Земельний сервітут
Земельний сервітут (лат. servire – служити) – право на користування чужою земельною ділянкою. З. с. обов’язково передбачає наявність двох суміжних земельних ділянок, одна з яких (панівна) обслуговує іншу. Основна мета З. с.- зменшити недоліки
Іноземні громадяни
Іноземні громадяни – особи, які перебувають на території будь-якої держави, не маючи її громадянства. Підставою належності особи до певної держави є паспорт або інший документ, що замінює його. Відсутність такого документа дає підстави вважати
Заповіт
Заповіт – угода, яка виражає волю однієї особи і здійснюється нею особисто. Кожний громадянин може залишити за З. усе своє майно або частину його одній чи кільком особам, як тим, котрі є, так і
Договір установчий
Договір установчий – договір, укладений між засновниками (учасниками) підприємства щодо засад створення та діяльності його. В Д. у. визначаються, зокрема, права та обов’язки засновників підприємства, мета його діяльності, порядок розподілу прибутку тощо.
Вето президентське
Вето президентське – право відхилення главою держави прийнятого парламентом закону. Розрізняють головним чином дві форми вето: абсолютне і відкладальне. Абсолютне вето – це остаточне відхилення главою держави закону, ухваленого парламентом. Це вето характерне для
Фонд соціального захисту інвалідів
Фонд соціального захисту інвалідів – орган з питань фінансування робіт і програм соціальної захищеності інвалідів, підпорядкований Міністерству соціального захисту населення. Фінансує загальнодержавні програми та інші заходи з питань соціального захисту, соціально-трудової та медичної реабілітації
Договір експедиції
Договір експедиції – договір, за яким одна сторона (експедитор) зобов’язується за рахунок іншої сторони (клієнта) і від його чи від власного імені відправляти або приймати належні клієнту вантажі, виконувати інші необхідні для цього дії,
Сертифікат
Сертифікат (лаг. certum – правильно і facere – робити) – посвідчення, письмове свідоцтво; документ, що посвідчує асортимент, кількість і якість товару. С. ощадний – вид цінного паперу, письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів;
Право на інформацію
Право на інформацію – гарантована можливість вільного одержання, використання, поширення і зберігання будь-яких відомостей, у будь-якій формі і будь-якими засобами. В Україні П. на і. вперше визначено Законом “Про інформацію” 1992 р. (ст. 9).
Права, за якими судиться малоросійський народ
“Права, за якими судиться малоросійський народ” – звід правових актів і норм, що діяли в Лівобережній Україні у першій половині XVIII ст., видатна пам’ятка українського права. Складається з 30 розділів, 531 артикула, які поділяються