КЛАС ДЖГУТИКОНОСЦІ (MASTIGOPHORA) – ТИП САРКОМАСТІГОФОРИ
Довідник з біології
ТВАРИНИ
ЦАРСТВО ТВАРИНИ
ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ, АБО НАЙПРОСТІШІ (PROTOZOA)
ТИП САРКОМАСТІГОФОРИ
КЛАС ДЖГУТИКОНОСЦІ (MASTIGOPHORA)
Найдавніша група організмів, яка пов’язує рослинний і тваринний світ. Представники класу є мешканцями водоймищ або ведуть паразитичний спосіб життя. Форма тіла у них постійна. Органоїди руху – один або декілька джгутиків. Живлення автотрофне (фотосинтез) або гетеротрофне. Розмноження безстатеве, у низки видів має місце статевий процес – копуляція.
Евглена зелена
Рис. 47. Евглена зелена: 1 – ядро; 2 – зерна вуглеводів; 3 – хлоропласти; 4 – вічко; 5 – скоротлива вакуоля; 6 – джгутик; 7 – резервуар пульсуючої (видільної)
Цитоплазма її ділиться на два шари – ектоплазму й ендоплазму. Ущільнений зовнішній шар ектоплазми називається пелікулою; завдяки йому евглена має постійну форму тіла. Ближче до заднього кінця розташовується округле ядро.
Евглена зелена є організмом із ознаками рослини і тварини. На світлі вона здійснює автотрофне живлення завдяки наявності зеленого пігменту в особливих утвореннях – хроматофорах. У темряві та за наявності в середовищі розчинених органічних речовин евглена переходить на гетеротрофний спосіб живлення. Такий змішаний тип живлення отримав назву міксотрофного. Продуктом асиміляції у евглени є близький до крохмалю полісахарид параміл. Дихання й виділення продуктів обміну відбувається так само, як у амеби. Скоротлива вакуоля, розташована на передньому кінці тіла, здійснює осморегуляцію та виведення рідких продуктів обміну. На передньому кінці її тіла розташовується стигма – світлочутливе вічко яскраво-червоного кольору, завдяки якому евглена пересувається у бік освітленої частини водоймища (позитивний фототаксис). Евглена розмножується безстатевим шляхом – подовжнім поділом надвоє при мітотичному поділі ядра. При настанні несприятливих умов джгутик відкидається, клітина округляється, покривається щільною оболонкою й утворюється циста.
До джгутикових відноситься більша кількість патогенних для людини форм.
Широко розповсюджені паразити людини – трихомонади та лямблії.
Кишкова трихомонада. Викликає кишковий трихомоноз. Локалізується в товстому кишечнику.
Географічне поширення – повсюдно.
Тіло має овальну форму із загостреним виростом на задньому кінці. Довжина тіла дорівнює 5-15 мкм, від переднього кінця відходить 4 вільних джгутика, що йдуть уперед, і один направлений назад, пов’язаний з ундулювальною мембраною; посередині проходить опорний стрижень, кінець якого виступає на задньому кінці тіла. Поблизу від ядра розташований клітинний рот. У цитоплазмі знаходяться травні вакуолі, що служать для травлення бактерій і вмісту кишечнику. Можливе також і осмотичне живлення. Розмноження безстатеве, шляхом подовжнього поділу. Здібність до цистоутворення оспорюється.
Рис. 48. Лямблія (вигляд збоку): 1 – джгутики; 2 – базальне тільце; 3 – присосок; 4 – ядро; 5 – парабазальне тіло; 6 – аксостиль.
Людина заражається через забруднені овочі та фрукти, брудні руки, некип’ячену воду.
Лямблія. Викликає захворювання лямбліоз. Локалізується в дванадцятипалій кишці, вторинно-може проникати в жовчні шляхи.
Географічне поширення – повсюдно.
Характерна особливість лямблії – наявність двосторонньої симетрії. Тіло грушоподібної форми, передній кінець розширений і закруглюється, задній звужений і загострений. Має 4 пари джгутиків. По середній лінії тіла проходять початкові нитки (аксонеми) джгутиків. В цитоплазмі – два великі ядра. На вентральній поверхні тіла знаходиться поглиблення – пристосувальний диск, за допомогою якого паразит прикріпляється до клітин. Живляться розчиненими речовинами, що нагромаджуються в зоні пристінкового травлення. Потрапляючи в нижні відділи кишечнику, утворюють чотирьох-ядерні цисти, які є інвазійною стадією. Джерелом зараження є немиті овочі, фрукти, некип’ячена вода, брудні руки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...