КЛАСИФІКАЦІЯ ХВОРОБ БДЖІЛ
КЛАСИФІКАЦІЯ ХВОРОБ БДЖІЛ – розподіл хвороб бджіл за певними ознаками для зручнішого й кращого їхнього вивчення. В основі класифікації лежать походження хвороби, місцевість, у якій спостерігаються періодичні спалахи хвороб, сезон або місяць виникнення їх, вік і стать, симптоми, патологоанатомічні зміни.
За походженням хвороби бувають заразні й незаразні. Заразні у свою чергу поділяються на інфекційні й інвазійні хвороби. До інфекційних належать: американський гнилець, європейський гнилець, мішочницький розплід, перицистоз, аспергільоз,
Незаразні хвороби не передаються від хворих сімей здоровим. Найчастіше вони бувають викликані поганим утриманням і годуванням, неправильним розведенням. При порушенні норм годування розвиваються токсикози, голодування бджіл; при поганому утриманні – бджолине злодійство, застуджений розплід, запарювання бджіл,
К. х. б. за походженням – одна з найнадійніших.
За місцем поширення хвороби не можна чітко класифікувати, тому що майже кожна з них зустрічається в країнах, де розвинене бджільництво. Але все-таки більша частина хвороб бджіл поширена в певних географічних зонах. Наприклад, нозематоз, амебіаз і падевий токсикоз частіше уражають бджіл у північних широтах, а американський гнилець й акарапідоз – у південних.
За сезоном – хвороби бджіл поділяються на зимові, весняні, літні. Сезонність впливає на розвиток хвороб, але із закінченням сезону хвороба не зникає, а продовжує розвиватися. Так, заразившись акарапідозом, бджоли можуть хворіти протягом року. Можливим є також злиття сезонів, коли хвороба припадає на зимово-весняний сезон або осінньо-зимовий. Такі змішані сезонні хвороби найчастіше припадають на зимівлю бджіл і завдають бджільництву великих втрат.
За віком – поділяють на хвороби розплоду й дорослих бджіл. Перші хворіють на гнильці й мішочницький розплід, другі – на нозематоз, акарапідоз, амебіаз, паратиф, септицемію. Більш диференційовано хвороби можна розділити в такий спосіб: хвороби бджолиних яєць (сухий і завмерлий засів), хвороби личинок (гнильцеві хвороби, мішочницький розплід, перицистоз), хвороби лялечок (трубчастий і завмерлий розплід), хвороби молодих внутрішньовуликових бджіл (альбінізм, перговий токсикоз), хвороби літних бджіл (нозематоз, акарапідоз, браульоз, мелеоз, вірусний параліч, нектарний і хімічний токсикоз).
К. х. б. за віком полегшує встановлення діагнозу, але й викликає деякі утруднення, якщо розглядати бджолину сім’ю як єдине ціле. Масова загибель бджіл порушує діяльність не тільки всієї сім’ї, але й усієї пасіки. Хвороба й загибель бджіл різних віків відбувається при захворюванні сім’ї на європейський гнилець, аспергільоз, падевий токсикоз.
За статтю розрізняються хвороби робочих бджіл, маток і трутнів, але іноді хвороба уражає всіх їх одночасно. В окрему групу виділяються хвороби маток, пов’язані з яйцекладкою. Вони можуть бути вроджені й набуті.
За симптомами хвороби поділяються на такі групи: пронос, параліч, піші бджоли, чорні бджоли, трубчастий розплід.
За патологоанатомічними змінами класифікують хвороби за станом трупів бджіл: гниття – гнилець, скам’янілість – кам’яний розплід, розрідженість – мішочницький розплід; розпад на сегменти й членики – септицемія.
Симптоматичне й патологоанатомічне діагностування не є дуже точним, тому що ті самі симптоми або зміни можуть бути при різних хворобах.