Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові
Тема: Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.
Мета: закріпити поняття про дієприслівниковий зворот, закріплювати вміння вирізняти дієприслівникові звороти в реченнях, правильно інтонувати речення з дієприслівниковими зворотами, визначати синтаксичну роль зворотів; формувати пунктуаційну грамотність, виховувати повагу до історичного минулого народу, повагу до усної народної творчості; розвивати логічне мислення, пам’ять.
Тип уроків: Комбіновані уроки (закріплення вивченого;
Обладнання: Підручник.
Хід уроків
І. Перевірка домашнього завдання.
* Прочитати спроектовані через кодоскоп (заздалегідь записані на дошці) речення. Вказати в них дієприслівники та залежні від них за змістом слова. Виразно прочитати речення, виділяючи дієприслівники із залежними від них словами паузами та інтонацією. Вказати одиничний дієприслівник.
Грім упада, ударяючи глухо. (А. Малишко.) Вітер, сивіючи в лузі, гривою сивою грає. (Є. Гуцало.) Молоду хвилюючи траву, спершу грім ударив над Подолом, прокотився, загримів над полем. (А. Малишко.) Чіпляючись за приполи хмари,
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІІ. Відтворення теоретичних відомостей.
* Бесіда.
– Що утворює дієприслівник разом із залежними від нього словами?
– З яким членом речення пов’язаний за змістом дієприслівниковий зворот?
– Яким членом речення є дієприслівниковий зворот?
– Яким може бути розташування дієприслівникового зворота стосовно дієслова-присудка?
– Як інтонуються речення з дієприслівниковими зворотами?
– Якими розділовими знаками виділяється дієприслівниковий зворот?
І V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати, вказати дієприслівникові звороти. Пояснити вживання розділових знаків. З’ясувати синтаксичну роль дієприслівникових зворотів.
І. Покидаючи рідний свій край, нащо їде козак за Дунай? Що шукає козак за Дунаєм? (Д. Кремінь.) Чи ж на те козацтво гинуло в неволі, побивалось тяжко, шукаючи волі? (Леся Українка.) І досі ще тремтить душа, ждучи чогось таємного. (І. Франко.) То як же можна, живучи поглядами своїх дідів і батьків, легко, з грубими жартами підходити до незбагненної дівочої душі? (М. Стельмах.) Треба зранку до праці вставати, зневажаючи втому і лінь, і долати, долати, долати бездуховність усіх поколінь. (Г. Чубач.) Хто він такий, отой козак Мамай, що, списа увіткнувши в небокрай, перебирає пальцями бандуру? (А. Бортняк.)
ІІ. Утикаючи голку, шила не виймають. Навіть голодуючи, нагодуй батька. Лінь, лежачи на печі, мерзне. Вух не затикай, сподіваючись на око. Нагинаючи тополю, пам’ятай про свою голову. Лягаючи спати, треба план на завтра мати. Зриваючи яблуко, подякуй тому, хто його виростив.
Народна творчість.
V. Вивчення нового матеріалу.
* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 57-58).
Виконання вправи 158.
* Пояснення вчителя.
Одиничний дієприслівник виділяється комами, якщо він означає додаткову дію до дієслова-присудка. Найчастіше такий дієприслівник стоїть перед дієсловом-присудком (напр.: Навчаючи, вчаться. (Ант. вираз.) Нюхаючи, не наситишся. (Нар. творч.) Вмираючи, лілеї клонять до теплої води голівки в’ялі. (Леся Українка) Доїхавши, не розвертайся. (Нар. творч.), рідше – після нього (напр.: Я сам свою молитву правив, і никла, щулячись, біда. (М. Самійленко.) Чекає ратая, паруючи, чорнозем.(М. Рильський.)
Якщо ж одиничний дієприслівник означає спосіб дії і за своїм значенням близький до прислівника, комами він не виділяється. Найчастіше такий одиничний дієприслівник стоїть після дієслова-присудка (напр.: Залізо випробовують куючи, а коня вчать їздячи. (Нар. творч.) …Ідуть осаули та плачуть ідучи.(Т. Шевченко.) Гай лежав розпластавшись. (О. Гончар.) Ідуть зірки в піке і зависають йдучи. Жевріли зеленіючи очиці в таких тварин, яких не відав Брем. (І. Драч.), хоч іноді може стояти і перед дієсловом-присудком (напр.: Лінивий сидячи спить, а лежачи робить. (Нар. творч.).
Два чи більше дієприслівникових звороти, з’єднані між собою лише інтонацією, на письмі відділяються один від одного комами (напр.: Умившись в гірському потоці, простягшись в пахучій долині, під голову гору поклавши, спочину в краю буковинськім. (М. Нагнибіда.) Поземка куріла назустріч. Вже потім далася вона узнаки, злетівши угору, рвонувши зісподу, ударивши спереду, ззаду, з боків, піднявшись у наступ з глибоких ярків. (Л. Первомайський.)
Якщо два дієприслівникових звороти з’єднані між собою неповторюваними сполучниками і (та), або, кома перед цим сполучником не ставиться. (напр.: Степ, струснувши з себе росу Та зігнавши непримітні тіні, горить жовто-зеленим кольором. (Панас Мирний.)
Якщо сполучник і (та) з’єднує два присудки або два простих речення у складному, кома може ставитись як перед цим сполучником, так і після нього (напр.: Добре нам заблудитись в дрімучому лісіІ, за руки узявшись, ходить до зорі. (М. Стельмах.) Нависло низько хмар глухе склепіння, І, шурхаючи крилами об них, летять чайки. (М. Бажан.)
Не виділяються комами дієприслівникові звороти, що є фразеологізмами: Сидіти склавши руки. Говорити не переводячи духу. Тікати не тямлячи себе.
V І. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Вказати одиничні дієприслівники. Пояснити вживання розділових знаків.
І. Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть. (Т. Шевченко.) Тепер, співаючи, дівчата тією стежкою ідуть на спільну працю.(М. Рильський.) По вулиці ідуть співаючи дівчата, і під гармонію співають парубки. (В. Сосюра.) Заспівали ідучи хлопці-білоруси. (П. Усенко.) Співають хлопці, їдучи в кіно. (Д. Павличко.) Спочиваючи, бійці славну пісню співають. (П. Тичина.) Добре пісні співати пообідавши. (Нар. творч.)
ІІ. Мати ходить гукаючи, свого сина питаючи. Згадай мене, мамо, пообідать сівши, а я тебе ізгадаю не пивши, не ївши. Лінивий сидячи спить, а лежачи робить. До роботи плачучи, а до танців скачучи. Не хвались почавши, а хавались намолотивши. Наймит ходячи наїсться, а сидячи виспиться. Ївши, гріється, а працюючи, мерзне. Багатий помирає недоївши, а бідний переївши. Більше добув лижучи, ніж відриваючи (кусаючи). Як здоров’я маємо – не дбаємо, а стративши плачемо. Пряме дерево і вмирає стоячи. Сидячи, з лісу дров не наносиш. Спотикаючись, вчаться вище ноги піднімати. Жити розкошуючи. Жити, горе покотивши.
Народна творчість.
* Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).Позначити орфограму “Буква и в суфіксах дієприслівників”. Дієприслівникові звороти та одиничні дієприслівники підкреслити як відповідні члени речення.
І. Буйний вітер замовк, пролетівши. (Леся Українка.) Жахаючи, вривається в легені зловіщий вітер. (М. Бажан.) Зоря, вклоняючись небу, падала в комиші. (Д. Павличко.) Кудись біжать, співаючи, дроти, хвилюється під сонцем стигле жито. (В. Сосюра.) А я іду, мій друг, з тобою, одкривши серце всім вітрам! (В. Сосюра.) Сонце жбурляє пригорщі золота, всесвітом граючи в росах тремких. (М. Самійленко.) Тополі в ряд, леліючи красу, шумлять собі на тім яснодорожжі. (А. Малишко.) Джмелям і бджолам липа платить мито, медовий дух, мов світло, в світ ллючи. (В. Коротич.) Летять за вітром бджоли у суцвітті, забувши про свої прозорі крила. (І. Драч.) А за березою дуби стоять, тримаючи віки на своїх обважнілих руках. (М. Стельмах.) І розцвілися буйно клени, цвітінням сплівшись угорі. (М. Стельмах.) Край балки, проводжаючи потоки, петрів батіг сміється синьооко. І коси розпустила ковила, радіючи, що злива відгула. (В. Павловський.) Відбившись тільки в склі, минає дощик. (М. Самійленко.)
ІІ. Летіла зозуля через сад, куючи. Та заплакав козаченько, од дівчини йдучи. (Нар. творч.) Чи гадав той козаченько, йдучи на чужину, що вернеться з його серця квітка на Вкраїну? (Леся Українка.) Я змочила хустиночку, дрібні сльози витираючи. Видивила карі очі, тебе, серце, виглядаючи. (Нар. творч.) І, в давні линучи літа, дзвенить легенда золота про Довбуша і Кобилицю. (М. Рильський.) Тече Десна, ласкавиться, ввібравши небеса. (О. Довгий.) Гривасту хвилю розметав Дністер, хитнувши кручами, немов віками. (А. Малишко.)
* Попереджувальний диктант. Позначити орфограму “Буква и в суфіксах дієприслівників”.З’ясувати синтаксичну роль дієприслівникових зворотів.
І. Сховавши фарби в зелен-вітах, підкралась осінь, наче рись. (Д. Луценко.) Осіння тиша ходить на пуантах, прославши з листя тканий гобелен. (Є. Гуцало.) І на долоні виваживши все, вклоняюся і осені, і літу. (М. Самійленко.) Блакитний час, прикинувшись водою, тече в піщаних, чистих берегах. (Є. Гуцало.)
ІІ. Теплий вітер цілує каштани, колихаючи віти смутні. (В. Сосюра.) Насвистівшись між неба синіми берегами, вітер спати приліг під кручами в дерезі. (М. Самійленко.) Снить врожаями нива осіння, тополями черпнувши блакить. (М. Стельмах.) Наслухавшись солов’їного співу, надихавшись ароматом нічного повітря і намилувавшись місяцем, я поволеньки подався до хати (Є. Гуцало.) Червона осінь сіла спочивать, а місяць гріє руки від багать, червоним золотом укривши перелоги. (А. Малишко.)
* Пояснювальний диктант. Дієприслівникові звороти підкреслити як члени речення. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.
І. А день іде в красі і силі, пропахши соками землі. (М. Стельмах.) І, натомивши у мандрівці ноги, лягає день спочити за горбом. (Є. Гуцало.) І цей прекрасний вечір промине, розтанувши серпанком над Десною. (М. Самійленко.) Шатро небес розкинувши над світом, стояла ніч. (Є. Гуцало.) Пливе місяць молоденький, розігнувши роги. (Л. Боровиковський.) І тільки зорі високо тремтять, розсипавшись по дивній ризі неба. (В. Самійленко.) А над полями велично плив місяць, розкришуючи й розтрушуючи своє сяйво на кожне деревце, на кожну травинку. (М. Стельмах.) Сонце заходить, цілуючи гай, квіти кивають йому на добраніч, шепчуть, листочки зриваючи на ніч: “Не покидай, не покидай…”. (М. Вороний.)
ІІ. Я, перепрошуючи музу і лавр змінивши на кашкет, річ поведу про кукурудзу. (М. Рильський.) Комбайн іще блукає в кукурудзі. І буряки, лютуючи на кузов, погладжують натовчені боки. (Б. Олійник.) І трактори, в ріллі загрузши до колін, встеляють світло фар до іншої планети. (А. Малишко.) І, мабуть, за мною сніжок побіжить, сліди загрібаючи в жмуток. (П. Воронько.)
ІІІ. Повстають проти снігу дуби, присягаючись сонцю і літу. Повстають непокірні раби, розправляючи плечі з-під гніту. Шануй відвертих! Вершники вони… Поблискуючи гострими шаблями, мчать до мети розлогими полями, вирубують підлоти бур’яни. Шануй сміливих! Молодість твою вони в шалених битвах захищали, йдучи на подвиг, смерть перемагали або ж хоробро гинули в бою.
З творів Д. Луценка.
*Диктант з коментуванням.
І. Над світом встане Україна, розкривши очі молоді. Дихне озонною грозою і в ясній величі й красі піде, умившися сльозою, немов дівчина по росі. (М. Сіренко.) Гроза нарве волошок в небі синіх і, сплівши із таких квіток вінок, твоє чоло прикрасить, Україно! (Є. Гуцало.) Умій в житті бентежному і ти, затамувавши прикрощі у грудях, не шкодувати цвіту й теплоти, себе усього дарувати людям. (Д. Луценко.) Не мовчи, коли, гордо пишаючись, велегласно брухня гомонить, коли, горем чужим утішаючись, заздрість, наче оса та, бринить. (І. Франко.) В душі блукають тільки тіні і тихо плачуть ідучи. (Олександр Олесь.) Здираючи до крові босі ноги і навіть в сні не відаючи сну, орем душі своєї перелоги, орем душі своєї цілину. Здираючи із себе рештки моху, узявши щире сонце за взірець, несем епоху! (Є. Гуцало.)
ІІ. Верби дивляться в ріку, до хвиль прижовклі випроставши руки. (Д. Луценко.) А соняхи ще довго будуть тліти, схиливши обважнілі жовті голови. (І. Доценко.) Щовечора димок здіймається з долини, оповиваючи притишені маслини. (М. Рильський.) І, скинувши останнє кімоно, кривавилась шипшина в харакірі. (І. Драч.) А вечір червневий, забувши про сонячний посох, по стежці піщаній без посоха йде через ліс. (Є. Гуцало.) І листочки падають покірно, одриваючись од рідних віт. (В. Сосюра.) Тремтить береза голим тілом, роняючи останній лист. (Є. Гуцало.) Пливе над горами ніч у плащі з золотими зірками, тінь розіславши свою по землі, й місяць у неї горить на чолі. (В. Сосюра.) Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку. (І. Нечуй-Левицький.) А вже хмарище, туча грізная геть насунулась, низом стелиться, досягаючи лісу крилами, ніччю криючи небо збурене. Аж земля кругом іздригнулася, в хлющі пінявій потопаючи. (М. Старицький.)
ІІІ. Плив корабель, роздираючи хвилі, не день, не годину, витримав бурі, не збився з дороги в тумані, далі і далі все мчав, пронизаний вітром холодним. (Леся Українка.) Вітру в обличчя жбурляючи піну,
плив пароплав у далеку країну. (М. Пригара.) Хвиля котиться, грає, співаючи пісню дзвінку, і пустує, сміється, цілуючи скелю стрімку. . (М. Вороний.) А човен вутлий, довбаний з сосни, по річці лине, пахнучи сосною. (Є. Гуцало.) До землі припавши вухом, заснуло враз нароблене село. (Б. Олійник.)
ІV. Усі поспішають, шукаючи щастя, забувши, що щастя завжди лише в нас. (Г. Чубач.) Там б’ють і клекочуть пороги, здіймаючи піну до дна. (М. Старицький.) Річка плине, берег рвучи, далі, далі, попід кручі. (Леся Українка.) Прославшись до моря стягою, Дніпро підмива береги. (Б. Грінченко.) І клени хиляться, чекаючи весни. (В. Сосюра.) І, зробившись рідним братом вітру, простору і трав, кидав я нудну роботу і в зелений степ тікав. (Олександр Олесь.) А пісня приходить з імли, із туману, злітаючи вгору над обширом тьми. (Л. Первомайський.)
* Навчальний диктант.
І. Для мене фашизм чужий, для мене ненависне поняття надлюдини, якої б нації вона не була. Інколи чується щось про український фашизм. Українці – нація не агресивна. Живучи в чужих країнах, між чужими націями, українці завжди шанують їх культурні надбання, пристосовуються до їх традицій, не переробляючи щось на свій копил. Живучи між іншими народами на чужих територіях, українці ніколи не принижували їхньої національної гідності. І фашизму українського ніколи не було й не буде. (За Є. Дударем; 70 сл.)
ІІ. Статечний бусел, високо підкачавши штани, критично дивиться на воду, що догори ногами перекинула верби і, мов докоряючи їй, похитує головою. Розсміявшись, Марко сполохав невдоволеного чорногуза. Той насторожено повернув червононосу голову, але одразу заспокоївся і з гідністю задибав по вогкій прибережній смужці.
Зручніше примостившись за коноплями, Марко розмотав свою копійчану вудку, наживив гачок і майже в безнадії закинув його. До конопель придибав бусел, велично зупинився, і Марко подумав, що тепер, мабуть, у птиці і в нього буде однаковий пожиток. Але неждано поплавець затремтів, а потім пірнув у воду. Чоловік у хвилюванні, не підсікаючи, потягнув вудку. Із води, обтрушуючи бризки, випорснув райдужний злиток і впав на траву. Це був сріблястий карась. (За М. Стельмахом; 110 сл.)
V ІІ. Підбиття підсумків уроку.
V ІІІ. Домашнє завдання. Вправа 164.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...