ГРИБИ – БАКТЕРІЇ. ГРИБИ. ЛИШАЙНИКИ
Біологія – універсальний довідник
БІОРОЗМАЇТТЯ
БАКТЕРІЇ. ГРИБИ. ЛИШАЙНИКИ
ГРИБИ
Загальні ознаки. Гриби – особливе царство живих організмів, що нараховує 100 000 видів. У них поєднуються риси рослин і тварин, а також вони мають ознаки, властиві тільки грибам. Ознаки рослин: нерухомість, постійний ріст, живлення розчиненими речовинами, наявність клітинних оболонок. Ознаки тварин: відсутність пластид і здатності до фотосинтезу, наявність хітину у клітинних оболонках.
Вегетативне тіло гриба являє собою міцелій (грибницю),
Шапкові гриби. Крім грибниці вони утворюють плодові тіла, що у побуті і називають грибами. Плодове тіло також складається з гіфів і поділяється на шапочку і ніжку. З нижнього боку шапочки видно пластинки або отвори дуже тонких трубочок.
Розрізняють трубчасті і пластинчасті гриби. Трубчасті гриби: білий, підберезник, маслюк та ін. Пластинчасті гриби: сироїжка, опеньок, лисичка й ін.
У трубочках і на пластинках утворюються дрібні спори. Навіть у невеликих плодових тілах їх є мільйони. Потрапивши у сприятливі умови, спора проростає в гіф.
Шапкові гриби всмоктують із грунту воду, мінеральні солі, органічні речовини. Багато які з них (але не всі) можуть отримувати органічні речовини тільки з коренів дерев. При цьому гіфи тісно обплітають корінь і навіть проникають в середину його клітин. Корені дерева, у свою чергу, отримують від гриба воду і мінеральні солі. Подібні зв’язки називаються симбіозом, а симбіоз міцелію гриба з коренями – мікориза. Одні гриби зв’язані лише з певними деревними породами (підосичник – осика, підберезник – береза), інші – з декількома (білий гриб – сосна, ялина, дуб, береза). Не утворюють мікоризу, наприклад, печериці, тому їх легше розводити штучно.
Більшість шапкових грибів їстівні. Однак серед них є і умовно їстівні, і дуже отруйні гриби. Найотрутніші гриби – бліді поганки; отруйні також мухомори, несправжні опеньки, несправжні лисички, гіркий боровик і ін.
Цвілеві гриби. Дуже багато грибів не утворюють великих плодових тіл, але розмножуються також спорами. Цвілеві гриби утворюють міцелій на хлібі, варенні й інших продуктах. Гриб мукор являє собою білу пухнасту цвіль. Спори ж утворюються всередині кулькоподібних спорангіїв. Міцелій мукора одноклітинний, але багатоядерний.
Гриб пеніцил утворює зелену цвіль. Міцелій багатоклітинний. Деякі гіфи утворюють на кінцях китички, що закінчуються ланцюжками спор. З пеніцилу виготовляють один з найвідоміших лікувальних препаратів – пеніцилін. Застосовується він при гнійно-запальних захворюваннях, легеневих захворюваннях та ін. Пеніцилін відноситься до антибіотиків – речовин, що пригнічують розвиток багатьох бактерій і вірусів.
Дріжджові гриби. Дріжджі – також гриби, однак не мають справжнього міцелію. Під мікроскопом видно, що дріжджі являють собою або окремі клітини, або ланцюжки, що виникли в результаті розмноження – брунькування. У дикому стані дріжджі не відомі. Як і деякі бактерії, вони здійснюють процес бродіння. Дріжджі розкладають цукор з утворенням спирту і вуглекислого газу.
Гриби-паразити. Мабуть, не менше 30% усіх грибів – паразити рослин, а деякі викликають небезпечні хвороби тварин і людини – мікози. Назвемо найважливіші паразитичні гриби, що викликають хвороби сільськогосподарських культур.
Сажкові гриби. Паразитують на пшениці, житі, кукурудзі й інших сільськогосподарських злаках. Ознака хвороби – чорні, ніби обвуглені колоски, наповнені спорами гриба.
Іржасті гриби. Вражають головним чином пшеницю. За літо утвориться декілька поколінь спор іржаво-червоного кольору, що покривають листки і стебла. Цикл розвитку гриба дуже складний. Навесні і на початку літа він розвивається на барбарисі.
Борошниста роса картоплі – фітофтора. Ознака ураження – білий пушок на листках і бульбах. У середині минулого століття псування картоплі борошнистою росою викликало справжній голод серед населення, що харчується, головним чином, картоплею.
Дуже поширені також борошниста роса агрусу і троянд, парша плодових дерев, ріжка жита (викликає отруєння) і багато інших.
Трутовики. Так називають гриби, що утворюють багаторічні копитоподібні плодові тіла на деревах. Вони можуть живитися живими клітинами дерев, а також і мертвою деревиною.