ЕКОСОЦІОЛОГІЯ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЕКОСОЦІОЛОГІЯ – розділ соціології, що вивчає проблеми взаємодії суспільства і природи, людини і природи, а також вплив навколишнього середовища на живих істот та їх взаємовідносини в екосистемі.
Почала розвиватися після І світової війни під впливом ідей біоекології і соціології урбанізації. Цей процес активізувався у 60-х рр. XX ст., коли з’явилися осередки екол. кризи, а наприкінці XX ст. – нова, екол., небезпека – наслідок передусім виробничої діяльності.
Екол, безпека виступає
Забезпечення екол. безпеки – головний засіб вирішення екол. проблем, що гарантують суспільству розвиток у біосферосумісному, природоохоронному вигляді. Створення екол. безпеки означає задоволення екол. потреб суб’єкта екосистеми і за своєю пріоритетністю має бути вище як традиційної нац. безпеки, так і ін. видів безпеки.
Особливістю екол. безпеки є і неможливість її формування за рахунок обмеження екол. прав інших груп населення як в середині екосистеми, гак і поза
Завдання Е. – на основі соціол. аналізу методол. обгрунтувати стратегію екорозвитку і тісно пов’язану з нею стратегію розвитку науки і техніки, котра виявилася б оптимальною і гарантувала виживання і прогрес людства, його орієнтацію на людину, інакше кажучи, – соціол. концепцію екол. розвитку сучасної цивілізації. Екоцивілізація уявляється як суспільство, яке назавжди відмовилось від руйнування природи, розвивається в екологобезпечному вигляді.
Деякі соціологи вважають, що необхідно розробити кодекс екологічної безпеки, який би включав такі положення, як: невід’ємне право людини на здорове довкілля; однакова екол. безпека для кожної людини і кожної країни; мирне врегулювання суперечок з питань екології; відповідальність за екон. безпеку тощо.
Велике значення для управління екорозвитком мало б відкриття соціоекол. законів.