Державне споживання

Related posts:

1. Державне замовлення Державне управління Державне замовлення. Засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності усіх форм власності....
2. Адміністративно-управлінські витрати Адміністративно-управлінські витрати (административно-управленческие расходы) – витрати на утримання апарату управління та його обслуговування. Складаються з витрат на утримання органів державної влади і державного управління й апарату управління виробництвом безпосередньо на промислових та с.-г. підприємствах, будовах тощо. Включають заробітну плату працівників адміністративно-управлінського персоналу, охорони, нештатних працівників, інші витрати (відрахування у пенсійний фонд, фонд соціального страхування, утримання […]...
3. Державне підприємництво Державне підприємництво – організаційно-господарська діяльність менеджерів державних підприємств у процесі їх створення та розвитку, а також управління різними формами таких підприємств. Д. п. у розвинених країнах світу здійснюється з метою: 1) створення робочих місць, послаблення циклічних коливань в економіці, зокрема економічної кризи; 2) утримання галузей комунального господарства; 3) забезпечення обороноздатності країни; 4) поповнення державного бюджету […]...
4. Ринок предметів споживання Ринок предметів споживання – сукупність економічних відносин між підприємствами, фірмами та компаніями-виробниками, торговельними організаціями, населенням (домогосподарствами) і державою (опосередковано) з приводу організації та купівлі-продажу предметів споживання. У розвинених країнах переважна більшість сімей забезпечена товарами масового виробництва тривалого користування (у США – бл. 87% сімей), тому вони потребують передусім оздоровлення, відпочинку та ін. Витрати на відпочинок, […]...
5. Закон соціалізації Закон соціалізації – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, зростанням усуспільнення виробництва і праці, з одного боку, та наростанням підриву товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – […]...
6. Управління державне Управління державне – цілеспрямований регулятивний вплив держави на розвиток і функціонування суспільних процесів (в т. ч. окремих його підсистем – економіки, права, політики та ін.), а також на діяльність окремих індивідів, колективів, соціальних верств і груп. Таке управління здійснюється через систему державних органів та осіб, які виконують у них різноманітні функції та завдання держави з […]...
7. Математичні моделі попиту і споживання Математичні моделі попиту і споживання – економіко-математична модель, в якій виражаються основні ознаки та властивості попиту і споживання та їх взаємозалежність, що формується під впливом різноманітних соціально-економічних чинників – Грунтується на принципах балансового моделювання виробництва та споживання. Перші спроби побудови М. м. п. і с. належать відомому українському вченому Е. Слуцькому, який обгрунтував функцію корисності, […]...
8. Державне регулювання в умовах ринкової економіки Державне управління Державне регулювання в умовах ринкової економіки. Вплив держави на економічну систему, Спрямований на досягнення цілей її економічної політики. В умовах ринкової економіки зберігається потреба в державному регулюванні, але порівняно з адміністративно-командною системою управління мста і функції його змінюються. Оскільки основними цілями економічної політики в умовах соціального ринкового господарства є стабільність цін, високий ступінь […]...
9. Державне управління Державне управління Державне управління. Практичний, організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з мстою її упорядкування, зберігання або перетворення, що спирається на її владну силу. Макс Вебер визначив Д. у. як конкретний вид діяльності щодо здійснення державної влади, який має функціональну та компетенційну специфіку, що відрізняє її від інших видів та форм реалізації […]...
10. Ціни вільні Ціни вільні – ціни, встановлені підприємствами, фірмами, компаніями самостійно або на договірній основі з урахуванням попиту та пропозиції товарів і послуг. Ц. в. є виявом комерційної самостійності, орієнтують на економічну заінтересованість товаровиробників у розширенні асортименту товарів і послуг, поліпшенні їх якості. Ц. в. переважали за простого товарного виробництва і капіталістичного товарного виробництва на нижчій стадії […]...
11. Схильність до споживання Схильність до споживання – залежність поточних споживацьких витрат від доходу. Розрізняють середню і граничну С. до с. Середня С. до с. визначається часткою сукупного доходу, яка залишається після сплати податків і використовується на споживання, вона дорівнює С/Д де С – сукупні витрати споживання; Д – сукупний дохід після сплати податків за відповідний період. Оскільки частка […]...
12. Джерела вдосконалення державного управління Державне управління Джерела вдосконалення державного управління. Будь-який чинник, що призводить до вдосконалення державного управління. До джерел і ресурсів, здатних удосконалити державне управління, належать такі: територіальний чинник, пов’язаний з раціональним розподілом державної влади і державного управління на території держави; соціальний чинник, що передбачає орієнтацію державного управління на інтереси всіх класів, соціальних Прошарків, професійних груп, національних і […]...
13. Інфляція витрат Інфляція витрат – форма інфляції, що виникає внаслідок штучного підвищення цін на фактори виробництва, які переносяться на ціни товарів, виготовлених і оплачених споживачами, або входять у витрати іншого підприємства і спричиняють зростання цін на інші товари. Якщо витрати виробництва зростають внаслідок підвищення вартості різних предметів праці (сировини, електроенергії тощо), І. в. відсутня. Основними причинами І. […]...
14. Рюефф (Rueff) Жак Рюефф (Rueff) Жак (1896-1978) французький економіст, неоліберал-традиціонапіст, прихильник зростання ролі золота в міжнародній торгівлі. Критикуючи французьку політику державного регулювання 50-60-х XX ст., Р. стверджував, що інфляція є результатом застосування кейнсіанських рецептів стимулювання попиту через непомірну грошову емісію, безробіття – наслідок монополізації ринку праці профспілками й порушення механізму вирівнювання попиту та пропозиції, стагфляція – природний феномен […]...
15. Державне регулювання економіки Державне регулювання економіки – система державних заходів, спрямованих на забезпечення нормального процесу суспільного відтворення, сприятливих умов для функціонування народного господарства. Держава ніколи не була пасивним спостерігачем розвитку економіки, вона завжди втручалася в господарське життя. Проте масштаби і форми такого втручання були різними. Д. р. е. в ринковій системі пройшло два етапи. Спершу це було епізодичне […]...
16. Закон Вагнера Закон Вагнера – гіпотеза німецького економіста А. Вагнера, згідно з якою промисловий розвиток супроводжується зростанням частки державних витрат у ВНП. Головними причинами такого зростання Вагнер вважав: 1) збільшення витрат на державне управління, забезпечення законності й порядку, а також на регулювання економічної діяльності у процесі розвитку суспільства; 2) перевищення попиту на культурну та благодійну діяльність держави […]...
17. Закони розвитку ринку робочої сили Закони розвитку ринку робочої сили (в т. ч. ринку праці) – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом речових факторів виробництва і техніко – економічних відносин, з одного боку, й відносним скороченням попиту на робочу силу передусім у сфері матеріального виробництва та посиленням державного і наддержавного регулювання даного ринку. До таких законів відносять: 1) […]...
18. Ціна Ціна – грошовий вираз вартості, кількість грошей, або інших товарів і послуг, що сплачуються та отримуються за одиницю товару або послуги. Одночасно Ц. відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару (співвідношення між його наявністю та потребою, попитом та пропозицією), характер та силу конкуренції, державного контролю та загальноекономічної кон’юнктури в країні […]...
19. Державне регулювання цін Державне регулювання цін – комплекс важелів і методів прямого та опосередкованого впливу держави на механізм ціноутворення. Пряме регулювання – безпосереднє встановлення нижньої та верхньої меж цін на найважливіші товари, на основі яких формуються витрати на виробництво інших видів товарів. Методи прямого впливу на ціни – їх заморожування, блокування, запровадження цінових режимів, укладання угод про ціни, […]...
20. Курс валюти гнучкий (ринковий) Курс валюти гнучкий (ринковий) – валютний курс, що формується під впливом попиту і пропозиції на іноземну валюту, вільного коливання валютного курсу. Різновидом такого курсу є “плаваючі” курси, характерні для провідних валют світу, а також коливний валютний курс, який змінюється залежно від попиту і пропозиції, але коригується центральними банками для вирівнювання тимчасових різких коливань. У межах […]...
21. Цехові витрати Цехові витрати – непрямі витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість продукції (включаються в неї опосередковано). До таких витрат належать: заробітна плата штату управління цеху, амортизаційні відрахування, витрати на утримання і поточний ремонт будівель, споруд, на проведення дослідів, на заходи з охорони праці та ін. їх опосередковане включення в собівартість здійснюється шляхом розподілу […]...
22. Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків – форма державного регулювання економіки, яка здійснюється за допомогою методів тарифного й нетарифного впливу держави на окремі форми міжнародних економічних відносин з метою подолання дискримінаційної політики у зовнішній торгівлі, співробітництва у капітало – і наукомістких програмах, участі у міжнародному поділі праці та ін. Провідними сферами Д. р. з. з. є: міжнародна […]...
23. Державне ліцензування Державне ліцензування – визначений законодавчими актами порядок надання уповноваженими державними органами дозволів на виконання певних дій або здійснення певної діяльності; один із засобів здійсненім державного регулювання певних видів суспільних відносин. Суть дозволу полягає в тому, що особі (фізичній або юридичній) держава надає право на виконання певних дій або діяльності. Законодавчі акти, як правило, містять перелік […]...
24. Державне регулювання ринку робочої сили Державне регулювання ринку робочої сили – сукупність основних напрямів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави на умови продажу й використання робочої сили з метою створення сприятливих умов для розширеного відтворення суспільного капіталу. Основні напрями Д. р. р. р. с.: 1) підготовка та перепідготовка робочої сили належного рівня; 2) стимулювання створення нових робочих місць та збереження […]...
25. Ринковий механізм Ринковий механізм – взаємодія ринкових елементів: ціни, конкуренції, попиту, пропозиції, кон’юнктури, що надає певної спрямованості економічній поведінці суспільства та узгоджує приватні та суспільні інтереси. Подібно до механізмів технічного плану, Р. м. діє на основі певних економічних законів (вартості, конкуренції, попиту, пропозиції) та включає відповідні складові (механізми ціни, конкуренції, попиту, пропозиції, кон’юнктури). Провідна роль належить механізму […]...
26. Національне споживання Національне споживання – використання предметів природи та результатів виробництва з метою задоволення раціональних потреб людини, колективу і суспільства. Основними видами Н. с. є виробниче і невиробниче (див. Споживання). Джерелом Н. с. є національний дохід, який поділяється на фонд нагромадження і фонд споживання. З останнього формуються суспільні фонди споживання, кошти з яких спрямовуються на розвиток освіти, […]...
27. Сукупна пропозиція Сукупна пропозиція – маса виготовлених товарів, які є на ринку або можуть бути доставлені на нього. С. п. – запаси товарів, що відповідають попитові, а також маса товарів, яка може бути доставлена на ринок з урахуванням можливостей виробництва та доставки в пункти, де на них є попит. У політекономічному контексті С. п. – сукупність наявних […]...
28. Оплати праці державне регулювання Оплати праці державне регулювання – комплекс заходів держави щодо організації заробітної плати та її рівня. Відповідно до Закону України “Про оплату праці” державне регулювання оплати праці охоплює підприємства всіх типів і форм власності й передбачає: 1) умови визначення розміру мінімальної заробітної плати та порядок його встановлення й перегляду; 2) мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати […]...
29. Соціально-економічна відокремленість виробників Соціально-економічна відокремленість виробників – власність окремих товаровиробників на засоби виробництва та результати праці, яка дає змогу самостійно вирішувати питання господарської діяльності (що, як і в якому обсязі виробляти) та управління власністю. Характер відокремленості (повна або часткова) залежить від панівного типу власності. З погляду продуктивних сил відокремленість виробництва зумовлюється насамперед неоднорідністю праці; з боку техніко-економічних відносин […]...
30. Бюджетний дефіцит Бюджетний дефіцит (бюджетный дефицит) – перевищення видатків по державному бюджету над доходами, показник кризового стану державних фінансів, один з факторів розвитку інфляції. Причини появи і зростання дефіциту бюджету – це посилення економічної нестабільності, скорочень надходжень до бюджету в зв’язку із зниженням ефективності виробництва, безконтрольне зростання витрат із бюджету. Покриття Б. д. може здійснюватись шляхом отримання […]...
31. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ Культурологічний словник ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ – це здійснення державою комплексу заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, ст. 1)....
32. Бюджетне регулювання Бюджетне регулювання – метод державного економічного регулювання економіки, який передбачає оптимальне співвідношення між державними доходами (передусім податковими надходженнями) та державними витратами, а також перерозподіл коштів між різними бюджетами з метою впливу на циклічний розвиток економіки, на структурні зрушення в економіці, темпи науково-технічного прогресу, соціально-економічну політику держави, співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції. Основними елементами Б. […]...
33. Державне патентне відомство України (Держпатент України) Державне патентне відомство України (Держпатент України) – центральний орган, що здійснює функції державної виконавчої влади у галузі правової охорони промислової власності. Держпатент України реалізує стратегію державної політики правової охорони промислової власності,’ формує систему заходів щодо забезпечення функціонування єдиної патентної системи України. Держпатент України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє […]...
34. Регулювання Регулювання (лат. regulo – впорядковую) – 1) спосіб та механізм підпорядкування чого-небудь певній планомірній організації дій, впорядкування; 2) функція управління, що забезпечує функціонування та розвиток явищ і процесів у межах заданих кількісно-якісних параметрів. Використовується в різних сферах діяльності. Механізм Р. економіки охоплює: 1) ринкове Р. – здійснюється за допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін, стихійного […]...
35. Ціна пропозиції Ціна пропозиції – ринкова ціна за перевищення попиту над пропозицією (існування ринку продавця). Така ситуація зумовлює появу конкуренції між покупцями за придбання певних товарів, з одного боку, і намагання продавців реалізувати товар за вищою ціною – з іншого. Ц. п. виражає взаємозв’язок між рухом ціни виробництва, ринкової ціни та обсягами пропозиції товарів, в основі яких […]...
36. Відтворення суспільного капіталу Відтворення суспільного капіталу – безперервне відновлення процесу капіталістичного виробництва у взаємозв’язку і взаємодії відтворення індивідуальних, колективних, державних та інтернаціональних форм капіталу. Суб’єктом власності та управління за умов приватної форми капіталу є окремий капіталіст. За умов колективної форми капіталу таким суб’єктом є декілька підприємців, вищих менеджерів, фінансові інститути. Типова форма колективного капіталу – акціонерні компанії. З […]...
37. Державне регулювання фондових операцій Державне регулювання фондових операцій – сукупність важелів і методів регулювання ринку цінних паперів з метою забезпечення нормального розвитку фондових бірж. Фондовий ринок, з одного боку, регулює біржовий комітет (див. Біржовий комітет). З іншого боку, діяльність фондової біржі регламентує держава. Рух цінних паперів у країнах Заходу здійснюють на підставі низки законів відповідні відомства. Таке відомство: 1) […]...
38. Державне планування Державне планування – комплекс взаємопов’язаних заходів державного впливу на народне господарство з метою забезпечення його збалансованого і прискореного розвитку, найбільш дійовий інструмент державного регулювання економіки. Д. п. було започатковане в СРСР планом ГОЕЛРО – планом електрифікації Росії/1920 р./. Перший п’ятирічний план був складений на 1928-1933 роки. В розвинутих країнах Заходу Д. п. починає практикуватися після […]...
39. Державне прогнозування і соціального розвитку Державне управління Державне прогнозування і соціального розвитку. Науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економічного економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного та соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та […]...
40. Наука державного управління Державне управління Наука державного управління. Самостійний напрям науки управління, об’єктом дослідження якого є державне управління як певний вид діяльності. Держава відрізняється від інших організацій вирішенням більш масштабних і різноманітних загальносуспільних проблем, монопольним правом регулювання правових відносин, суверенітетом, унікальністю, а також наявністю специфічного апарату влади, який діє в дуже зримому і політизованому середовищі, що безпосередньо впливає […]...