КОЛІР МЕДУ
КОЛІР МЕДУ – буває від прозорого та світлого до темно-коричневого й навіть майже чорного. К. м. залежить насамперед від рослин, з яких він зібраний, і від часу його збирання (зібраний з одного медоноса, весняний світліший, ніж осінній).
На К. м. впливають: порода бджіл, якість стільників, спосіб добування. При короткому й рясному медозборі одержують світліший мед, ніж при слабкому тривалому узятку. Чим світліший мед усередині одного ботанічного сорту, тим вища його якість. Наприклад, мед з білої акації зовсім безбарвний, він належить до найкращих
Давно вже прийнято сортувати мед на 4 групи: безбарвний, тобто білий, світло-бурштиновий – світло-кремовий; бурштиновий – жовтий і темно-бурштиновий – темно-коричневий або темно-бурий.
Уважається, що темний мед (квітковий, луговий тощо) містить у собі більше мінеральних солей і є ціннішим, ніж світлі сорти. Хоча, крім гречаного, темні сорти меду (вересовий, тютюновий, каштановий, падевий) вважаються зниженої або зовсім низької якості. Темних сортів меду набагато менше, ніж білих:
Пігменти переходять у мед разом з нектаром, у них представлені жиро – і водорозчинні речовини. Жиророзчинні пігменти надають світлозабарвленому меду жовтого або зеленуватого відтінку. У темних сортах більша частина барвників водорозчинна – антоціани, таніни. Темно-коричневе забарвлення з’являється при тривалому зберіганні, а також при нагріванні. Від ботанічного походження меду залежить також склад барвників, їхнє визначення істотно підвищує точність установлення виду меду.