Цілі, принципи та завдання системи фінансування
ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Тема 8. Фінансування інноваційних процесів
8.1. Цілі, принципи та завдання системи фінансування
Розвиток інноваційної діяльності як на рівні окремого підприємства, так і на рівні інтегрованих структур і держави в цілому потребують створення обгрунтованої системи фінансування. Вихідними принципами на основі і з урахуванням яких повинна будуватися система інновацій, повинні бути:
– чітка цільова орієнтація системи;
– логічність, обгрунтованість та юридичний захист використовуваних способів
– адаптованість і гнучкість, що передбачають постійне налагодження та реагування як всієї системи фінансування, так і її окремих елементів на динамічно змінюючи умови зовнішнього середовища з метою підтримки максимальної ефективності;
– чисельність джерел фінансування;
– широта і комплексність системи (можливість охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок, та напрямів їх практичного використання).
Вивчення проблемних питань теми необхідно починати з усвідомлення сутності та стратегії фінансування інноваційної діяльності.
Фінанси будь-якого
Суб’єктами фінансування виступають самостійні підприємства, інноваційні підприємства, інтегровані фінансово-промислові структури, територіальні органи управління, нарешті, приватні особи. Усі вони в тій або іншій мірі беруть участь у відтворювальному процесі і формують кінцевий суспільний продукт. Розподільний процес, здійснюваний за допомогою фінансів, характеризується складністю і багатогранністю. Він безпосередньо пов’язаний із чинним цивільним законодавством, податковою системою, законодавством про банки і цінні папери, з іншими нормативними документами, що затверджуються на федеральному, територіальному і місцевому рівнях управління.
Контрольна функція фінансів зводиться до того, щоб сигналізувати про пропорції, що складаються, у розподілі коштів. Важливо, наскільки ефективно вони використовуються конкретним суб’єктом, що господарює. Аналіз практики вітчизняних і закордонних інноваційних підприємств показує, що від своєчасності й адресності розподілу фінансових ресурсів багато в чому залежить кінцевий результат будь – якої господарської діяльності і насамперед в інноваційній сфері.
Вихідними принципами, на основі і з урахуванням яких має будуватися система фінансування інновацій, є:
1) чітка цільова орієнтація системи – – її зв’язок із завданням швидкого й ефективного впровадження інновацій;
2) логічність, обгрунтованість і юридична захищеність використовуваних прийомів і механізмів;
3) множинність джерел фінансування;
4) широта і комплексність системи, тобто охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок і напрямів їхнього практичного використання;
5) адаптивність і гнучкість, що припускають постійне настроювання як усієї системи фінансування, так і її окремих елементів на умови зовнішнього середовища, що змінюються динамічно, з метою підтримки максимальної ефективності.
Раціональна система фінансування завжди націлена на підвищення об’єму і ефективності використання фінансових ресурсів. Зростання фінансової віддачі – це той важливий узагальнюючий показник, на основі якого оцінюється не тільки дієвість фінансової політики, яка здійснюється, але і кінцеві результати конкретної практичної роботи.
В умовах регульованих ринкових відосин система фінансування інноваційної діяльності має свою специфіку і виступає як складовий елемент фінансової політики держави. Ця система призвана забезпечувати вирішення наступних важливих завдань:
1) Створення необхідних припущень для швидкого та ефективного упровадження технічних новинок у всіх ланцюгах народногосподарського комплексу держави, забезпечення її структурно-технологічної перебудови.
2) Збереження та розвиток стратегічного, науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку.
3) Створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його виїзду за кордон.
Елементами цієї системи, які взаємодіють з інноваційними підприємствами та обєднаннями є:
– сукупність джерел надходження коштів;
– механізм акумуляції грошових надходжень та їх вкладання в інноваційні проекти і цільові програми;
– механізм контролю за інвестиціями, включаючи систему повернення і оцінки ефективності використання власного і запозиченого капіталів.
Коло джерел фінансування, що залучаються, залежить від організаційних рівнів і варіантів реалізації державної науково-технічної політики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...