Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Функція виділення, органи виділення. Будова сечовидільної системи

Функція виділення, органи виділення. Будова сечовидільної системи

Розділ 8 ВИДІЛЕННЯ

Увесь час ви отримуєте ззовні кисень і кілька разів на день їсте й п’єте, забезпечуючи себе всім необхідним для підтримки життєдіяльності. Проте у вашому організмі відбуваються і процеси, які передбачають не споживання, а виділення певних речовин. Ви не тільки вдихаєте повітря, але й видихаєте його, ви постійно пітнієте, у вашому організмі утворюється й видаляється назовні сеча. Яким є біологічний сенс цієї складової обміну речовинами між організмом і середовищем? Які фізіологічні системи

її забезпечують?

Ви знайдете відповіді на ці запитання, вивчивши розділ “Виділення”, а також дізнаєтеся про будову й функції сечовидільної системи; про її участь у гомеостазі; про утворення сечі.

§ 37.Функція виділення, органи виділення. Будова сечовидільної системи

Функція виділення і органи виділення. У реакціях метаболізму вуглеводи й жири розщеплюються на воду та вуглекислий газ. До кінцевих продуктів розпаду білків належать ще й речовини, які містять Нітроген: сечовина, аміак тощо. Надходячи в кров, кінцеві продукти розпаду змінюють її склад. Аби зберегти гомеостаз, надлишки цих речовин видаляються

з крові, а потім і з організму. Виводяться з організму й надлишки спожитих солей Натрію, Калію тощо.

Процес видалення з організму речовин, що не беруть участі в процесах обміну й порушують гомеостаз, називають виділенням. Органами виділення в людини є нирки, легені, шлунково-кишковий тракт і деякі травні залози та шкіра.

Головний орган виділення – нирки. У нирках утворюється сеча, у якій міститься до 150 різних хімічних сполук. Крізь нирки виводиться більшість кінцевих продуктів метаболізму, що містять Нітроген.

За допомогою легенів організм звільняється від вуглекислого газу й деяких летких речовин. Слинні залози виділяють певні ліки й чужорідні органічні сполуки. Печінка виконує видільну функцію, видаляючи з крові продукти розпаду гемоглобіну під час утворення жовчі. Разом з жовчу вони надходять до кишечнику й видаляються з організму разом з калом.

Мал. 37.1. Сечовидільна система:

1 – нирка; 2 – сечовід; 3 – сечовий міхур;

4 – сечовипускальний канал; 5 – ниркові вена та артерія

Мал. 37.2. Будова нирки: 1 – кірковий шар; 2 – мозковий шар; 3 – нефрони;

4 – ниркова миска; 5 – сечовід; 6 – ниркова пірамідка

Виділення через шкіру відбувається з потом, шкірним жиром, роговими лусками. За складом піт подібний до сечі: він містить 98-99 % води, а також продукти обміну речовин (сечовину, креатинин, сечову кислоту), солі тощо. Ці продукти метаболізму до потових залоз приносить кров.

Будова сечовидільної системи (мал. 37.1). Сечовидільна система складається з нирок, сечоводів, сечового міхура і сечовипускального каналу. У цій системі нирки відповідають, насамперед, за очищення крові й утворення сечі, а інші органи – за її видалення.

Нирки – парні органи бобоподібної форми. Вони розташовані в черевній порожнині перед хребтом по обидва його боки на рівні попереку. Маса нирки дорослої людини становить 120-200 г. Посередині її внутрішнього ввігнутого боку розташовані заглиблення – ниркові ворота. Крізь них входить ниркова артерія та нерви, виходять вена, лімфатичні судини, сечовід. Нирка (мал. 37.2) вкрита щільною оболонкою. У нирці розрізняють внутрішній мозковий шар і зовнішній кірковий шар.

Складовими мозкового шару є так звані ниркові пірамідки, утворені сполучною тканиною, у якій містяться скупчення нефронів. У нирці налічується 15-20 ниркових пірамідок.

Нефрони – це функціональні складові нирок, які відповідають за утворення сечі. їх кількість у нирці сягає 1 млн, а їх загальна довжина – 100 км. Нефрон розташований так, що одна його частина розміщується в кірковому шарі, інша – у мозковому. Стінки нефронів утворені одним шаром епітелію. Навколо них розташовано безліч кровоносних судин. Кров проходить системою капілярів, які оточують нефрони, й до них з капілярів надходить вода й інші речовини, з яких складається сеча. Сеча, що утворилася в нефронах, потрапляє до збиральних трубочок. По них і починається видалення сечі. Зі збиральних трубочок сеча надходить до порожнин нирки. Остання з них – ниркова миска, з якої сеча прямує до сечоводу.

Мал. 37.3. Сечовий міхур (а) та внутрішня поверхня сечового міхура (б): 1 – сечовід; 2 – вивідний отвір сечоводу;

3 – сфінктер; 4 – сечовипускальний канал

Через нирки за 1 хв. проходить близько 1 л крові, а за 5-6 хв.- уся кров, що циркулює в організмі. За добу в дорослої людини виділяється 1,2-1,5 л сечі.

Сечовиділення та його регуляція. Сеча безперервно відтікає від нирок по сечоводах і збирається в сечовому міхурі.

Сечовий міхур (мал. 37.3) вміщує 200-600 мл сечі. У місці його переходу в сечовипускальний канал розташований потужний сфінктер. Наповнюючись, сечовий міхур до певної межі розтягується. На розтягування реагують рецепторні нейрони, закінчення яких містяться в його стінках. Ці нейрони передають нервові імпульси в спинний мозок до центру сечовипускання. Від нього по ефектор – ним нейронам прямують сигнали, що спричиняють одночасне скорочення гладеньких м’язів стінки сечового міхура і розслаблення сфінктера. Сеча потрапляє у сечовипускальний канал, а з нього видаляється назовні. У дітей сечовиділення відбувається 6-7 разів на добу, у дорослої людини – 4-6 разів.

І скорочення стінок сечового міхура, і розслаблення сфінктера є безумовними рефлексами. Проте вже в дитинстві в людини формується свідомий контроль сечовипускання. Центром сечовипускання починають керувати центри головного мозку. Тому людина може довільно регулювати стан сфінктера, який відкриває отвір сечового міхура.