Головна ⇒ 📌Рослинництво ⇒ ЕСПАРЦЕТ – БАГАТОРІЧНІ БОБОВІ ТРАВИ

ЕСПАРЦЕТ – БАГАТОРІЧНІ БОБОВІ ТРАВИ

КОРМОВІ ТРАВИ

9.3. БАГАТОРІЧНІ ТРАВИ

9.3.1. БАГАТОРІЧНІ БОБОВІ ТРАВИ

9.3.1.4. ЕСПАРЦЕТ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Еспарцет – багаторічна кормова культура, яку переважно використовують на сіно, зелений корм і для випасання тварин (він не спричинює у них тимпанію). Вміст перетравного протеїну в сіні еспарцету більший, ніж у конюшині: 100 кг сіна відповідають 53 кормовим одиницям, а на кожну кормову одиницю припадає 200 г перетравного протеїну. Еспарцет – перехреснозапильна рослина, добрий медонос. Урожаї еспарцету перевищують урожаї люцерни,

особливо на Північному Кавказі і в степових районах. У посушливих районах еспарцет піщаний є цінною пасовищною культурою.

Еспарцет – стародавня культура. У Закавказзі його вирощували вже в IX ст. н. е. Поширений він в Україні та у Центрально-Чорноземній зоні, на Північному Кавказі, Поволжі (Росія). На сухих карбонатних грунтах за врожайністю він перевищує всі багаторічні бобові трави. Посівна площа еспарцету в Україні досягає 400 тис. га.

Еспарцет має велике агротехнічне значення, оскільки він поліпшує фізичні властивості грунту і залишає з кореневими й післяжнивними рештками близько 100 кг/га азоту. Як

парозаймальна культура еспарцет є добрим попередником для озимої пшениці та інших культур.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Еспарцет (Оnobrychis) належить до родини Бобових. Є багато дикорослих видів еспарцету, особливо на Кавказі. Коренева система еспарцету добре розвинена, розгалужена, головний стрижневий корінь проникає у грунт на глибину до 5 м і більше. Стебло ребристе, 80-100 см заввишки. Основна маса коренів розміщена до глибини 100 см. Листки непарнопірчасті. Квітки зібрані у рожеві або червоні щільні й короткі китиці. Плід – напівокруглий однонасінний біб. Насіння ниркоподібне, зеленувато-жовте. Маса 1000 плодів 20-25 г.

Еспарцет більше посухо – і зимостійкий, ніж конюшина лучна. Особливо добре росте на карбонатних чорноземах та на піщано-глинистих грунтах, підгрунтя яких містить мергель або крейду. На важких вологих грунтах еспарцет сіяти не слід. Солонцюваті грунти також малопридатні для його вирощування. У травостої еспарцет може рости 3-5 років.

У нашій країні поширені три види еспарцету: виколистий (Onobrychis viciaefolia Scop.), піщаний (Onobrychis arenaria D. C.) і закавказький (Onobrychis transcaucasica Grossh.).

Еспарцет виколистий поширений переважно в лісостепових районах. Зимо – і посухостійкість середня. Ранньостиглий, зацвітає наприкінці травня – на початку червня. Стебла рівні, порожнисті, у травостої висота їх досягає 90 см. Квітки рожеві з червоним відтінком. Маса 1000 насінин 17-22 г. Дає переважно один укіс. Добрий попередник для зернових культур, зокрема для озимої пшениці й технічних культур.

Еспарцет піщаний більше посухо – й зимостійкий, ніж посівний. Найпоширеніший у степових районах України, у Казахстані. Дає високі врожаї. Стебло заввишки 90-120 см, грубе, менш облиствлене, ніж стебло посівного еспарцету. Стебла і листки опушені, квітки яскраво-рожеві. Відрізняється від посівного також довгою (до 20 см) нещільною китицею і меншими квітками, бобами і насінням. Маса 1000 насінин 11-15 г. Достигає на 2-3 доби пізніше, ніж посівний, і має грубіше стебло.

СОРТИ. Найпоширенішим сортом еспарцету в Україні є Піщаний 1251 (середньостиглий, високоврожайний). З інших високоврожайних сортів еспарцету районовані також Южноукраїнський, Північнокавказький двоукісний. Кіровоградський 27, Кіровоградський 83, Інгульський.

Еспарцет закавказький швидко відростає після скошування і дає два укоси сіна. Він посухостійкіший, ніж еспарцет посівний. Маса 1000 насінин – 14-24 г. Вирощують його переважно у Закавказзі, а також в Україні та на Північному Кавказі (Росія).

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Еспарцет – одна з кращих парозаймальних культур. Урожай озимої пшениці після еспарцету вищий, ніж після інших культур на зайнятих парах. На Сумській державній сільськогосподарській дослідній станції врожайність озимої пшениці після еспарцету становила 27,2 ц/га, а по чистому пару – 28,5 ц/га; в Миронівському інституті пшениці – відповідно 23,8 і 24,4 ц/га.

Грунт під еспарцет обробляють так само, як і під люцерну. Висівають його рано навесні у чистих посівах або під ярі зернові культури. Еспарцет спочатку розвивається повільно, тому його частіше висівають одночасно з покривною культурою. Краще висівати його під ячмінь або яру пшеницю. Покривну культуру висівають з меншою нормою висіву.

У кормових сівозмінах лісостепової зони еспарцет сіють у сумішках з люцерною, стоколосом безостим, кострицею лучною, райграсом високим, а степової – з люцерною, райграсом високим, регнерією або житняком.

Норма висіву насіння еспарцету виколистого в лісостепових районах становить 80-90, а в посушливих – 70-80 кг/га. Норму висіву піщаного еспарцету, насіння якого дрібніше, зменшують на 10-15 кг/га. У районах достатнього зволоження насіння загортають на глибину 2-3, а в посушливих районах і на легких грунтах – 4-5 см.

Коренева система еспарцету може засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук. Щодо удобрення еспарцет маловибагливий, і тільки на пісних грунтах фосфорно-калійні добрива, внесені у невеликій кількості, підвищують його врожайність.

На кислих грунтах ефективне вапнування. У посушливих районах снігозатримання підвищує врожайність еспарцету, тому залишають високу стерню покривної культури.

Догляд за посівами еспарцету полягає у поверхневому розпушуванні грунту. З цією метою навесні проводять боронування посівів. Випасати тварин у рік сівби на посівах еспарцету не рекомендується. Найвищі врожаї він дає на другий і третій рік використання. Для багаторічного використання еспарцет сіють у сумішці зі злаковими травами.

На сіно еспарцет скошують, коли зацвітає близько 50% китиць. У разі запізнення зі скошуванням корм грубий та невисокої якості (з великою кількістю клітковини та незначним вмістом перетравного протеїну). Скошений еспарцет просушують так само, як і конюшину чи люцерну, а потім складають у скирти або стіжки.

На насіння еспарцет вирощують на незабур’янених грунтах після кращих попередників, зокрема після просапних культур. На півдні України краще висівати його на чистих парах з 15 по 20 серпня. Сіють еспарцет рядковим або широкорядним способом з шириною міжрядь 45-70 см. Вищі врожаї насіння збирають на чистих посівах. Урожай насіння підвищується також після вивезення до посівів еспарцету пасік.

Еспарцет достигає нерівномірно, починаючи з нижньої частини китиць. Тому його доцільніше збирати роздільним способом після того як побуріє 40-50% бобів. Збирання прямим комбайнуванням починають тоді, коли побуріє 60-70% бобів. Урожайність насіння еспарцету становить 6-12, а сіна – 30-60 ц/га.