44 Які основні принципи влади? Одна справа – отримати владу, і зовсім інша – нею розпоряджатися. Для того щоб суб’єкт політики, що має владу, домінуючи у суспільстві, зберіг здоровий глузд, треба дотримуватися певних її

Політологічний словник Історична самосвідомість – духовне надбання етносу, складова його національної самосвідомості. Включає в себе як знання про події, традиції, ідеї, теорії – все те, за допомогою чого народ (етнічна спільнота) усвідомлює своє минуле

Політологічний словник Декларація принципів толерантності – затверджена Резолюцією Генеральної конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 р. У ній держави – учасниці Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, які зібрались у Парижі на

Політологічний словник Революція (фр. revolution, від лат. revolutio – переворот)- докорінна зміна політичного життя суспільства на основі реалізації можливостей революційної ситуації; докорінне перетворення структури влади в суспільстві, радикальна зміна політичної системи, які надають можливості

Політологічний словник Лобі (від англ. lobby – майданчик для прогулянок, хол) – термін використовувався для означення майданчика для прогулянок у монастирі у XVI ст. Сторіччя згодом так само почали називати місце для прогулянок в

Політологічний словник Дюверже Моріс (Mauri. se Duverger, нар. 1917) – французький соціолог, політолог. Закінчив університет у Бордо, юрист, сорбоннський професор права з 1955 р. та керівник Центру порівняльного аналізу політичних систем у Сорбонні, член

Політологічний словник Балотування (voting, ballot, від італ. ballottare – вибирати кульками) – 1) поширена у владній, господарській, науковій та інших видах діяльності практика вирішення будь-яких питань шляхом подачі голосів (раніше – опусканням в урну

ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА – система настанов, які визначають цілі, що за певних конкретно-історичних умов можуть бути прийняті для реалізації державою, партією чи рухом, а також засоби їх досягнення.

Політологічний словник Аполітичність (аполітизм, від грецьк. а – заперечення і politike – мистецтво управляти державою) – суспільний феномен, який історично виникає внаслідок негативного або індиферентного ставлення населення до політики, усунення соціальних верств, груп та

Політологічний словник Політична позиція (лат. positio – положення, розташування) – це ставлення суб’єктів політики до інших учасників політичного життя, їхньої політичної діяльності та до влади. Вона виражає: 1) їх точку зору, думку, розуміння питань

Політологічний словник Багато культурність – стан суспільства у деяких поліетнічних країнах, для якого притаманна активна державна політика щодо офіційного визнання і підтримки рівноправ’я культур всіх етнічних спільнот, які проживають у країні. Така політика характерна

Політологічний словник Парламентаризм (від mm. parliament, нім. Panament, фр. parlement – парламент) – у широкому значенні слова це система державної влади, за якої вельми суттєва роль належить народному представництву (парламенту). П. у вузькому розумінні

Політологічний словник Меншовизм – ідеї меншовиків, фракції Російської соціал-демократичної робітничої партії, що сформувалася на з’їзді РСДРП у 1903 р., який знаменував початок розколу партії на “твердих” марксистів” – “більшовиків” під проводом Леніна (1870 –

Політологічний словник Непрямі вибори – реалізація виборів (органу чи посадових осіб) опосередковано, не безпосередньо виборцями. Це відбувається в такий спосіб, що виборці обирають колегію виборців, або спеціальний орган, яка здійснює наступний етап виборів органу

Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ І ПОЛІТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ 1. Поняття, види та функції політичного маркетингу Політичний маркетинг і політичний менеджмент є провідними поняттями практичної політології. Саме в них віддзеркалюються процеси, пов’язані з аналізом суспільно-політичної

Політологічний словник Бюджетна політика – комплекс політичних заходів, дій, які полягають в окремих або комбінованих змінах державних доходів і видатків. Класична Б. п. спрямована на безумовне вирівнювання доходів і видатків, а сучасна Б. п.

Політологічний словник Ментальність етносу – відносно цілісна сукупність образів, уявлень, оцінок, ціннісно-смислових утворень і “своєрідних правил життя”, які є специфічним відображенням дійсності і зумовлені особливостями життєдіяльності індивіда, етносу, нації тощо в певному географічному і

Політологічний словник Російська політична думка – сукупність політичних поглядів, ідей, концепцій російських політичних мислителів і політичних діячів. Початком Р. п. д., як і білоруської та української, є політично-державні трактати і твори давньоруської держави. В

Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 3. Українська політична думка козацько-гетьманської доби (друга половина XVII – кінець XVIII ст.) Конституція П. Орлика як

Політологічний словник Партійна система – наявність однієї і більше партій у політичній системі країни та відносини між партіями, з одного боку, та владою – з іншого. За цими ознаками П. с. буває однопартійною, двопартійною

Політологічний словник Меморандум (від лат. memorandum – те, що треба пам’ятати) – спеціальний дипломатичний термін, який означає письмову фіксацію заяви, зробленої в усній формі; 1) нотатка для пам’яті; 2) у міжнародних відносинах записка з

Політологічний словник Церква державна (церква, підпорядкована державі)- гарантоване конституцією або іншим правовим актом у державі виняткове становище будь-якої релігії чи конфесії. Ознаками Ц. д. є також тісне персональне співробітництво церкви і держави. М. Головатий

Політологічний словник Фаталізм (лат. fatalis – фатальний) – теоретичне вчення про повну залежність людей від “вищих сил”, “божого знамення”, загалом – від зовнішніх сил або від незворотної дії законів навколишньої дійсності, яким люди мають

Політологічний словник Європейський аграрний ринок – основу такого ринку становлять принципи вільного обігу товарів усередині співтовариства, преференції продуктам, виробленим в ЄС, перед ввезеними з третіх країн, спільного фінансування, яке здійснюється через “Європейський фонд розвитку

Політологічний словник Куріальна виборча система (від лат. curialis – такий, що належить до курії – певної соціальної групи (прошарку, стану, класу)) – виборча система, що базується на виборах за куріями. Згідно з К. в.

Політологічний словник Тойнбі (Toynbee) Арнольд Джозеф (1889 – 1975)- британський історик, соціолог і філософ, представник філософії культури, один із класиків цивілізаційної філософії історії, автор одного з варіантів концепції локальних цивілізацій. Освіту здобув в Оксфорді.

Політологічний словник Козацько-гетьманської доби політична думка – умовно цей період охоплює час з перших десятиліть XVII до кінця XVIII ст. Серед видатних політичних мислителів цього часу слід згадати П. Могилу, Ю. Немирича, Т. Софоновича,

Політологічний словник Нувориш (від фр. nouveau riche – новий багач) – людина, яка швидко розбагатіла з сумнівних джерел доходів, зайнявши відповідне місце у вищих сферах суспільства; багатій – вискочка. Поява Н. – типове явище

Політологічний словник Хунвейбіни – молодіжні загони (переважно з міської молоді), сформовані в 1966 р. в КНР на початку так званої культурної революції для боротьби з демократично налаштованою опозицією. М. Головатий

Політологічний словник Парето Вільфредо (1848 – 1923) – італійський економіст, соціолог і політолог. Відомий як дослідник проблеми і основоположник теорії еліт. За визначенням П., люди різняться фізично, морально і інтелектуально. Елітою він вважав сукупність

Політологічний словник Місто-держава – держава, територія якої обмежується лише одним містом, а в окремих випадках ближніми областями; самостійні держави, форма соціально-економічної і політичної організації суспільства і панування у Стародавній Греції і Стародавньому Римі (поліс).

Політологічний словник Гетьман (нім. Hauptmann – начальник, командир) – командувач збройними силами у Польщі та Великому князівстві Литовському з середини XV ст., коли Г. призначався королем тільки на час військових дій. Постійною ця посада

Політологічний словник Американський інститут громадської думки (Інститут Геллапа) – створений у 1935 р. С одним із найавторитетніших центрів з проведення опитувань громадської думки, вивчення настроїв виборців тощо. М. Головатий

Політологічний словник Протокол про наміри (protocol of intentions/purposes) – у міжнародній практиці документ, що скріплює домовленість високих державних, посадових осіб про бажання, задуми, позиції і можливі дії сторін. М. Головатий

АВТОКРАТІЯ – система правління, за якої необмежена верховна влада у державі належить одній особі й не контролюється представницькими органами.

Політологічний словник Декларація незалежності США – документ, прийнятий 4 липня 1776 р. у Філадельфії Другим Континентальним конгресом, який проголосив відокремлення 13 північноамериканських колоній від Великобританії. Це сталося на 442-й день після того, як економічні

Політологічний словник Бурдьє П’єр (нар. 1930) – французький соціолог, політолог. Глибоко досліджував і досліджує суспільство, вважаючи його сукупністю відносин, пов’язаних з типом влади. Тип таких відносин він вбачає у певному політичному полі, де діють

Політологічний словник Народний депутат України – народний представник у парламенті – Верховній Раді України, який має мандат, депутатські повноваження та статус депутата. У Конституції України словосполучення “депутатський мандат” вперше вжито у ст. 78. Із

Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ ГЕОПОЛІТИКА В СУЧАСНОМУ СВІТІ Короткі висновки У новій геополітичній ситуації перед Росією на весь зріст постало питання визначення своєї геополітичної ідентичності. Нині перед Росією, й не тільки перед нею, стоїть

Політологічний словник Субординація (лат. sub – підпорядкованість, другорядність та ordinatio – давати лад) – система службового підпорядкування молодших старшим, що грунтується на засадах службової дисципліни. Е. Базовкін

Політологічний словник Гобіно Жозеф Артюр (1816 – 1882) – французький соціальний філософ, письменник та дипломат, один з перших “пророків” неминучої загибелі західної цивілізації. Це – основна думка його глобальної праці “Про нерівність людських рас”

Політологічний словник Збройні сили – збройні силові формування, які є основним структурним елементом військової могутності держави. З. с. створюються і утримуються державою для забезпечення територіальної недоторканності та внутрішнього порядку держави. Сучасне поняття “З. с.”

Політологічний словник Філософія політична – галузь філософського знання, предметом якого є методолого-світоглядні й ціннісні принципи пізнання та інтерпретації політики як суспільного явища. Дуже повільно конституювалася у відносно самостійний розділ філософського знання, відокремлюючись від теорії

Політологічний словник Де-факто (лат., англ. de facto) – фактично, насправді; на противагу де-юре. У міжнародному праві одна з форм визнання держави чи уряду, що означає офіційне, але не остаточне визнання. М. Головатий

Політологічний словник Цикл – науковий термін “Ц.” – природне явище, яке було описане Полібієм. Під Ц. розуміли серію феноменів, яка після певного часу повторюється в тому ж порядку, як і сам часовий період, по

Політологічний словник Національний університет Києво-Могилянська академія(КМА, НУКМА) – перший вищий навчальний заклад, видатний осередок української, східнослов’янської, загальнослов’янської культури, освіти, науки й суспільно-політичної думки України ХVІІ-ХІХ ст. Заснований Петром Могилою у результаті злиття Київської братської

Політологічний словник Жадоба влади (thirst for power) – надто сильне бажання мати владу, непереборність у її досягненні, що, як правило, спричиняє зловживання владою, порушення конституції, законів, встановленого будь-де порядку. М. Головатий

36 Чи можна взагалі уникнути політичних конфліктів? Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) – певна завершальна ланка механізму розв’язання суперечностей у системі суспільних відносин. Інакше кажучи, конфлікт – це не відхилення від норми, а

Політологічний словник Конструктивізм – теорія, представники якої визнають етнічні спільності певними інтелектуальними конструкціями науковців, політиків, яким завдяки значному поширенню системи освіти, розгалуженій мережі засобів масової інформації вдається передавати власні ідеї масам, активно впливати на

ІНТЕГРАЦІЯ ПОЛІТИЧНА – згуртування, злиття громадських, державних структур у межах країни або у ширшу міждержавну спільність (наприклад, СНД). Міждержавна І. п. відбувається шляхом створення нових інститутів влади з делегуванням їм частини суверенних прав національних