Концепція підприємництва кейнсіанська – спосіб дослідження Дж. Кейнсом сутності, механізму та рушійних сил підприємництва, а також комплекс ідей, положень, що випливають з цього способу. Дж. Кейнс доводив необхідність практичного поєднання ідей розробленого ним економічно-психологічного підходу моделі підприємницької поведінки з раціональною соціально-економічною діяльністю держави. Тому він, по-перше, перейшов від традиційного аналізу цін як мотивів підприємницької поведінки до реальних обсягів продукту як центральної змінної, що
потребує пояснення. По-друге, вирівнювання заощаджень та інвестицій, на його думку, відбувається швидше завдяки коливанням рівня виробництва або доходу, ніж внаслідок зміни рівня відсотка, що вимагає переорієнтації економічних досліджень. По-третє, власне інвестиції, а не заощадження, спричиняють зміни в доході. По-четверте, врівноважений рівень доходу (що врівноважує заощадження та інвестиції) не обов’язково забезпечує повну зайнятість. Тому підприємництво – це дії з метою прогнозування очікуваного доходу від використання капіталу, дохід підприємця – перевищення вартості виробленої продукції над факторіальними
витратами використання, тобто засобами, які підприємець виплачує факторам виробництва (за винятком інших підприємців) за їхні поточні послуги за певного рівня зайнятості, який підприємець намагається максимізувати, приймаючи рішення про наймання працівників. Із зростанням зайнятості, на його думку, збільшується загальний реальний дохід, проте підприємці зазнали б витрат, якби уся зайнятість, що зросла, була спрямована на задоволення збільшеного попиту на товари поточного вжитку. Для підтримання певного рівня зайнятості необхідні поточні інвестиції, що поглинають перевищення загальних обсягів продукції над тим, що суспільство бажає споживати за певного рівня зайнятості. Якщо такі інвестиції не здійснюються, виручка підприємців нижча від тієї, яка необхідна для досягнення певного рівня зайнятості. Підприємці роблять інвестиції доти, поки найбільша ефективність капітальних вкладень перевищує норму відсотка. На очікуваний дохід від інвестицій значно впливають песимістичні настрої, особливо паніка, а раптове зниження найбільшої ефективності до норми відсотка може спричинити глибоку депресію. Суб’єктивними мотивами заощаджень, що їх накопичують юридичні особи (комерційні корпорації та інші установи та організації), за Кейнсом, є: бажання забезпечити ресурси для здійснення подальших вкладень капіталу, не вдаючись при цьому до боргів або по допомогу ринку капіталів; бажання забезпечити себе ліквідними ресурсами на випадок непередбачених обставин, а також ліквідність – поступове збільшення доходів, що страхує вищих посадових осіб від критики; “фінансова розважливість” і “прагнення до респектабельності фірми” – спонукають до накопичення резерву фінансових відрахувань у розмірах, які перевищують витрати користування і додаткові витрати. Непередбачені зміни вартості капіталу мають об’єктивно-суб’єктивну природу підприємницької діяльності, особливо в межах нетривалих періодів. Водночас протягом тривалих періодів часу суттєві зміни норми відсотка значно змінюють суспільні звички й впливають на суб’єктивну схильність до витрат, хоча й передбачити заздалегідь напрям такого впливу складно. Нетривалі коливання норми відсотка суттєво безпосередньо не впливають на обсяг витрат. Проте, “можливо, найбільш суттєвий, але неприємний, вплив норми відсотка на готовність витрачати за певного рівня доходу залежить від підвищення чи зниження курсу цінних паперів і вартості інших видів майна. Крім того, важливу роль відіграють податок на прибуток, який дає капітал, податок на спадок та деякі інші. До того ж, якщо податкова політика спеціально використовується як засіб справедливішого розподілу доходів, вона матиме вагоміший вплив на зростання схильності до споживання. Водночас дещо однобічним є твердження, що зростання підприємництва пов’язане з динамічним розвитком і розквітом суспільства. Як зазначав ще К. Маркс і переконливо підтвердив М. Кондратьєв, піднесення підприємництва частіше є проявом кризи, що зумовлює зростання схильності до ризику. Інновації перестають бути гострою проблемою, коли справи йдуть добре. В кризові періоди досягає успіху той, хто більше ризикує. Важливим недоліком його концепції є суб’єктивно-психологічний підхід, відсутність аналізу про вплив монополій на підприємництво та ін.
Loading...