Ехінокок (Echinococcus granulosus) – Тип Плоскі черви Plathelminthes
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.14. Ехінокок (Echinococcus granulosus )
Ехінокок (Echinococcus granulosus) – збудник ехінококозу.
Географічне поширення: повсюдно. Особливе розповсюджений в районах, де займаються вівчарством (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Молдова. Росія, Сирія, Південна Африка та ін.)
Морфологія. Статевозріла особина довжиною 0,25-0,5 см, складається з 3-4 члеників (1-2 юних членики, 1 гермафродитний, 1
Рис. 3.91. Ехінокок (Echinococcus granulosus), статевозріла особина.
Гермафродитний членик містить 32-40 сім’яників, жовтівник розташований позаду яєчника.
Зрілий членик розміром 2 х 0,6 мм, містить мішкоподібну матку закритого типу з непостійною кількістю бічних відгалужень, в якій знаходиться 500-800 яєць.
Яйця морфологічно схожі на яйця інших теніїд, розміром 31-40 мкм.
Фіна – ехінококовий міхур, оточений товстою стінкою, заповнений токсичною рідиною. Внутрішня паренхіматозна оболонка – зародкова,
Рис. 3.92. Ехінокок, фіна: а – сколекс; б – гачки (позначено стрілками).
Зовні від зародкової оболонки знаходиться товста пошарована кутикулярна оболонка, а потім зовнішня фіброзна, сформована організмом хазяїна. Ехінококовий міхур зберігає здатність до росту впродовж усього життя хазяїна.
Життєвий цикл (рис. 3.93): остаточний хазяїн – собаки, вовки, шакали, лисиці, у яких статевозріла стадія паразита відбувається в тонкій кишці.
Рис. 3.93. Життєвий цикл ехінокока: 1 – остаточний хазяїн (1а – ехінокок у кишках остаточного хазяїна);
2 – рухливий членик; 3-яйце; 4 – онкосфера; 5 – фрагмент ехінококового міхура; 6 – проміжні хазяї; 7 – ехінококові міхурі в органах проміжних хазяїв,
Проміжний хазяїн – травоїдні ссавці, людина.
Зрілі членики ехінокока відриваються від стробіли, виповзають із ануса собаки і рухаються по її шерсті, розсіюючи яйця. Яйця ехінокока виділяються так само з фекаліями собаки. Зберігають інвазій – ність впродовж 10 місяців.
Інвазійна стадія для людини – яйце. Людина заражається, проковтуючи яйця ехінокока із забрудненою їжею і водою або із брудних рук при контакті з хворим собакою. Травоїдні тварини заковтують яйця з травою, забрудненою фекаліями собак. Онкосфери вивільняються в тонкій кишкці, проникають у стінку кишки і з течією крові розносяться по організму.
Локалізація в тілі проміжного хазяїна.- печінка і легені (75 %), м’язи, трубчасті кістки, головний мозок та інші органи, де утворюються ехінококові міхурі. Міхурі ростуть повільно, досягають до кінця першого року діаметра 5 см.
Людина є біологічним тупиком у життєвому циклі ехінокока.
Собаки й інші остаточні хазяї заражаються ехінококозом, поїдаючи нутрощі травоїдних тварин з ехінококовими міхурами.
Патогенна дія: здавлювання тканин зростаючим ехінококовим міхуром призводить до порушення функції ураженого органа і дистрофічних змін: токсично-алергічна дія при всмоктуванні у кров рідини ехінококового міхура.
Клініка. Залежить від локалізації міхура, його розмірів та імунологічної реактивності хворого.
Здебільшого хвороба перебігає безсимптомно і виявляється випадково. При клінічно вираженому перебігу хвороби переважають симптоми здавлювання і розвитку об’ємного процесу відповідного органа в поєднанні з алергічними проявами.
При ураженні печінки можливі тяжкість і біль у правому підребер’ї, збільшення селезінки. На пізній стадії хвороби – здавлення жовчних проток або нижньої порожнистої вени, розрив ехінококового міхура, що виникає раптово або внаслідок травми, нагноєння міхура.
Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез, поєднання локального ураження органа й ознак алергії, дані інструментального дослідження-рентгенографія, УЗД, комп’ютерна томографія, радіоізотопне сканування та ін.
Лабораторна: серологічні реакції; шкірно-алергічна проба (реакція Кацоні) на даний час використовується рідко внаслідок появи групи більш чутливих і точних серологічних реакцій; виявлення сколексів і гачків у харкотинні і дуоденальному вмісті при прориві міхура у просвіт бронхів або жовчовивідні шляхи; можлива діагностична пункції ехінококового міхура і мікроскопія його вмісту, однак цей метод не має широкого застосування внаслідок небезпеки обсіменіння дочірніми міхурами під час процедури.
Лікування. Хірургічне – видалення міхура разом з оболонками. Пошкодження стінки міхура під час операції може призвести до анафілактичного шоку й обсіменіння дочірніми міхурами.
На ранній стадії хвороби можливе медикаментозне лікування.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, миття овочів, кип’ятіння води, профілактична дегельмінтизація домашніх собак двічі на рік.
Громадська: знищення уражених ехінококозом внутрішніх органів, забиття хворих тварин, знищення бродячих собак, санітарно-просвітня робота.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...