ДЖУТ – ПРЯДИВНІ КУЛЬТУРИ

ПРЯДИВНІ КУЛЬТУРИ

7.5. ДЖУТ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Джут – високоврожайна луб’яна культура тропічних і субтропічних країн. Волокно джуту міцне, еластичне, відзначається високою гігроскопічністю і використовується для виготовлення мішків, брезентів, канатів, килимів. Найпоширеніший джут в Індії, звідки він і походить. Значні площі його є в Китаї та інших країнах Азії, Африки, Америки.

Джут вирощують також в Узбекистані й Таджикистані. Так, у господарствах Узбекистану збирали по 90-100 ц/га стебел джуту. Вихід волокна становить 20-25%.

БОТАНІЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА. Джут (Corchorus L.) – однорічна рослина, яка належить до родини Липових. Поширений джут довгоплідний (C. olitorius L.). Стрижневий корінь добре розгалужений, проникає в грунт на 1-1,5 м. Стебло пряме, зелене з антоціановим відтінком, 2-4 м заввишки. Волокно джуту довге – 1,5-2 м. Квітки дрібні, жовті, на коротких квітконіжках. Плід – коробочка, розкривається під час достигання. Насіння сіро-зелене або коричневе, дрібне. Маса 1000 насінин – 1,5-2,5 г.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Джут дуже вибагливий до тепла і вологи. Приморозків не переносить, насіння проростає за високої температури – 15- 18 °С. Оптимальна

температура для росту і розвитку 25-30 °С.

Високі врожаї джуту вирощують лише в умовах зрошування. На початку вегетації він росте дуже повільно, особливо у перші три-чотири тижні, а в період бутонізації добовий приріст стебла досягає 5-7 см. Джут – самозапильна рослина, проте можливе запилення бджолами. Вегетаційний період триває 140-150 діб.

СОРТИ. Найпоширеніші такі районовані сорти довгоплідного джуту – Узбецький 53, Первенець Узбекистану.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Джут вирощують після просапних культур і багаторічних бобових трав. Від добре реагує на сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. Орієнтовна норма внесення добрив така: 20- 30 т/га гною, по 60 кг/га діючої речовини азотних і фосфорних та 45 кг/га калійних добрив. Якщо вносять тільки мінеральні добрива, норму їх збільшують удвічі.

Восени під джут проводять глибоку зяблеву оранку на 25-30 см залежно від глибини орного шару. Навесні грунт боронують і проводять дві-три культивації. Перед сівбою застосовують поливи з наступною культивацією.

Сіють джут за температури грунту 15-18 °С широкорядним або двострічковим способом з відстанню між стрічками 60-70, а в стрічці 15 см. Норма висіву насіння за широкорядного способу становить 6-8, за двострічкового – 10-12 кг/га. Глибина загортання насіння – 2-3 см.

У період вегетації у міжряддях розпушують грунт, у рядках виполюють бур’яни та проводять п’ять-шість вегетаційних поливів по борознах (через два тижні один після одного) з нормою поливу 800 м /га води.

Джут на волокно збирають на початку утворення перших коробочок, а на насіння – після побуріння та підсихання на рослинах однієї-двох нижніх коробочок.

Стебла джуту скошують спеціальними машинами чи обладнаними сінокосарками, в’яжуть у невеликі снопи і ставлять у бабки для досушування. Насінники джуту обмолочують молотарками МК-6,0А, а стебла відвозять на луб’яні заводи для переробки.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ДЖУТ – ПРЯДИВНІ КУЛЬТУРИ