шторму, а решту судновласники продали в Єгипті в рабство. Інша армія хрестоносців – підлітків, переважно з Німеччини, на чолі з 10-річним Ніколасом зібралася на півдні Італії. Вони хотіли сісти на кораблі, але були затримані місцевим єпископом. Майже всі діти загинули на зворотньому шляху від голоду й хвороб.
Вітраж “В”їзд у Єрусалим”. Німеччина. XIV ст.
Фрідріх І Барбаросса, французький король Філіпп II Август і англійський король Річард Левове Серце. Та попри таку кількість коронованих осіб, цей похід також виявився невдалим. Під час переправи через гірську річку в Сирії втопився Фрідріх Барбаросса. У свою чергу, Філіпп II Август та Річард Левове Серце пересварилися між собою і французи повернулися додому. Англійський король намагався взяти Єрусалим, але безуспішно. На зворотньому шляху в Європу Річард Левове Серце був захоплений у полон австрійським герцогом. Отже, Третій хрестовий похід не призвів до бажаної мети – визволення Єрусалима. Натомість він загострив відносини між європейськими державами.
Найбільш загарбницьким виявився Четвертий хрестовий похід (1202-1204), коли хрестоносці захопили й пограбували Константинополь.
У XIII ст. було організовано ще чотири хрестових походи, однак за масштабами вони не могли зрівнятися з попередніми.
Хоча політичної мети не було досягнуто, хрестові походи глибоко і всебічно вплинули на життя європейського суспільства. Крім нечуваних лих, загибелі людей, нищення пам’яток культури й ворожого ставлення Заходу до мусульманського Сходу, відбулося розширення контактів зі Сходом. Європейські купці освоїли нові торгові шляхи, люди стали споживати більше прянощів, цукру, культивувати лимони, абрикоси, гречку. Через арабський світ у Європу потрапила витончена індійська гра – шахи. У європейський побут увійшли нові елементи гігієни: відвідувати лазні, митися гарячою водою з милом, змінювати білизну. Щоправда, цього культурного поступу можна було досягти не ціною крові. Війна – не найкращий засіб переймати позитивний досвід.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...