Форми вартості – форми вираження вартості товарів у процесі еволюції товарного виробництва. Засобом вираження вартості за розвиненого товарного виробництва є гроші, або грошова Ф. в. До їхньої появи тривала еволюція Ф. в. від найпростішої до грошової (найрозвиненішої та найскладнішої), що розпочалася з простої Ф. в. Ця форма була не лише найпростішою, що виражала відносини між двома товаровиробниками, а й випадковою, оскільки обмін ще не був регулярним. Випадковим було й те, які продукти і в якій пропорції обмінювалися. У цій формі вартість
туші тварини виражена в рибі, тобто другий товар є засобом вираження вартості першого. Перший товар відігравав активну роль – виражав свою вартість у певній кількості споживної вартості другого і перебував у відносній формі вартості, оскільки його вартість співвідносилася з вартістю іншого товару. Другий товар відігравав пасивну роль, оскільки не виражав своєї вартості та слугував лише засобом для вираження вартості першого товару, а тому перебував у еквівалентній Ф. в. – протистояв першому товару у вигляді рівної вартості, або еквівалента. Таким чином, уже в простій Ф. в. в зародковому вигляді відбувається
поділ усього товарного світу на два полюси: товар у відносній Ф. е. у вигляді вартості і товар, еквівалентний Ф. в. у вигляді споживної вартості. Товар у відносній Ф. в. постає як споживна вартість, продукт конкретної приватної праці, а товар в еквівалентній Ф. в. – як вартість абстрактна, продукт суспільної праці. Уже в простій Ф. е. в зародку існують гроші. З розвитком виробництва поглиблювався суспільний поділ праці. Першим великим поділом праці було відокремлення пастуших і рільницьких племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м’ясо, вовна та ін.) уже не випадково, а регулярно почали обмінювати на надлишки рільницької продукції. За цих умов тварини, систематично обмінюючись на інші товари, набули переважно відносної Ф. в., а інші товари (хліб, овочі тощо) були еквівалентами. Так проста Ф. в. перетворювалася на повну, або розгорнену, і виражалася формулою: 1 туша тварини = 2 мішкам зерна, 1 сокирі, 5 м полотна та ін. У процесі регулярного обміну мінові пропорції ставали стійкішими, наближалися до витрат праці. Однак постала потреба в товарі, який мав би споживну вартість для всіх членів суспільства. Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів призвели до стихійного виокремлення товару, на який обмінювалися всі інші товари, що внаслідок цього став загальним еквівалентом. Розгорнена Ф. е. перетворилася на загальну: 2 мішки зерна, 1 сокира, 5 м полотна та ін. = 1 туші тварини. У цій формулі багатьом товарам у відносній Ф. в. протистоїть один загальний еквівалент, у споживній вартості якого виражають вартість усі інші товари. Абстрактна праця, що міститься в усіх товарах, виражається в одному й тому ж виді конкретної приватної праці. На різних етапах історичного розвитку, в різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виконували найрізноманітніші товари, зокрема продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці цих народів: у Давній Греції – худоба; на Русі тривалий час функцію загального еквівалента виконували хутра родини куниць (куна), хутро соболя (ногата), горностая (резана). З розвитком виробництва та обміну, що вийшов за межі місцевого ринку, роль загального еквівалента закріпилася за одним товаром, що означало перетворення загальної Ф. в. на грошову. Таким товаром стали гроші – особливий товар, який служить загальним еквівалентом. Із зростанням його споживної вартості зростає й еквівалентна Ф. в. (див. Загальний еквівалент). Грошова Ф. в. виражається формулою: 1 мішок зерна, 15 м полотна, 10 сокир та ін.= 2 г золота. Грошовий товар, крім своєї звичайної споживної вартості, набуває додаткової споживної вартості, пов’язаної з його суспільною функцією. Завдяки природним властивостям золото є матеріалом для виготовлення ювелірних виробів та ін. Як гроші воно має загальну споживну вартість – здатність обмінюватися на всі інші товари і задовольняти будь-які потреби його власника. Внаслідок поступового підриву товарного виробництва, що відбувається передусім у розвинених країнах світу, а також широкомасштабної соціалізації економічних систем цих країн відповідно послаблюється значення вартості, а отже, її найдосконалішої форми – грошової форми вартості, що виявляється у функціонуванні електронних грошей, у “розмиванні” кількісних кордонів грошей, у формуванні основ майбутнього “безгрошового суспільства”. Однак на початку XXI ст. товарне виробництво і грошова форма вартості есе ще домінують, що спростовує твердження багатьох західних і вітчизняних економістів і соціологів про перетворення вартості на суто символічну субстанцію і переважання споживної вартості, а отже, й корисності.
Loading...