Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ ДОДАРВІНОВСЬКИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ

ДОДАРВІНОВСЬКИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ БІОЛОГІЇ

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ

Перший етап розвитку еволюційного вчення пов’язаний з діяльністю античних філософів (Геракліт, Емпедокл, Лукрецій, Гіппократ, Аристотель), які виказували ідеї про змінність навколишнього світу, у тому числі про історичні перетворення організмів. Для цього етапу був характерний умоглядний підхід до вивчення природи.

Зі встановленням панування християнської церкви в Європі розповсюджується точка зору, заснована на

біблійних текстах: все живе було створене Богом і залишається незмінним. Проте в другій половині XVIII ст. разом із зростанням наукових знань з’являються сумніви в незмінності живої природи.

Яскравим представником метафізичного світогляду був шведський учений К. Лінней (1707-1778). У своїй праці “Система природи” він описав велику кількість рослин і тварин, ввів близько 1000 ботанічних термінів. Кожному виду тварин і рослин було привласнено подвійне позначення (іменник – назва роду і прикметник – найменування виду; наприклад: кішка домашня).

Лінней вперше обгрунтував вид як універсальну одиницю і основну

форму існування живого. Під видом він розумів сукупність схожих за будовою особин, що вільно схрещуються і дають плодовите потомство. Лінней розробив основні принципи систематики рослин і тварин: об’єднав схожі види в роди, які згрупував в ряди, а ряди – в класи. Єдині назви рослин і тварин значно спростили термінологію і сприяли взаєморозумінню учених.

Лінней запропонував першу класифікацію рослин і тварин. Наприклад, на основі особливостей кровоносної і дихальної систем він розділив тваринний світ на шість класів: Ссавці, Птахи, Гади (Земноводні і Плазуючі), Риби, Комахи і Черв’яки (до черв’яків відніс губок, кишковопорожнинних і молюсків). У класі Ссавці учений виділив 17 рядів і до вищого ряду приматів відніс людиноподібних мавп і людину.

Створена Ліннеєм класифікація носила штучний характер, оскільки грунтувалася не на головних властивостях організмів і їх історичних зв’язках, а на чисто зовнішніх ознаках. Наприклад, квіткові рослини класифікувалися за формою, величиною і числом тичинок і маточок. Він розумів штучність своєї систематики й указував на необхідність створення природної системи з урахуванням сукупності ознак організмів. Лінней дотримувався метафізичних, релігійних уявлень. Кожний вид, із його точки зору, представляв потомство однієї пари тварин або рослин, створених богом і з тих пір постійних і незмінних. Не дивлячись на це, виконана ученим робота із систематики рослин і тварин зіграла значну роль у вивченні живої природи.

Розвиток природознавства в кінці XVIII – початку XIX ст. ознаменувався посиленням матеріалістичних уявлень. Деякі учені виказували думку про природне виникнення світу і його поступовий розвиток і оновлення. Основи першого вчення про еволюцію органічного світу були розроблені і опубліковані в праці “Філософія зоології” (1809) французьким природодослідником Ж. Б. Ламарком(1744 – 1829).

Вивчаючи тваринний і рослинний світ, Ламарк звернув увагу на існування в природі перехідних форм між видами і на цій підставі зробив висновок про змінність видів. Він припустив, що все різноманіття тварин і рослин є результатом еволюції, тобто історичного розвитку живої природи. Ламарк створив досконалішу, ніж Лінней, класифікацію тваринного світу. Розробляючи систематику тварин, він абсолютно правильно помітив основний напрям еволюційного процесу – поступове ускладнення організації від нижчих форм до вищих, яке він назвав градацією (лат. gradatio – поступове підвищення, від gradus – ступінь, степінь). Під градацією Ламарк розумів послідовні ступені ускладнення організації від найпростіших до ссавців. В тваринному світі він виділив 14 класів і розділив їх на 6 градацій (ступенів).

Ламарк визначив дві основні причини еволюції: 1) внутрішнє прагнення організмів до удосконалення; 2) здатність організмів доцільно реагувати на зміни умов існування. Рослини, за Ламарком, змінюються під дією чинників зовнішнього середовища безпосередньо (наприклад, листя у болотяного жовтця), а тварини – опосередковано, через дію на нервову систему, що спричиняє за собою зміну звичок. Внаслідок цього одні органи, необхідні в нових умовах, постійно вправляються і розвиваються (шия у жирафа), а інші унаслідок відсутності вправ атрофуються (очі у крота). Згідно з його уявленнями, ознаки, набуті організмом протягом індивідуального життя при послідовній дії середовища на багато поколінь, передаються спадково. Цим явищем він пояснював пристосованість організмів до живого середовища. Ламарк розвивав гіпотезу про природне походження людини, вважаючи, що вона походить від мавпоподібних предків, що перейшли до наземного способу життя.

Таким чином, Ламарк об’єднав ідею про змінність видів з ідеєю прогресивної еволюції, проте не зміг розкрити механізми еволюційного процесу. Його гіпотеза про спадкоємство набутих ознак виявилася неспроможною, а твердження про внутрішнє прагнення організмів до удосконалення – ненауковим.

Великий англійський учений Ч. Дарвін (1809-1882) розробив наукову теорію еволюції живої природи шляхом природного добору на основі синтезу величезної кількості фактів з різних областей науки і сільськогосподарської практики. Виникнення еволюційної теорії Дарвіна мало соціально-економічні і наукові передумови. До соціально-економічних передумов слід віднести інтенсивний розвиток капіталізму в Англії, що стала країною великої промисловості та колоніальною державою. Йшло інтенсивне зростання міст, яке вимагало швидкого підвищення продуктивності сільського господарства, внаслідок чого розвернулася велика селекційна робота, проводилися численні наукові експедиції, Науковими передумовами створення еволюційної теорії послужили успіхи систематики рослин і тварин, розвиток біогеографії, порівняльної анатомії, ембріології і палеонтології, поява клітинної теорії й еволюційного учення Ламарка.