Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Категорія стану – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА

Категорія стану – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА

ДІЄСЛОВО

6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА

Категорія стану

Стан – граматична категорія дієслоза, якою передається взаємовідношення суб’єкта й об’єкта в процесі виконання дії. Станові форми передають дві взаємопов’язані станові ситуації, якими розкривається співвідношення реального діяча з граматичним підметом: 1) логічний суб’єкт (діяч) і граматичний підмет збігаються (Людина рубає дерево); 2) логічний суб’єкт (діяч) і граматичний підмет не збігаються (Дерево зрубане людиною). У другому випадку підметом виступає

іменник дерево, а додатком – іменник людина, хоч реальним діячем є, звичайно, людина.

Категорія стану у семантичному й формально-граматичному відношеннях базується на категорії перехідності/неперехідності, оскільки станові відношення актуальні тільки для перехідних дієслів та їх семантичних відповідників з нейтралізованою перехідністю. Активна станова форма, властива перехідному дієслову, співвідноситься з пасивною становою формою, в якій перехідність нейтралізується. , У дієсловах з первинною неперехідністю (іти, бігти, стояти, лежати, сміятися і под.) умови для нейтралізації перехідності, природно, не

існують, а це означає, що вони перебувають поза категорією стану.

Станові форми існують у межах категорії персональності/імперсональності і підвладні категорії часу.

Категорія стану складається з двох протиставлених форм: активної і пасивної. Перетворення активної форми в пасивну у семантичному плані виражається у заміні логічного суб’єкта об’єктом, а в формальному – у перетворенні підмета в додаток у формі орудного відмінка, а прямого додатка – в підмет: Дім будують робітника – Дім будується робітниками. Первинною сферою виявлення станових перетворень є, як свідчить попередній приклад, речення. Проте кожне речення, активне й пасивне, може бути перетворене в атрибутивне словосполучення: Дім будують робітники. Дім, який будують робітники; Дім будується робітниками – Дім, який будується робітниками. Пор. ще приклади: “Врешті забовваніла задощена церковця, покинута богом і людьми” (П. Загребельний); “Норд-остом сліпим обпалені, зривають матроси “яблучко” (Б. Олійник); “Он заєць, ніби тінь, крізь присмерковий дим крадеться, клевером принаджений густим” (М. Рильський); “Площа цієї ділянки степу невелика – разом з 150 гектарами овечого пасовища, що минулого року були прирізані до заповідника, вона може трохи перевищує 300 гектарів” (з журн.).

Пасивні форми частіше утворюються від дієслів доконаного виду. Проте форми вираження пасивності від недоконаних дієслів багатші: вони можуть бути представлені зворотними дієсловами (дім будується) і пасивними дієприкметниками (будований дім). Пасивні форми від дієслів доконаного виду передаються майже винятково пасивними дієприкметниками (дім збудований, збудований дім). Пасивні форми від дієслів недоконаного виду виступають у двох часових значеннях: теперішній час (дім будується) і минулий час (дім будувався), а від дієслів доконаного виду – у трьох часових значеннях: теперішній час (дім збудований), минулий час (дім був збудований) і майбутній час (дім буде збудований). Зрідка значення пасивної дії, що має відбутися в майбутньому, передається зворотним дієсловом, напр.: “Захочу – і збудуються палаци” (М. Вороний). Діяч при цьому не називається.

Дієслова у формі пасиву можуть виступати в повних конструкціях (дім збудований робітниками) або ж у неповних (дім збудований). Перші відповідають особовим активним конструкціям (Робітники збудували дім), другі – неозначено-особовим або й безособовим (Дім збудували, дім збудовано).

Дієприкметники, утворені від дієслів недоконаного виду, виступаючи в предикативних і атрибутивних конструкціях, сприймаються сучасним носієм мови як трохи застарілі. Тому вони використовуються в художній літературі, особливо в історичних романах і повістях, для стилізації мовлення під архаїчне, напр.: “Тепер їхні імена знані повсюдно” (П, Загребельний), Пасивні рефлексивні дієслова доконаного виду також уживаються для архаїзації мовлення, але вони частіше трапляються в наукових текстах, де на першому місці завжди виступає об’єкт дослідження, а не дослідник. Інколи в предикативних конструкціях уживається пасивний не членний дієприкметник, що також є фактом стилізації мовлення під старовину або елементом давньої фольклорної традиції, напр.: “А Мазепа од Палія був навчен” (укр. казка).

І в предикативних і в атрибутивних конструкціях носієм пасивного значення є дієслово (або одне з його утворень – дієприкметник або предикативна форма на – но, – то). Велику роль в утворенні пасивної конструкції відіграє також її постійна готовність бути перетвореною в активну конструкцію, тобто її актуальний трансформаційний зв’язок з активною конструкцією: Земля покрилася снігом – Сніг покрив землю; Роман, завершений письменником – Роман, який завершив письменник.

Повні пасивні конструкції складаються з трьох компонентів: пасивного дієслова – носія пасивності, – іменника (займенникового іменника) в називному відмінку – формального Діяча, а фактично об’єкта дії, й іменника (займенникового іменника) найчастіше в орудному відмінку,- формально знаряддя дії, а фактично її виконавця, напр.: “Єдиною втіхою людям була, Єдину надію в їх душі несла Це зложена генієм пісня крилата…” (М. Вороний). Іменник у формі орудного відмінка в пасивних конструкціях факультативний – він досить часто може опускатися: Зерно сіялося (сівачем), Сіно скошене (косарями). При опущенні компонента, яким передається діяч, пасивна конструкція перебуває, як це вже було відзначено, в трансформаційному зв’язку насамперед з активною неозначено-особовою конструкцією, пор. Зерно сіялося – Зерно сіяли, Сіно скошене – Сіно скосили.

Якщо пасивний дієприкметник перебуває поза предикативною або атрибутивною конструкціями, він не співвідноситься з відповідними активними трансформами і виходить за межі категорії стану. У цих випадках він ситуативно-наближається до прикметника, його предикативна функція згасає, хоч у мовній системі в цілому вона продовжує зберігатися, а отже, може бути покликана до життя в іншій мовленнєвій ситуації, пор.: “Пролетіли мимо запряжені цугом в закриті сани восьмеро коней, а за ними з кілька десятків вершників у жупанах з похиленими навскіс списами” (Н. Рибак) – “У відкритому степу ні душі, лише де-не-де бовваніє похилена вітром тичка з соняшничини” (О. Гончар).

У цілого ряду пасивних з походження дієприкметників предикативні функції майже зникають. Це трапляється в таких випадках:

1. Коли дієприкметник уживається в фразеологічних сполуках, що побудовані як порівняння, напр.: стоїть, мов укопаний; скочив, як опечений; сидить, мов у воду опущений і под. Конструкції такого типу втратили зв’язок з особово-іменною парадигмою пасивного стану (відповідники типу стояв, ніби був/буде укопаний неможливі), та все ж частково зберігають зв’язок із формами дійсного стану (пор.: скочив, ніби опечений – скочив, ніби його опекли).

2. Коли дієприкметник входить до складу дієслівних присудків, пор.: Двері були відчинені – Двері відчинили, але Двері стояли відчинені.

Зовсім не співвідносяться з формами активного стану на рівні мовної системи такі дієприкметники (у цьому разі вже прикметники, які лише структурно збігаються з дієприкметниками):

1) співвідносні з дієсловами недоконаного виду, однак із семантично втраченою видовою ознакою: кохане серце, свячена вода, печена курка, смажене насіння, стрижене волосся і под.;

2) співвідносні з рефлексивними дієсловами: посічене волосся (волосся посіклося), насуплене лице (лице насупилося), здивований парубок (парубок здивувався), порепані вуста (вуста порепалися), стомлені долоні (долоні стомилися); у сучасній українській художній літературі утворення пасивних форм дієприкметника – активна словотвірна модель; сюди ж належать утворення, співвідносні як з рефлексивними, так і з не рефлексивними дієсловами: поламане мотовило (мотовило поламалося і мотовило поламали), розбита миска (миска розбилася і миску розбили), потомлені люди (люди потомилися і людей потомили);

3) утворені від дієслів із запереченням; у дієприкметниках функцію заперечення виконують префікси не – і недо-: недоспана ніч, недоїдені вареники, невмиті діти, нетоплена хата;

4) такі, що не мають дієслів – відповідників, як наприклад, зболені зморшки (Б. Олійник); утворення зболені складається з кореневої морфеми – бол-, префікса з-, дієприкметникового суфікса – єн – та флексії – і, розташованих у тому ж порядку, що й у пасивних дієприкметниках; дієслово зболити, якому це утворення мало б відповідати, в структурі української мови відсутнє.

Уже відзначалося, третій компонент пасивної конструкції, що структурно відповідає об’єктові, а функціонально діячеві, найчастіше виступає у формі орудного відмінка, напр.: “Спільна гадка, таким чином, більшістю Центральної ради була знайдена, тактична лінія вказана” (М. Грушевський – Більшість Центральної ради, таким чином, знайшла спільну гадку, вказала тактичну лінію. В особових активних конструкціях діяч виражається іменником (займенниковим іменником) у називному відмінку, в пасивних – іменником (займенниковим іменником) в орудному відмінку, а також зрідка в родовому відмінку з прийменником від (од), напр.: “І діточки твої як сиріточки: і голенькі, і босі, і голодні, і зовсім обиджені від вітчима та від нових дітей” (Г. Квітка-Основ’яненко); “Ох, Міріам, ти проклята від Бога!” (Леся Українка); “Священний граде мій, о Києве!.. Не раз ти силі улягав, від печенігів був плюндрований, і був від половців мордований” (Ю. Клен).

Можливі чотири семантичні різновиди діяльності, виражені в активній і пасивній формах:

1. Власне діяч, що виконує цілеспрямовану дію. У цій ролі виступає особа (людина”), колектив людей (збірне поняття типу народ, зібрання, полк, загін або одиничне, що є назвою виробничої, навчальної, наукової і т. ін. установи типу завод, школа, інститут), тварина, абстрактне поняття, що метафорично виступає як діяч (життя навчить – навчений життям);

2. Діяч, що виконує нецілеспрямовану дію, тобто певна стихійна сила (вітер, дощ, грім., блискавка і под.), яка викликає зміну в об’єкті (вітер зламав дерево – дерево зламане вітром);

3. Діяч – маса (вода, пісок, сніг і под.), що виконує нецілеспрямовану дію, яка руйнує або поглинає об’єкт (пісок засипав дорогу – дорога засипана піском);

4. Знаряддя, кваліфіковане мовою то як функціональний пристрій, то як діяч, пор.: Сокира валить дерево – Сокирою валять дерево – Дерево повалене сокирою.

Діяч – маса і діяч – знаряддя, як засвідчили наведені приклади, виступають у пасивних конструкціях в орудному відмінку. Але пасивність ця. не абсолютна: вона виявляється тоді, коли співвіднесена зі значенням активності. Коли ж такої співвіднесеності немає, то іменники в орудному відмінку виступають у ролі функціонального об’єкта – поглинаючої маси або знаряддя: Дерево зрубане сокирою ^ Дерево зрубали сокирою; Луки залиті водою – Луки залило водою.

Безособові пасивні форми передаються в українській мові предикативними утвореннями на по, – то у поєднанні з допоміжним дієсловом бути: зроблено – було зроблено – буде зроблено, випило-було випито – буде вилито. На противагу відмінюваним дієприкметниковим формам, безособові утворення на – на, – то зберегли здатність, як і перехідні дієслова, керувати іменниками в знахідному відмінку, пор.: запрудили річку – запруджено річку, провели опитування – проведено опитування. Предикативні форми є результатом набуття дієсловом вторинної перехідності внаслідок нейтралізації неперехідності. Цей процес можна представити у вигляді ланцюжка: перехідна дієслівна форма (написати листа) неперехідна дієслівна форма (лист написаний) – у перехідна дієслівна форма (написано листа). Відмінність третьої ланки цього ланцюжка від другої не тільки в тому, що в ній виступає перехідна дієслівна форма, а суб’єкт, як і в першій ланці, стає граматичним об’єктом, але і в її структурній закритості. Пасивна конструкція, як про це вже йшлося, може бути трикомпонентною (лист написаний мною) і двокомпонентною (лист написаний), причому кожна двокомпонентна конструкція припускає структурну можливість стати трикомпонентною. Безособова предикативна конструкція складається з двох обов’язкових компонентів: дієприкметникового походження форми на – но, – той іменника в знахідному відмінку. Якщо дієслово має – залежно від семантики – перехідне й неперехідне значення, то в безособовій предикативній формі реалізується тільки перехідне значення. Наприклад, співати в перехідному значенні містить вказівку на перетворення можливості в якусь конкретну дійсність (співати пісню, романс, арію і под.), а це ж дієслово в неперехідному значенні – на чиюсь здатність виконувати дію (хлопець співає – має здатність співати) або на сам процес (хлопець співає – виконує дію безвідносно до об’єкта). У безособовій предикативній формі на – но, – то реалізується тільки перше значення, напр.: ” – Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос, а за хвилину підхопила й решта… Співано чумацьку пісню” (М. Коцюбинський). Включення в безособові предикативні конструкції третього компонента – за типом пасивних конструкцій – не дозволяє мовна структура, однак у практиці подібне явище трапляється (навіть у художній літературі), напр.: “Це вже Долею суджено: рух наш довічний ватаг” (Б. Олійник). У таких випадках – фактично позанормативних – форма на – но, – то вживається в неперехідному значенні, а отже, не має при собі іменника в знахідному відмінку і дістає здатність трансформуватися в форму активу (Це вже доля судила).

Безособові пасивні конструкції порівняно з особовими мають відмінні трансформаційні можливості. Так, речення Козаченька вбито однаковою мірою може співвідноситись як з неозначено-особовим Козаченька вбили, так і з безособовим Козаченька вбило. І все ж можливості семантичного поєднання дієслів з іменниками непрямо вказують на співвідносність чи то з неозначено-особовими, чи то з безособовими конструкціями. Так, речення Заметено в хаті можна зіставити тільки з Замели в хаті, тоді як Заметено дороги – тільки з Замело дороги.