Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ ЕНДОКРИННА СИСТЕМА – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА

Високо-диференційовані клітини, тканини і органи людини потребують координації їх діяльності, без чого організм не може існувати як єдине ціле. Така координація здійснюється, зокрема, залозами внутрішньої секреції за допомогою біологічно активних речовин, що виробляються ними, – гормонів (від грец. hormao – приводжу в рух, спонукаю). Свою назву залози внутрішньої секреції отримали через відсутність вивідних протоків, тому утворювані ними гормони виділяються

безпосередньо в кров. До залоз внутрішньої секреції відноситься гіпофіз, надниркові, щитовидна, підшлункова залози, пара-щитовидна залоза, а також залози, які поєднують вироблення гормонів з не ендокринними функціями, – підшлункова залоза, сіменники, яєчники, тимус, плацента. (рис. 106).

Рис. 106. Залози внутрішньої секреції людини: 1- епіфіз (шишковидна залоза); 2 – гіпофіз; 3 – паращитовидні залози; 4 – щитовидна залоза; 5 – вилочкова залоза; 6 – надниркова залоза; 7 – підшлункова залоза; 8 – яєчник; 9 – сім’яник (7, 8 і 9 – залози змішані).

Вони

об’єднуються в ендокринну систему організму. За хімічною будовою гормони діляться на три великі групи: білки й пептиди; похідні амінокислот; жироподібні речовини – стероїди. До білкових гормонів відносяться інсулін, гормони передньої частини гіпофіза. Похідні амінокислот – гормон щитовидної залози – тироксин і гормон мозкової речовини надниркових – адреналін.

Гормони статевих залоз і кори надниркових залоз – похідні стероїдів.

Гормони діють у надзвичайно малих концентраціях. їх особливість – специфічний вплив строго на певний тип обмінних процесів або на певну групу клітин. Гормони можуть змінювати інтенсивність обміну речовин, впливають на зростання і диференціювання тканин, визначають настання статевого дозрівання. Вплив гормонів на клітини здійснюється різними шляхами. Деякі з них діють на клітини, зв’язуючись з білками – рецепторами на їх поверхні та змінюючи активність ферментів, що знаходяться в мембрані. Інші проникають в ядро і активують певні гени. Синтез інформаційної РНК і наступний за цим синтез ферментів змінює інтенсивність або спрямованість обмінних процесів.

На жаль, злагоджена функція залоз внутрішньої секреції може розладнуватися. Вони можуть виділяти гормони в надлишку, і це супроводиться їх гіперфункцією (більше норми). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді виявляється недостатність їх в організмі – гіпофункція (менше норми). Гіперфункція і гіпофункція призводить до порушень життєдіяльності організму, захворювань.

Гіпофіз (hypophysis). Значення гіпофіза в життєдіяльності організму дуже велике, оскільки він контролює функції багатьох залоз внутрішньої секреції. Гіпофіз розташований в гіпофізарній ямці турецького сідла клиновидної кістки. Складається з трьох частин: передньої, середньої і задньої.

Передня продукує гонадотропні (гонади – статеві залози, “тропос” – місце) гормони, стимулюючі діяльність чоловічих і жіночих статевих залоз, адренокортикотропний гормон регулює діяльність кори надниркових залоз і вироблення ними гормонів. Ця частка гіпофіза виділяє також тиреотропний гормон, необхідний для функціонування щитовидної залози.

У розвитку організму велику роль відіграє соматотропний гормон, або гормон зростання. При недостатньому його утворенні в дитячому віці процеси зростання сповільнюються і людина залишається карликом. У разі надмірного надходження в кров гормону зростання в період статевого дозрівання розвивається гігантизм. Надмірне виділення цього гормону у дорослих після завершення зростання організму веде до захворювання, що супроводиться збільшенням в розмірах кісток обличчя, кистей, ступнів, розростанням надбрівних дуг.

Задня частка гіпофіза виробляє гормон, контролюючий зворотне всмоктування води з ниркоподібних канальдів, середня частка гіпофіза регулює шкірну пігментацію.

Щитовидна залоза (glandula thyroidea). Розташовується на передній стороні шиї, поверх щитовидного хряща. У ній утворюється гормон тіроксин. До складу цього гормону входить йод, який щитовидна залоза витягує з крові.

Тіроксин бере участь в регуляції енергетичного обміну, синтезу білка, зростання і розвитку. При збільшенні виділення цього гормону підвищується температура тіла, людина худне, не дивлячись на те, що споживає велику кількість їжі. У неї підвищується артеріальний тиск, з’являється м’язове тремтіння, слабкість, посилюється нервова збудливість. Це захворювання лікують хірургічним шляхом — видаляють частину залози або застосовують препарати, які перешкоджають синтезу тіроксину. При недостатній діяльності щитовидної залози виникає мікседема – захворювання, яке характеризується пониженням обміну речовин, падінням температури тіла, уповільненням пульсу, млявістю рухів. Маса тіла збільшується, шкіра стає сухою, набряклою. Причиною цього захворювання може бути або недостатня активність самої залози, або недолік в їжі йоду. В останньому випадку йодна недостатність компенсується шляхом збільшення самої залози, унаслідок чого розвивається зоб. Якщо недостатність функції залози виявляється в дитячому віці, то розвивається хвороба – кретинізм. Діти, страждаючі цим захворюванням, мало-розумні, у них затримується фізичний розвиток. У щитовидній залозі є клітини, створюючи ще один гормон – кальцитонін, який регулює обмін кальцію та фосфору.

Паращитовідні залози (glandulae parathyroideae) розташовуються на задній поверхні щитовидної залози. Вони виробляють гормон, регулюючий концентрацію кальцію в крові та тканинах. Падіння вмісту кальція в крові приводить до посилення секреції пара-щитовидних залоз, що сприяє виділенню в кров кальцію з кісток. Цей гормон обумовлює всмоктування кальцію в кишечнику, вивільнення його з кісток і зворотне всмоктування з первинної сечі в ниркоподібних канальцях. Видалення або враження паращитовидних залоз веде до спазмів м’язів, судом. Пояснюється це зниженням концентрації кальція в крові.

Шишковидне тіло, або епіфіз мозку (corpus pineale), розташовується в борозенці між верхніми горбиками пластинки даху (четверопагорб’я) середнього мозку і прикріплений повідцями до обох таламусів. Епіфіз тісно пов’язаний з гіпоталамо-гіпофізарною системою регуляції обмінно-вегетативних функцій і пристосувальних реакцій організму. У людини при гіпофункції епіфізу спостерігається передчасний статевий і фізичний розвиток, при гіперфункції – недорозвиненість статевих залоз і вторинних статевих ознак.

Підшлункова залоза (pancreas) містить острівці ендокринної тканини, які секретують гормон інсулін, який регулює рівень глюкози в крові. Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення споживання глюкози клітинами тканин і відкладенню в печінці та м’язах глікогену, зниженню концентрації глюкози в крові. Недостатність ендокринної функції підшлункової залози порушує використовування глюкози тканинами, підвищує її рівень у крові і веде до розвитку діабету. Вуглеводний обмін відновлюється при введенні в організм інсуліну. Підшлункова залоза виробляє також гормон глюкагон, який діє прямо протилежно інсуліну. Він необхідний для розщеплювання глікогену до глюкози. Секреція цього гормону приводить до підвищення рівня глюкози в крові.

Надниркові залози (glandula suprarenalis). Ці залози знаходяться в черевній порожнині поблизу верхнього полюса нирок і складаються з двох шарів – мозкового і коркового.

Мозкова речовина утворює гормони адреналін і норадреналін. Вони підвищують артеріальний тиск, учащають ритм серцевих скорочень, збільшують вміст глюкози в крові, зменшують кількість глікогену в печінці і прискорюють згортання крові. Секреція адреналіну посилюється при напруженій м’язовій або розумовій роботі, емоційній напрузі.

Кора надниркових залоз виробляє декілька гормонів. В їх числі є альдостерон, регулюючий обмін Na+, К+, а також секрецію канальцями нирки Н+. Інші гормони кори надниркових залоз – кортикостерон і кортизон – впливають на вуглеводний і білковий обмін. Вони мають також протизапальну дію, у зв’язку з чим їх синтетичні похідні широко застосовуються в медицині. Розвиток і функцію кори надниркових залоз регулює адренокортикотропний гормон гіпофіза.

Вілочкова (зобна) залоза, або тимус (thymus). Розташовується за грудиною, у верхньому відділі середостіння. У тимусі утворюються лімфоцити, які здійснюють реакції клітинного імунітету і регулюють функцію інших лімфоцитів, виробляючих антитіла. У ньому виробляються також гормони (тимозини), модулюючи імунні та ростові процеси.

Регуляція діяльності залоз внутрішньої секреції.

Фізіологічні процеси в організмі характеризуються ритмічністю, тобто закономірною повторюваністю через певні проміжки часу.

У ссавців і людини спостерігаються статеві цикли, сезонні коливання фізіологічної активності щитовидної залози, надниркових, статевих залоз, добові зміни рухової активності, температури тіла, частоти серцебиття, обміну речовин тощо. У складній інстинктивній діяльності тварин велику роль відіграє нервово-гуморальна регуляція. Від неї залежить вживання їжі, розмноження, запасання корму, порятунок від ворогів тощо.

Виділення гормонів залозами внутрішньої секреції регулюється нервово-рефлекторними і гуморальними механізмами. Центральна залоза внутрішньої секреції – гіпофіз, яка контролює діяльність залоз внутрішньої секреції, у свою чергу, знаходиться під контролем проміжного мозку. В проміжному мозку знаходяться ядра, управляючі обміном речовин і станом внутрішнього середовища організму. Взаємодія гіпофіза із залозами внутрішньої секреції здійснюється за принципом зворотного зв’язку. Так, посилене виділення щитовидною залозою тироксину гальмує вироблення тиреотропного гормону гіпофіза, який регулює секрецію тироксину. Внаслідок цього кількість тироксину в крові падає. Зменшення кількості тироксину в крові веде до прямо протилежного ефекту. Так само адренокортикотропний гормон гіпофіза регулює вироблення гормонів корою надниркових залоз.

У низці випадків два або декілька гормонів мають скупну дію на функцію клітини або органу. Вище згадувалося, що в ендокринній частині підшлункової залози крім інсуліну утворюється гормон, активуючий розпад глікогену, – глюкагон. Таку ж дію має адреналін. З іншого боку, гормони можуть впливати на який-небудь фізіологічний процес прямо протилежно один одному. Так, якщо інсулін знижує рівень цукру в крові, то адреналін підвищує цей рівень. Біологічні ефекти деяких гормонів, зокрема кортикостероїдних, полягають у тому, що вони створюють умови для вияву дії іншого гормону.

Крім наведених прикладів впливу на обмінні процеси і життєдіяльність організму гормони мають багато інших властивостей. Слід пам’ятати, що одна і та ж клітина піддається дії багатьох гормонів. Тому кінцевий біологічний результат залежатиме не від одного, а від багатьох гормонних впливів. Таким чином, ендокринна регуляція життєдіяльності організму є комплексною і строго збалансованою. Зміни фізіологічних і біохімічних реакцій під дією гормонів сприяють пристосуванню тварин до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються.