Фінанси (від лат. financia – платіж) – система відносин економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу створення, мобілізації, розміщення, обміну та розподілу, в т. ч. перерозподілу, фінансових ресурсів і грошових коштів, їх руху в процесі обігу та використання з метою забезпечення кожного суб’єкта, а також будь-якої фізичної особи й суспільства загалом необхідними грошима. Основними суб’єктами Ф. є держава (різні її ланки та органи), суб’єкти підприємницької діяльності (підприємства, фірми, компанії та ін.),
фізичні особи (домогосподарства) й суспільство загалом. Речовим змістом Ф. як економічної категорії є в широкому розумінні національне багатство, а у вузькому – ВВП (його обмін і розподіл), тісно пов’язаний з іншими сферами суспільного відтворення – безпосереднім виробництвом і споживанням. Найважливішою сферою розвитку та функціонування Ф. є розподіл, в т. ч. перерозподіл, ВВП. Повніше сутність Ф. розкривається у їхніх функціях: нагромадження необхідної кількості фінансових фондів (у т. ч. капіталу) для здійснення процесу розширеного відтворення продуктивних сил, насамперед основної продуктивної сили (людини-працівника);
регулювання державою за допомогою Ф. розвитку окремих підсистем і елементів економічної системи, що досягається у проведенні фінансової політики; розподіл значної частини національного доходу через державний бюджет з метою виконання різноманітних функцій держави (економічної, соціальної, оборонної та ін.). Акумулювання значної частини фінансових ресурсів та їх спрямування на конкретні цілі дає змогу впливати на співвідношення між нагромадженням і споживанням, між І і II підрозділами суспільного виробництва, між попитом і пропозицією та ін.; контроль, що передбачає здійснення перевірки дотримання підприємствами, фірмами і компаніями процесів акумулювання і використання грошових ресурсів, виконання зобов’язань перед державою. Фінансовий контроль у розвинених країнах здійснюють парламенти, спеціальні відомства державного контролю, міністерства фінансів та їх окремі управління, контрольно-ревізійні відділи місцевих органів влади та ін. (див. Контроль фінансовий). Місце Ф. в економічній системі найповніше виявляється у тому, що вони опосередковують рух ВВП та його складових у всіх сферах суспільного відтворення. Так, для створення ВВП у сфері безпосереднього виробництва суб’єкти підприємницької діяльності повинні попередньо закупити засоби праці і предмети праці (або придбати досконалішу техніку); у сфері обміну, з одного боку, треба взяти кредити для придбання засобів виробництва у разі відсутності власних джерел фінансування, а з іншого, – реалізувати виготовлені товари та ін.; у сфері розподілу відбувається виплата заробітної плати, премій, дивідендів, ренти тощо. Ф. прямо чи опосередковано зв’язані з усіма підсистемами цілісної економічної системи, що випливає з їхніх функцій. Крім того, Ф. у широкому контексті є системою економічних відносин, а тому включають всі складові цієї системи. Так, організаційно-економічні відносини зумовлені тим, що для управління грошовими потоками необхідна діяльність різних фінансових органів та інститутів, які забезпечують планомірне надходження фінансових ресурсів у бюджет та різні позабюджетні фонди, а відтак – їх розподіл залежно від виконуваних державою функцій. Найменшою мірою вони пов’язані з техніко-економічними відносинами – відносинами спеціалізації, кооперування та ін. Проте і в даному разі відбувається певна спеціалізація фінансових органів та інститутів на виконанні лише властивих їм завдань (наприклад, між державними і місцевими, між міністерством фінансів і казначейством). Основними структурними ланками функціонування та розвитку Ф., що забезпечуються через відповідну фінансову систему, є: 1) державні Ф. (бюджет різних ланок держави, державні цільові фонди, Ф. державних підприємств і державний кредит); 2) Ф. перелічених суб’єктів господарювання; 3) міжнародні Ф. Двома найважливішими елементами кожної з цих підсистем є доходи та витрати, на основі яких виконуються відповідні соціально-економічні функції. Рух грошових коштів у межах фінансової системи регулюється відповідними управлінськими структурами, передусім органами державної влади та управління.