ЕГАЛІТАРИЗМ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЕГАЛІТАРИЗМ – принцип організації соціальних відносин у державі, країні, суспільстві на засадах рівного екон., передусім майнового, стану громадян. Такий стан, на думку прихильників Е., досягається завдяки рівності у розподілі сукупного багатства і прибутку. Егалітарні принципи побудови соціальних відносин і організації сусп. життя по-різному тлумачились у тих чи інших системах ідеології, політол. та соціол. ученнях. Утопічний та вульгарний соціалізм (комунізм) у різні часи історії розглядав
Усілякі спроби побудови сусп. ладу на зазначених принципах довели їх повну безпорадність.
Зрівняльність не завжди є безпідставною: вона може мати (і мала в історії) сенс у двох випадках. По-перше, зрівняльні відносини в первіснообщинних
Е. не можна плутати з поняттям рівності як такої. Рівність громадян перед законом (рівноправність) не є соціальною рівністю, і коли свого часу, долаючи феодальні порядки, буржуазні ідеологи висували гасла свободи, рівності й братерства, то малась на увазі передусім рівність людей перед “природним законом”, право кожної людини на самореалізацію, відповідно до своїх здібностей і потенцій. Автентичний марксизм ніколи не проголошував ідей і не стверджував концепцію абсолютної рівності людей, тим більше – облудливої зрівнялівки. 1. Він наголошував на тому, що рівність як соціальна категорія означає рівне відношення людей до засобів в-ва як до власності. 2. Вважав неможливими відносини соціальної рівності за умов соціалізму як нерозвиненої фази комуніст, формації. 3. Вбачав відмінність між рівністю соціальних умов існування і розвитку людей і нерівністю їх за здібностями, талантами й можливостями. Спотворення цих принципових положень при передчасних або волюнтаристських спробах “впровадження” соціалізму, як показав істор. досвід, призвело до заг. зрівнялівки, знеособлення особистості, зниження соціальної активності.