ІНЖЕНЕРІЯ СОЦІАЛЬНА
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ІНЖЕНЕРІЯ СОЦІАЛЬНА – широке за змістом поняття, вперше уведене в наук, ужиток Карлом Поппером у 40-х pp. XX ст. У сучасних умовах набуло подвійного значення. З одного боку, воно означає сукупність систематизованих і упорядкованих методів, засобів, способів трансформації сусп. наук., передусім соціол. знань, у соціальні програми, проекти, конструкції чи конструктивні ідеї, з другого – специфічну галузь соціології, що досліджує методол. і теорет. засади соціального винахідництва, створення (конструювання)
Одним з перших, хто звернув увагу на трансформацію соціол. теорій, знання законів соціоінженерної розробки, був амер. соціолог Л. Ф. Уорд (1841 – 1913), який багато в чому сприйняв соціократичні погляди О. Конта. В суто прикладному контексті соціоінженерні положення Л. Уорда були розвинуті у подальшому Ф.-Г. Гіддінгсом
Розвиваючись переважно в двох напрямах – технократичному, в якому людина як об’єкт перетворень виступає суто речовим або функціональним компонентом виробничого процесу, і в гуманістичному, коли в центрі уваги стають різнобічні потреби особистості, соціальна інженерія в XX ст. набула великого значення, проймаючи усі сфери людського життя – економіку, політику, виховання, управління, засоби масової інформації – на всіх рівнях: від мікросоціуму до макросоціуму. Сьогодні діапазон соціоінженерної діяльності досить широкий. Основними її функціями є: цілеутворювальна (коли створення нової реальності водночас породжує нові потреби і, отже, нові цілі), конструктивно-прогнозна (як засіб застереження, запобігання небажаних явищ, можливих за певних ситуацій), консультативна (консалтингова), експертна, контрольна, проектно-конструкторська. I. с. покликана вирішувати такі соціальні завдання, як: 1) стабілізація певного соціального стану (порядку) шляхом розробки методів та засобів протидії деструктивним процесам або адаптації до певних змін; 2) удосконалення, оптимізація чи максимізація соціального порядку, що сформувався; 3) злам старих та створення нових соціальних реальностей відповідно до потреб суспільства чи окремих його верств (груп, класів).
Залежно від функціонального змісту і завдань соціоінженерної діяльності розрізняють такі її види: консультації, експертизи, стеження (контроль), розробка проектів і програм, пошук, конструювання, винахідництво. Формами реалізації наслідків соціоінженерної діяльності є цільові програми (держ., регіональні, галузеві), соціальні проекти; плани соціального розвитку; доповідні записки й розрахунки; інформаційно-аналіт. записки (доповіді); методичні посібники.
Найскладнішими й найвідповідальнішими видами соціоінженерної діяльності є соціальне конструювання і винахідництво. Окрім такого важливого у винахідницькій діяльності суб’єктивного чинника, як високий рівень здібностей, вирішальну і значиму роль тут відіграють інші соціально-психол. та ідеол. за своєю природою чинники – адекватне усвідомлення сусп. інтересів, моральна відповідальність за наслідки запропонованих заходів і нововведень. Відомий стародавній принцип медицини “Не нашкодь” у соціоінженерній діяльності відіграє неабияку роль.
Питання соціальної творчості, винахідництва – одне з найбільш складних і малорозроблених у I. с. Наук, розробок технології соціального винахідництва (конструювання) фактично ще немає в соціології, якщо не рахувати певних наробок у цьому відношенні вчених – “методологістів” – Г. П. Щедровицького, В. С. Дудченка, М. К. Мамардашвілі та ін. (50 – 60-х pp.), а також спроби членів рос. Асоціації “ТРИЗ” – Г. С. Альтшуллера, І. М. Вєркіна, Б. Л. Злотіна, А. Зусмана й ін. формалізувати (“інструменталізувати”) винахідницькі операції й відкрити на цій підставі “закони вирішення винахідницьких завдань”. Певний внесок у розвиток I. с. в Україні зробили й продовжують робити вчені Ін-ту кібернетики ім. акад. В. Глушкова НАН України, що займаються проблемами соціокібернетики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...