Драгоманов Михайло Петрович

Related posts:

1. ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович Соціологія короткий енциклопедичний словник ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (30.09.1841, м. Гадяч Полтавської обл. – 2.07.1895, Софія) – укр. соціолог, історик, публіцист, літературознавець, філософ, фольклорист, політ, діяч. Д. належав до маломаєтної шляхти, що походила з укр. козацької старшини. Закінчивши гімназію в Полтаві й Київський ун-т (1863), працює вчителем географії в 2-й Київській гімназії. В 1864 р. захистив […]...
2. Драгоманов Михайло Політологічний словник Драгоманов Михайло (1841-1895) – відомий український політичний мислитель, громадсько-політичний діяч. Викладав у Київському університеті, був членом київської “Громади”. Досліджував проблеми історії, держави і права, їх походження. Основними причинами суспільного поступу вважав розвиток людського розуму, сім’ї, матеріального виробництва, класову боротьбу. Суть держави Драгоманов Михайло вбачав найперше у правах, якими наділені її громадяни, у правовому […]...
3. Балудянський Михайло Андрійович Балудянський Михайло Андрійович (1769- 1847) – відомий український економіст і теоретик права. Спираючись на ідеї А. Сміта, зокрема про необхідність економічної та юридичної свободи людини, Б. виступав за скасування кріпосного права в Російській імперії, але однобічно стверджував, що загальне благо є сумою всіх приватних благ. З методологічного погляду такий підхід означав заперечення суперечностей між індивідом […]...
4. Павлик Михайло Іванович Павлик Михайло Іванович (1853 – 1915) – відомий громадсько-політичний діяч Галичини, послідовник марксизму. Реформу 1948 р. у сільському господарстві він вважав засобом звільнення селянства від землі, критикував несправедливі обтяжливі податки. Основною причиною погіршення становища “робітного народу” М. Павлик називав приватну власність, яка об’єктивно зумовлює майнове розшарування, збідніння, панування розумової праці над фізичною, але помилково рушійною […]...
5. Козельський Яків Петрович Козельський Яків Петрович (1729 – 1795) – український філософ – просвітник. Вважав працю єдиним джерелом багатства, розмежував необхідну і додаткову, працю селянина і ремісника. Першу називав “зрівняною” (вона залишалась у виробників), другу – “дарунковою”, оскільки вона безоплатно віддавалась власникам засобів виробництва, в т. ч. землі. Простим виробництвом К. вважав виробництво без прибутку, а розширеним – […]...
6. Журавський Дмитро Петрович Журавський Дмитро Петрович (1810 – 1856) – український економіст, статистик, вважав необхідними ліквідацію кріпацтва і надання йому землі без викупу у власність. Як статистик він переконливо довів, що вільна наймана праця більше ніж утричі продуктивніша від праці кріпаків. Його висновки про відсталість промисловості через недостатню розвиненість внутрішнього ринку внаслідок зубожіння населення і донині актуальна в […]...
7. Брей (Bray) Джон Френсис (1809-1905) Брей (Bray) Джон Френсис (1809-1905) – англійський економіст, який у своїй основній праці “Несправедливості у відношенні праці і засоби їх усунення у 1839) виступав проти приватної капіталістичної власності як основи експлуатації найманої праці, а засобом її ліквідації вважав створення робітничих акціонерних компаній. Останні мають випускати банкноти (під майбутню виготовлену ними продукцію), купувати за них засоби […]...
8. Волобуєв Михайло (1903-1972) Волобуєв Михайло (1903-1972) – відомий український економіст, який наприкінці 20-х років XX ст. обстоював ідею економічної конфедерації народного господарства України (наближену до економічного суверенітету). Вважав, що українські економічні центри повинні мати право і можливості дієвого управління всім господарством країни, що господарювання України підлягає змінам лише в тому разі, якщо воно суперечить директивам союзного держплану, виступав […]...
9. Грушевський Михайло Політологічний словник Грушевський Михайло (1866 – 1934) – український історик, громадський, політичний діяч. Закінчив Київський університет, викладав у Львівському університеті, очолював Центральну Раду. Вважав, що суспільно-політичний процес однаковою мірою детермінується біологічними, економічними та психологічними чинниками. Останній називав вирішальним. У суспільному розвитку вбачав два основних протилежних інстинкти – колективістський (солідарність) та індивідуалістичний. Розробляв проблему політичної влади, […]...
10. Суспільна організація праці Суспільна організація праці – сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного […]...
11. Бакунін Михайло Олександрович Політологічний словник Бакунін Михайло Олександрович (1814 – 1876) – визначний російський революціонер; один з ідеологів анархізму і народництва. Народився у дворянській родині, здобув військову освіту, але не зробив військової кар’єри, у 1834 р. вийшов у відставку, ввійшов до московського гуртка М. Станкевича і В. Бєлінського. У 1840 р. виїхав до Європи, проживав у Німеччині, Швейцарії, […]...
12. Індустріального суспільства концепція Індустріального суспільства концепція – концепція, в якій за основу класифікації суспільства прийнято розвиток машинної техніки і великого промислового виробництва, але ігнорується або применшується вирішальна роль відносин економічної власності на засоби виробництва. Виникла в середині XX ст. Значний внесок у розробку І. с. к. зробили Дж. Гелбрейт, У. Ростоу, С. Кузнец, А. Арон, що надавало усій […]...
13. Безпосередньо суспільний характер виробництва Безпосередньо суспільний характер виробництва – виробництво, засноване на домінуванні суспільної власності на засоби виробництва та результати праці і планомірному регулюванні всіх сфер відтворення в загальносуспільному масштабі. Теоретично й методологічно обгрунтували Б. с. х. в. у найзагальніших рисах К. Маркс та Ф. Енгельс. З урахуванням досвіду розвинених країн світу, вимог закону прискореного розвитку економічних систем Б. […]...
14. Соціалізм демократичний Соціалізм демократичний – теорія (та її часткове втілення в окремих розвинених країнах світу), яка проголошує ліквідацію всіх форм експлуатації, гноблення та дискримінації людини за допомогою “соціальної держави”, що формує “солідарне суспільство”. Найважливішими ознаками такого суспільства є забезпечення соціальних прав працівників і встановлення контролю громадського суспільства за державою. Засади С. д. найповніше викладені в “Декларації принципів” […]...
15. Теорія класів та класової боротьби К. Маркса Теорія класів та класової боротьби К. Маркса. Сучасний неомарксизм Німецький учений К. Маркс (1818-1883) критерієм вертикального розшарування суспільства вважав володіння власністю. За його теорією, стратифікаційна (соціально-класова) структура суспільства зводиться до двох рівнів (класів): класу власників (рабовласників, феодалів, буржуа) та класу, позбавленого власності на засоби виробництва (рабів, пролетарів або тих, хто має на неї обмежені права). […]...
16. Виробничі фонди сільського господарства Виробничі фонди сільського господарства – засоби виробництва, виражені у грошовій формі, які використовуються в сільському господарстві. Залежно від сфери використання основні виробничі фонди поділяються на фонди сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. До перших належать засоби виробництва, які безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. За своїм матеріально-речовим складом В. ф. с. г. – це сільськогосподарські машини (трактори, […]...
17. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
18. Власність комунальна Власність комунальна – форма колективної власності, за якої засоби виробництва і результати виробництва та праці привласнюються територіальними колективами (громадами). В. к. закріплена у Конституції України. Аналогом В. к. у зарубіжній літературі і практиці є поняття “муніципальна власність”. Запроваджена в Україні з 1990 з визнанням інституту місцевого самоврядування. Сформувалася шляхом безоплатного передання частки загальнодержавної власності; у […]...
19. Економіка праці Економіка праці – 1) система економічних відносин, що виникає і розвивається з приводу формування умов праці та самого процесу праці, виробництва, обміну, розподілу і споживання робочої сили; 2) наука, яка вивчає насамперед відносини економічної власності та трудові відносини, що виникають між різними економічними суб’єктами з приводу відтворення робочої сили, управління процесом праці, економічні закони, що […]...
20. Догматизм економічний Догматизм економічний (гр. dogma – усталена думка, положення) – антидіалектичне, в т. ч. позаісторичне, розуміння економічної теорії та її окремих елементів (понять, категорій і визначень) як незмінних. Гносеологічні корені Д. е. – метафізичний метод пізнання і мислення, відірваність економічної теорії від практики, абстрагування від принципу історизму в дослідженні економічних явищ і процесів. Класові корені Д. […]...
21. ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Соціологія короткий енциклопедичний словник ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович (08.01.1865, с. Солоне Куп’янського пов. Харківської губ. – 21.01.1919, станція Затишок побл. Одеси) – видатний укр. економіст, теоретик кооперативного руху, соціолог. Викладав у навч. закладах Москви і Петербурга. У 1917 р. секретар фінансів, торгівлі і промисловості Центральної Ради, член комісії по створенню Укр. академії наук, голова її III […]...
22. МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович Соціологія короткий енциклопедичний словник МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович (15.09.1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Черкаської обл. – 22.11.1873, х. Михайлова Гора, тепер с. Прохорівка тієї ж обл.) – видатний укр. учений – енциклопедист, визначний фахівець у царині історії, філології, етнографії, ботаніки та в інших галузях науки, перший ректор Київського ун-ту. Природничі й історико-філол. студії М. грунтуються […]...
23. Критерії класифікації економічної власності Критерії класифікації економічної власності – головні ознаки виокремлення типів, форм і видів власності залежно від їх співвідношення між собою, значення в соціально-економічній структурі суспільства, суб’єктно-об’єктних відносин. Основними К. к. е. в. є: 1) суб’єкти власності; 2) об’єкти власності; 3) сфери суспільного відтворення; 4) інтегральний критерій, який враховує перші три критерії або поєднує суб’єктно-об’єктний підхід та […]...
24. Відчуження Відчуження – суспільний процес, що характеризується перетворенням процесу праці та його результатів, а також соціальних інститутів (права, влади, політики та ін.) у силу, що панує над людиною. Знаходить свій вияв у економічній, соціальній, політичній сферах. В. спричиняють такі групи факторів, як відокремлення працівників від: 1) власності на засоби виробництва та створюваний продукт; 2) від управління […]...
25. Диференціація соціальна Диференціація соціальна – різниця в життєвому рівні, розмірі національного багатства, можливості впливати на владу в суспільстві тощо, залежна від соціальної структури суспільства, а з економічного боку – залежна від типу власності на засоби виробництва, характеру суспільного способу виробництва. В Україні у 90-х-на початку XXI ст. внаслідок первісного нагромадження капіталу відбулось значне соціальне розшарування суспільства на […]...
26. Промислова кооперація Промислова кооперація – вид кооперації, що об’єднує працівників різних професій на засадах колективної праці і колективної власності у промислових майстернях, в артілях, цехах, підприємствах. Виникла в Англії у XIX ст. Поєднання колективної праці і власності створює найпотужніші стимули до такої праці, а отже, нову продуктивну силу, результати якої привласнюють учасники залежно від кількості та якості […]...
27. Земля як об’єкт економічних відносин Земля як об’єкт економічних відносин – земля як предмет праці, знаряддя і засіб праці та економічних і передусім відносин економічної власності, які виникають у процесі її виробничого використання й привласнення результатів праці. З освоєнням землі об’єктами економічних відносин стають власне земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та морської […]...
28. Закони привласнення Закони привласнення – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки, які виникають під час взаємодії людини з природою у процесі праці та створення економічних благ, а також між людьми з приводу привласнення таких благ в усіх сферах суспільного відтворення. До З. п. належать уся сукупність економічних законів і передусім закони розвитку продуктивних сил та відносин економічної […]...
29. Пай земельний Пай земельний – частка у земельному масиві колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, акціонерного сільськогосподарського товариства, яка передається у приватну власність коленого члена цього підприємства, кооперативу, товариства. П. з. в натурі (на місцевості) не виділяється. Його розмір визначається в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні. Право приватної власності на П. з. посвідчується сертифікатом і […]...
30. Колгоспна власність Колгоспна власність – сукупність різноманітних засобів виробництва та відносини між членами трудового колективу, колгоспом і державою з приводу привласнення умов виробництва (передусім землі) та результатів колективної праці. До об’єктів К. в. належали будівлі, споруди, сільськогосподарські машини, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження тощо. Земля закріплювалася за колгоспами у безоплатне і безтермінове користування. К. […]...
31. Закон зростання синергічного ефекту Закон зростання синергічного ефекту – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між збільшенням чисельності факторів виробництва (представленими відповідними видами праці), їх раціональною комбінацією та використанням і зростанням на цій основі продуктивності праці та доходу. З. з. с. е. базується на дії низки синергічних ефектів, які виникають у межах економічної системи. Так, у межах продуктивних сил […]...
32. Проста капіталістична кооперація Проста капіталістична кооперація – найпростіший вид капіталістичних підприємств, заснованих на приватній капіталістичній власності на засоби виробництва та створений продукт, в яких під контролем капіталіста планомірно працювало багато найманих робітників з метою виробництва більшої додаткової вартості. Як наслідок планомірної праці найманих робітників й пропорційності виникла нова колективна продуктивна сила, зумовлена також конкуренцією та змагальністю між робітниками, […]...
33. Засоби виробництва Засоби виробництва – сукупність предметів праці та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг (див. Виробництво). Розрізняють активні та пасивні З. в. В економічній теорії однозначної оцінки З. в. не існує. Марксистська політекономія вивчає З. в. щодо суспільно-економічної форми їх присвоєння у поєднанні з їх ефективним використанням, а також відповідного […]...
34. Мошави Мошави – кооперативні поселення в Ізраїлі, які базуються на індивідуальній і сімейній праці, а закупівлю необхідних ресурсів і збут товарів здійснює кооператив. За умов сімейної праці окрема сім’я веде власне господарство (що передбачає сімейне членство) на відведеній землі й отримує зароблений дохід; індивідуальна праця передбачає індивідуальне членство, общинну власність на засоби виробництва, спільну працю в […]...
35. Продукти праці Продукти праці – матеріальні та нематеріальні результати процесу праці, що виробляються з метою задоволення потреб людей. Матеріальні П. п. існують у речовій формі і відокремлюються від процесу виробництва, а нематеріальні (або послуги) такої форми не мають і задовольняють потреби людей, як виробнича діяльність, під час їх створення. П. п. у різних суспільно-економічних формаціях існують у […]...
36. Система відносин економічної власності Система відносин економічної власності – сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об’єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, […]...
37. Фактори виробництва Фактори виробництва – будь-які елементи процесу виробництва, які впливають на нього, визначають його результати та ефективність; у вузькому розумінні Ф. в. – це продуктивні сили суспільства. У першому випадку до Ф. в. відносять технічний прогрес, розвиток науки, освіти і кваліфікації працівників, соціальний, етичний, гуманітарний, екологічний, духовний фактори та ін. У другому – засоби і предмети […]...
38. Приватна праця Приватна праця – праця, яка здійснюється у формі індивідуальної трудової діяльності або приватними власниками на засоби виробництва на трудовій і нетрудовій основі. Початково П. п. використовувалась в індивідуальному натуральному господарстві, домашньому господарстві тощо. З розвитком продуктивних сил і поглибленням суспільного поділу праці насамперед в одиничній формі (тобто в межах окремого підприємства) П. п. поступово заперечується […]...
39. Закон єдності праці і власності Закон єдності праці і власності – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між різними за змістом видами праці та відповідними типами і формами власності. Початково цей закон виражає такі зв’язки між індивідуальною працею людини і приватною трудовою власністю на результати цієї праці. З. є. п. і в. відображає функціонування (функціональні […]...
40. Сукупний працівник Сукупний працівник – сукупність працівників, які беруть участь у виробництві матеріальних благ і послуг. Це по суті комбінований робочий персонал, необхідний для створення певної споживчої вартості. С. п. можна розглядати не тільки на рівні мікроекономіки, але й на рівні макроекономіки, враховуючи структуру народного господарства певної країни. С. п. є важливим елементом продуктивних сил суспільства, який […]...