Кількість і якість в економічному дослідженні – щільно взаємопов’язані категорії діалектики, де кількість означає чисельну визначеність певного предмета (явища або процесу), наявність у них загального і єдиного, а якість – їх специфіку, одну із сторін сутнісної визначеності, сталі відносини між окремими елементами, внаслідок яких утворюється ця специфіка. Найтісніше категорії “кількість” і “якість” пов’язані з поняттям “річ” (а також синонімічним, але не тотожним до нього поняттям “предмет”), властивості
речі або предмета, відносини речей чи предметів. При цьому властивості і відносини є похідними щодо речі (предмета) і визначаються останньою. Якщо виходити з того, що предмет в різних конкретних умовах набуває різних значень (наприклад, капітал, з точки зору різних елементів речового змісту і суспільної форми, у процесі спокою та у процесі руху та ін.), то такі різні, часткові значення предмета конкретизують категорію “якість”. Внаслідок цього можна говорити про якісну визначеність речі або предмета, властивості предмета або відносини між предметами, а отже, їх властивостями, або відношеннями предметів, їх структурами,
ступенями розвитку та ін. Внаслідок цього, а також через те, що властивості предметів виступають єдністю якісної і кількісної сторін, якісний аналіз передує кількісному, категорія “кількість” конкретизує категорію “якість”. Найпоширенішими формами такої конкретизації є такі: 1) якщо якість розглядається як визначеність певного предмета, що встановлюється у відносинах тотожності і відмінності з іншими предметами при цілісному розгляді ознак або властивостей, то кількість є визначенням одноякісних предметів, що встановлюється при аналізі ознак або властивостей з боку інтенсивності або ступеня їх вияву; 2) якщо якість розглядається як певна властивість або відношення, або структура, взаємодія та ін. по відношенню до інших (властивостей, відношень тощо), що береться як одиниця виміру, то кількість виступає як інтенсивність цих сторін якості (властивостей, відносин тощо) або ступінь їх вияву; 3) якщо якість характеризується як певний ступінь розвитку, що виділяється будь-якою властивістю або ознакою предмета (або їх сукупністю), що встановлюється у відношеннях щодо інших ступеней, то кількість виступає як певна фаза всередині ступеня, що виокремлюється за інтенсивністю, або є ступенем вияву певної ознаки по відношенню до іншої фази всередині цього ж ступеня. Отже, кількісно-якісний аналіз різною мірою використовується не лише стосовно предметів, але й їх властивостей, ознак, відносин, взаємодії з аналогічними сторонами інших предметів. Крім того, категорії “кількість” і “якість” можуть застосовуватися і щодо кількісно-якісної характеристики суперечності, структури тощо, а також стосовно якості законів і закономірностей, інтенсивності їх дії та ін. При розгляді пари категорій “якість-кількість”, кожна з яких є однією із сторін діалектичної суперечності, а кількість у цій єдності також відображає певну частку якісних та істотних властивостей, якість є комплексом необхідних та істотних властивостей, ознак предмета, явища, завдяки яким вони (предмети, речі, явища і процеси тощо) набувають своєї визначеності й різняться від інших предметів, а втрачаючи якість, перестають бути собою (тим, чим вони є). Кількість за умов взаємовизначеності двох категорій також стає певною сукупністю властивостей і ознак (але кількісно менших), які визначають ступінь розвитку якості (її обсяг, довжину, ширину, тривалість, темп розвитку та ін.). Це означає, що кількісні зміни позитивно або негативно впливають на якісні, внаслідок чого кількість стає певною мірою якістю, а якість – кількістю. Так, певна кількість грошей має кількісну сторону та якісну, що полягає в їх абсолютній обмінюваності на товари з різними споживчими якостями. У свою чергу певна сукупність якостей (а отже, притаманних їм рис і властивостей) формує сутність економічних явищ і процесів, економічної системи загалом. Так, у товарі окремими якостями є споживча вартість і вартість; у грошах – окремі функції грошей; у капіталі – різноманітні форми капіталу; в економічній системі – окремі її підсистеми та елементи підсистем тощо. Тому хибним є, наприклад, розуміння вартості лише з кількісного боку (як розміру вартості) та ігнорування вартості як економічного відношення між товаровиробниками. Поверхневим є також зведення вартості, її визначення співвідношенням попиту і пропозиції тощо.
Loading...