СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ – сукупність соціальних та юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його найважливіших соціально-екон прав, у т. ч. права на рівень життя, необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості.

С. з. як наук, та практ. проблема охоплює такі компоненти: реалізація конституційного права людини на працю; визначення матеріальних, духовних та моральних умов життєдіяльності, потреб у соціальних послугах та соціальній

допомозі різних вікових груп населення, забезпечення гарантіями стартових можливостей індивіда, його соціалізації та входження до тих чи інших соціальних структур; аналіз можливих загроз, які спроможні негативно вплинути на особистість, верстви, групи населення, та відповідних заходів і протидій з метою їх недопущення або мінімізації деструктивного впливу; практична участь держави, її структур, сусп. організацій, окремих осіб у діяльності по забезпеченню соціальних потреб існування, гарантій майбуття для своїх громадян.

С. з. як соціальне явище відображено в концепціях “держави всєзаг. благодаті”

(У. Ростоу), “демокр. соціалізму”, неоліберальних теорет. побудовах, теоріях К. Поппера, Ф. фон Хайєка, X. Альберта, у політ, діяльності В. Брандта, У. Пальме, І. Карлссона, М. Койвісто та ін. Теорія конвергенції (Дж. Гелбрейт, Р. Арон, Я. Тінберген, П. Сорокін) також спрацювала на розвиток ідеї соціального захисту як однієї з функцій держави, як турботи останньої про соціальні права та потреби своїх громадян (робочі місця, освіта, пенсії, житло, медичне обслуговування тощо).

Для системи С. з., яка обгрунтована теорет. і знайшла практ. застосування в діяльності Соціаліст. Інтернаціоналу (1951), характерні розробка та впровадження різних соціальних програм, пільг, прогресивних форм оподаткування, соціальних допомог тощо, ставка на розвиток сучасних технологій масового в-ва товарів, розвиток сфери послуг та асигнувань на соціальні потреби. Соціал-демокр. партії домагаються соціальної компенсації шляхом розподілу нац. доходу у формі держ. добродійності, орієнтуючись при цьому на такі основні цінності соціал-демокр. руху, як свобода, справедливість і солідарність.

Проблема С. з. актуалізується у зв’язку з переходом до ринкових відносин, які сприятливі для найбільш забезпечених та екон. активних груп населення. Для більшості соціальних груп має місце абсолютне зниження рівня життя, відставання темпів зростання доходів від зростання цін, загострення проблем зайнятості, скорочення централізованих коштів на розвиток соціальної сфери. Зменшення матеріальної та ресурсної бази соціального захисту унеможливлює забезпечення соціально гарантованого мінімуму доходів та особистого споживання згідно з науково обгрунтованими нормативами. До груп, які особливо потребують соціального захисту, належать люди похилого віку, інваліди, багатодітні та молоді сім’ї, одинокі матері, робітники з фіксованим заробітком. Багато з них не забезпечені прожитковим мінімумом. С. з. цих груп населення забезпечується постійним переглядом у бік підвищення мінімальних розмірів заробітку, пенсій та соціальних допомог. За умов інфляції важливо вчасно відшкодувати населенню втрати власних доходів з причин зростання цін шляхом індексації фіксованої заробітної плати та ін.

Неефективність С. з. призводить до зростання соціальної невпевненості та невдоволеності населення, посилення соціальної напруженості, наростання загрози соціальних конфліктів.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ