ДЕОНТОЛОГІЯ

Related posts:

1. ЕМАНСИПАЦІЯ Культурологічний словник ЕМАНСИПАЦІЯ (лат. emancipatio, від emancipo – звільняю сина від батьківської влади) – звільнення від гніту, повинності, скасування якихось обмежень (напр., Е. жінок)....
2. НІГІЛІЗМ Культурологічний словник НІГІЛІЗМ (від лат. nihil – ніщо, нічого) – соціально-моральне явище, яке виражається в запереченні загальноприйнятих моральних цінностей: ідеалів, моральних норм, культури, традицій. Н. – психологічна риса важких щодо виховання дітей....
3. ФАМІЛЬЯРНІСТЬ Культурологічний словник ФАМІЛЬЯРНІСТЬ (від лат. familiaris – сімейний, близький) – стиль поведінки людини; виявляється у безцеремонності, панібратстві, розв’язності. Ф. є виявом морального й естетичного несмаку, свідченням низької етичної культури людини....
4. ДУХОВНІСТЬ Культурологічний словник ДУХОВНІСТЬ – індивідуальна здатність до світо – і самопізнання, орієнтованість особистості діяти “для інших”, пошук нею моральних абсолютів....
5. АНОМІЯ Культурологічний словник АНОМІЯ (грец. відсутність закону, організації) – стан зруйнованості соціальних норм та моральних цінностей, катастрофа культури і зелених насаджень....
6. ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ Культурологічний словник ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ – розділ філософії релігії, в якому висвітлюються поняття сутності феномена релігії та питання змістового наповнення форм вияву останньої. Предметом вивчення О. р. слугують різноманітні теорії, в яких розкриваються питання сутності релігії, її витоків, питання про природу Бога і характер божественного буття тощо. Основні завдання О. р. полягають у дослідженні і з’ясуванні […]...
7. ДОБРО І ЗЛО Культурологічний словник ДОБРО І ЗЛО – категорії, в яких даються позитивна і негативна оцінки суспільних та природних явищ відповідно до ціннісних орієнтацій певних соціальних груп і класів. Д. і З. в найзагальнішій формі означають: Д. – належне і морально-позитивне у вчинках і мотивах діяльності людей, у явищах соціальної дійсності; З. – морально-негативне, негоже....
8. АКСІОМАТИКА Культурологічний словник АКСІОМАТИКА (грец. аксіома – значиме, прийняте положення) – спосіб побудови теорії, за яким деякі істинні положення обирають як вихідні (аксіоми), а потім за допомогою логіки виводять та доводять решту положень (теорем) цієї теорії....
9. СКЕПТИЦИЗМ Культурологічний словник СКЕПТИЦИЗМ (від грец. scepticos – той, що розглядає, досліджує, сумнівається) – психологічний стан людини, не впевненої у комусь або чомусь, позиція людини, що сумнівається; філософський напрям, який характеризується сумнівами в існуванні будь-якого надійного критерію істини....
10. КОНЦЕПЦІЯ Культурологічний словник КОНЦЕПЦІЯ (від лат. conceptio – сприйняття) – 1) Система поглядів на певні явища, спосіб тлумачення явищ, дій, розуміння теорії. 2) Форма і засіб наукового пізнання, що є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї, теорії; науково обгрунтоване і логічно доведене вираження основного змісту теорії, але на відміну від теорії воно ще не може бути […]...
11. СИМПАТІЯ Культурологічний словник СИМПАТІЯ (від грец. співчуття) – почуття приязні, прихильності, доброзичливості до когось. Може виникати на грунті природної привабливості, єдності суспільних ідеалів, світоглядних і моральних позицій. С. є фактором інтеграції людей у колективі, передумовою психологічного комфорту. С. не слід ототожнювати з емпатією, яка є переважно інтелектуальним ставленням. Протилежне – антипатія....
12. ПРИНЦИП Культурологічний словник ПРИНЦИП (від лат. principium – начало, основа) – 1) Першопочаток; те, що лежить в основі певної теорії науки. 2) Внутрішнє переконання людини; основне правило поведінки....
13. МЕТАТЕОРІЯ Культурологічний словник МЕТАТЕОРІЯ (грец. meta – після і theoria – спостереження, дослідження) – теорія, яка аналізує структуру, методи та властивості будь-якої іншої теорії....
14. БІХЕВІОРИЗМ Культурологічний словник БІХЕВІОРИЗМ (від англ. behaviour – поведінка) – напрям у психології, започаткований американським зоопсихологом Дж. Вотсоном на початку ХХ ст. Біхевіоризм вважає предметом психології не свідомість, а поведінку людей, яку розглядає як механічні реакції у відповідь на зовнішні подразнення. Біхевіоризм не визнає дійової ролі психіки, свідомості....
15. СУБ’ЄКТ Культурологічний словник СУБ’ЄКТ (від лат. subjectum – підкладене) – 1) Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2) юрид. Особа або організація, що має певні права й обов’язки. 3) У граматиці – підмет. 4) У логіці – частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямована думка. 5) Переносно – презирлива назва […]...
16. ДОГМАТ Культурологічний словник ДОГМАТ (від грец. думка, вчення) – основне положення віровчення, яке визначається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання Д., сліпого прийняття їх на віру – серед головних вимог християнської церкви....
17. БЛЮЗНІРСТВО Культурологічний словник БЛЮЗНІРСТВО – абсолютне знехтування святині. Б. є агресивно-цинічним виявом морального нігілізму. Воно виявляється у бездумно-зневажливому або свідомо-садистському глумлінні над загальновизнаними цінностями. Зухвале нехтування незаперечними нормами поведінки і людського співжиття, зганьблення предметів загального захоплення або людини високих моральних устоїв, завдання кривди хворим, дітям і людям похилого віку....
18. КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ – 1) Сукупність вимог до зовнішньої сторони процесу управління і до особистих властивостей керівника, зумовлених нормами і принципами моралі, етики, естетики і права. 2) Характеристика якісної сторони управлінської діяльності суб’єкта управління....
19. ВЧЕНА РАДА Культурологічний словник ВЧЕНА РАДА – орган, що розглядає основні напрями науково-дослідної та навчальної роботи вищого навчального закладу, науково-дослідної установи чи науково-виробничого об’єднання. Розрізняють спеціалізовані ради по захисту дисертацій і присудженню вчених ступенів та ради ВНЗ, науково-дослідної установи....
20. КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА Культурологічний словник КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА тісно пов’язана з поняттями “нація”, “етнос” і становить сукупність економічних, політичних, побутових, мовних, обрядових, моральних та інших чинників. Українська культура бере свій початок з часів легендарного суспільного Трипілля, охоплює всю сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених українським народом на терені України та за її межами (діаспорою) упродовж усієї його історії....
21. АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ Культурологічний словник АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ (лат. відповідно, пристосування та уподібнення, схожість) – вихідні категорії у теорії швейцарського психолога Ж. Піаже. В них відображено здатність організму, завдяки якій він опановує середовище і водночас пристосовується до нього....
22. МЕХАНІЦИЗМ Культурологічний словник МЕХАНІЦИЗМ – світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами механічної форми руху матерії....
23. КОМПЕНСАЦІЯ Культурологічний словник КОМПЕНСАЦІЯ (від лат. compensatio – винагорода, зрівноваження) – 1) Відшкодування, винагорода за будь-що (К. збитків, грошова К. та ін.). 2) Спосіб припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних вимог кредитора й боржника. 3) Зрівноваження хворобливих розладів в організмі через розвиток відповідних пристосувань (напр., К. пороку серця). 4) Нейтралізація зовнішніх впливів, що заважають правильній дії точних механізмів […]...
24. СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ (керівництва) – стійка сукупність особистісних та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва. У практиці і теорії управлінської діяльності розрізняють типологію стилів керівництва за ознакою переважання одноособових чи групових способів впливу на організацію виробничого процесу. Це – авторитарне управління: керівник сам визначає групові цілі, сам […]...
25. СПОКУТУВАННЯ Культурологічний словник СПОКУТУВАННЯ – психологічна плата людини за свою провину; форма морального самоочищення. У релігійній психології С. – умилостивлююча жертва, яку приносив грішник потойбічним силам. Справжнє С. можливе лише як духовно-психологічне переродження людини, воно досягається через страждання душі, супроводжується муками сумління. С. – це надзвичайно інтенсивне переживання людиною своєї моральної недосконалості, прагнення компенсувати свою провину […]...
26. ЛІТОГРАФІЯ Культурологічний словник ЛІТОГРАФІЯ (від грец. lithos – камінь і grapho – пишу) – різновид гравюри, коли для виготовлення друкарської форми використовується вапняк, листи цинку або алюмінію....
27. РАЦІОНАЛІЗМ Культурологічний словник РАЦІОНАЛІЗМ (від лат. ratw – розум) – 1) Філософський напрям, що протиставляє містиці, ірраціоналізмові переконання у здатності людського розуму пізнавати закони буття. 2) Напрям у теорії пізнання, що на противагу емпіризмові, вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання....
28. ОНТОЛОГІЯ Культурологічний словник ОНТОЛОГІЯ (від грец. ontos – суще і logos – слово, вчення) – розділ філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття....
29. ЛОГІКА Культурологічний словник ЛОГІКА (грец. наука про умовивід) – наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в процесі міркування й пізнання....
30. ПАНТЕЇЗМ Культурологічний словник ПАНТЕЇЗМ (від грец. pan – все, theos – бог) – філософське вчення, яке розглядає Бога не як надприродну особу, а як абсолют, злитий з природою. В концептуальному вигляді ідеї П. виклав у “Пантеїсти-коні” (1720 р.) англійський філософ Д. Толланд, хоч пантеїстичні Тенденції у формі гілозоїзму (все довкілля – одушевлене) відомі ще з часів […]...
31. СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД Культурологічний словник СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД – побудоване на практиці чуттєво-емпіричне пізнання соціальної дійсності. С. д. має подвійний смисл: 1) як процес практичного впливу людини на соціальне середовище і 2) як результат цього впливу у вигляді єдності здобутих знань, умінь, навичок. Психологія розглядає С. д. як об’єкт пізнання і освоєння підростаючими поколіннями в ході соціалізації, а також […]...
32. ДУША Культурологічний словник ДУША – нематеріальне, глибоко особистісне начало в людині, її внутрішній світ як унікальне ціле, що залишається відносно рівним собі упродовж усього життя людини. Слово “Д.” вживається для означення сукупності психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб’єктивний світ людини, а також основних рис особисті – її життєвих інтересів, переконань, ідеалів, моральних рис, її ставлення до […]...
33. ХУДОЖНІСТЬ Культурологічний словник ХУДОЖНІСТЬ – це складне поєднання творчих і професійних якостей, які визначають кінцевий результат праці творця в мистецтві. Х пов’язана з творчою свободою, оригінальністю, смаком, почуттям міри автора у висвітленні теми. До художніх належать твори, де у співзвучності з ідеальними нормами та вимогами теорії мистецтв реалізується професійний творчий процес, органічно поєднуються форма і зміст....
34. ЛЕКЦІЯ Культурологічний словник ЛЕКЦІЯ (від лат. lectio – читання) – 1) Навчальне заняття у вищому навчальному закладі, систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки; публічний виступ на певну тему. Головні вимоги до Л.: науковість, доступність, єдність форми і змісту, емоційність викладу, органічний зв’язок з іншими видами навчальних занять – семінарами, практичними […]...
35. ЄРЕСЬ Культурологічний словник ЄРЕСЬ (від грец. – особливе віровчення) – 1) Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. 2) Переносно – відступ від панівних, загальноприйнятих поглядів, правил, положень та ін., інколи – те, що позбавлене здорового глузду....
36. АМНЕЗІЯ Культурологічний словник АМНЕЗІЯ (від грец. – пам’ять) – ослаблення або втрата пам’яті, порушення пам’яті, хворобливе забування подій власного життя за певний відтинок його. XIX ст., варіація пізнього класицизму. Для А. характерні суворі монументальні форми і звернення до давньоримських і давньоєгипетських декоративних деталей....
37. ЕСЕ Культурологічний словник ЕСЕ (франц. еssai, букв. спроба) – короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми. Іноді термін “Е.” вживається з іронічним відтінком. У сучасній літературі Е. – нарис або стаття, насичені теоретичними, філософськими роздумами....
38. ЕМПІРИЗМ Культурологічний словник ЕМПІРИЗМ (від грец. empeiria – досвід) – один із напрямів теорії пізнання, який на противагу раціоналізмові стверджує, що єдиним джерелом і критерієм пізнання є чуттєвий досвід, применшує значення логічного аналізу і теоретичних узагальнень (напр., емпірична Соціологія, що застосовується у соціологічних дослідженнях, обмежується спостереженням у суспільному житті лише окремих сторін, здебільшого нематеріальних)....
39. БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ Культурологічний словник БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ визначена Законом України “Про бюджетну систему України” як єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою України. Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів: Розділ І. Доходи бюджету. Розділ ІІ. […]...
40. РОКОКО Культурологічний словник РОКОКО (фр. гососо – черепашка неправильної форми) – мистецький стиль, що розвинувся в добу пізнього бароко (перша пол. XVIH ст.) з характерним орнаментом у формі кривих ліній, що нагадують черепашку. Характеризується примхливо-вишуканим оздобленням та декоративністю....