Джерала (форми) права
Частина друга ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ПРАВОВІДНОСИН
§ 5. Поняття і загальна характеристика права
3. Джерала (форми) права.
Як відомо, право – це система норм. Постає слушне запитання: як з’являються і як закріплюються правові норми? Способи, форми вираження і закріплення правових норм називають джерелами (формами) права.
Мабуть, найдавнішим з них є правовий звичай. Звичаї формуються протягом багатьох років, закріплюються у свідомості більшості людей, а потім уже визнаються державою або навіть
У деяких державах, наприклад у США й Великій Британії, велике значення
Жодним законом Великої Британії не визначено, як мають проводитися мітинги та демонстрації, але ще на початку XIX ст. один з англійських судів прийняв рішення, яким визначив порядок проведення зборів, мітингів і демонстрацій, що застосовується й тепер.
Це цікаво
Серед правових прецедентів і звичаїв, які нині діють у Великій Британії, є дуже різноманітні за змістом і значенням. Так, саме звичаєм визначено, що прем’єр-міністром країни стає лідер партії, яка перемогла на виборах у парламент. Це не записано в жодному законі, але такого порядку дотримуються вже кілька сотень років. Також звичаєм визначено, що голова палати лордів – лорд-канцлер – сидить на мішку з бавовною, що парламентарі голосують не підняттям рук, а проходячи крізь різні двері.
Певне місце в системі джерел права посідає нормативно-правовий договір, суть якого в тому, що певна правова норма є наслідком угоди, домовленості між різними органами чи посадовими особами. Прикладом такого документа є Конституційний договір, укладений у червні 1995 р. між Президентом України і Верховною Радою України, угоди, які укладаються між Урядом України, профспілками й об’єднаннями роботодавців тощо.
Останнім часом зростає значення міжнародно-правових актів – договорів, що укладаються між державами і визнаються державами як обов’язкові у внутрішньому житті. Нині в Україні міжнародні договори стають складовою частиною внутрішнього законодавства, якщо Верховна Рада України дасть згоду на обов’язковість такого договору. У цьому випадку вони діють на території України нарівні із законами України.
Іноді виокремлюють релігійно-правові норми (норми церкви, які визнаються державою загальнообов’язковими, – церковні норми в середньовіччі, обмеження участі жінок у суспільному житті в окремих країнах ісламу тощо).
Це цікаво
Згідно з Кримінальним кодексом Ірану, який, за словами генерального прокурора країни, повністю спирається на закони шаріату – закони ісламу, упійманий уперше злодій карається ампутацією чотирьох пальців правої руки. Злочинця-крадія, упійманого вдруге, позбавляють усіх пальців на лівій нозі. Упійманого втретє чекає довічне позбавлення волі.
Головним джерелом права в більшості країн світу є нормативно – правовий акт – офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законодавством формі та порядку, який установлює норми права для невизначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування. Спільною особливістю всіх джерел, об’єднаних цим поняттям, є те, що нормативно-правовий акт видають органи держави, яким надано таке право. Він має точне формулювання, утілене в офіційний документ, є визначений порядок уведення його в дію. Нормативно-правовий акт чітко й недвозначно визначає юридичні норми. Основними видами нормативно-правових актів є закони й підзаконні акти. Це джерело права є основним і в нашій державі.
З курсу правознавства 9 класу пригадайте, які ви знаєте види нормативно-правових актів в Україні. Яке співвідношення юридичної сили цих нормативно-правових актів?
Серед усього різноманіття правових актів, які приймаються та існують в Україні, вищу юридичну силу мають закони (які можуть мати різні назви – закон, кодекс, основи законодавства). У разі протиріччя між законом і будь-яким підзаконним нормативно – правовим або індивідуальним актом діятимуть саме норми закону. Надання законові вищої юридичної сили, закріплення його визначальної ролі в правовій системі держави прийнято називати принципом верховенства закону.
Іноді серед видів нормативних актів виокремлюють декрети. Саме так називали акти сенату й імператора в Стародавньому Римі, вищих органів Французької республіки XVIII ст., вищих органів Радянської України в перші роки їх існування. У 1992-1993 рр. Верховна Рада України надала право уряду видавати декрети, які мали силу законів. Нинішня Конституція України не передбачає видання такого виду нормативних актів.