Концепції виникнення та сутності грошей – сукупність поглядів про появу в товарному обміні специфічного товару – грошей та їх сутність. Двома основними К. в. та с. г. є раціоналістична та еволюційна. Представники раціоналістичної концепції (Арістотель, П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт) стверджували, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми. Представники еволюційної концепції (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) довели, що гроші виникли еволюційним шляхом, незалежно від волі і свідомості людей внаслідок поступового виокремлення із загальної маси
речей предметів (спочатку худоби, хутра тощо, пізніше – срібла й золота), що посіли особливе місце в товарному обміні. Остання концепція є обгрунтованою (див. Гроші). Серед різних теорій і концепцій грошей найдавнішою є кількісна концепція, оскільки її коріння знаходиться в окремих ідеях Арістотеля. Найповніше її вперше обгрунтував англійський філософ Д. Юм. Оскільки на той час загальним еквівалентом були золото і срібло, то прихильники цієї концепції стверджували, що вартість грошей формується не у процесі виробництва благородних металів, а у процесі обміну, під час виконання грошима функцій засобу обігу. Відповідно
до цієї концепції, не сума цін товарів (товарної маси) визначає кількість грошей в обігу, а будь-яка зміна кількості грошей зумовлює відповідні зміни абсолютного рівня цін товарів. Двома основними течіями цієї концепції є механістична і психологічна. Згідно з першою (представником якої був американський економіст І. Фішер), ціни товарів перебувають у прямо пропорційній залежності від кількості грошей і швидкості їх обігу і в обернено пропорційній – від кількості товарів, що перебувають в обігу. Спільним для них є те, що зміни кількості грошей завжди є причиною і ніколи наслідком змін цін. Насправді, зміна одного або інших членів цього рівняння може відбуватись під впливом різних екзогенних чинників, а також взаємного впливу цих членів (зокрема, кількість грошей впливає не лише на ціни, а й на обсяг виробництва загальний). Крім того, показник швидкості обертання грошей не може на практиці розраховуватись автономно. Інша течія представлена передусім теоретиками кембриджської школи А. Маршаллом та А. Пігу і маржиналізму, отримала назву суб’єктивно-психологічної, тому гроші представники неокласичної теорії називають декретивними (декретують урядом, центральним банком). Наближеною до кількісної концепції грошей є позиція Д. Рікардо, інших англійських економістів Джеймса Мілля і Джона Мілля. Водночас її відмінність від традиційної концепції полягала в тому, що вони розглядали гроші як товар, що має внутрішню вартість. Крім того, Д. Рікардо намагався поєднати кількісну концепцію грошей з теорією трудової вартості. У теорії Д. Рікардо не враховано, що частина золота перетворюється в скарб і виконує функцію світових грошей, а отже, не вся кількість золота перебуває в обігу. З погляду окремих представників неокласичної школи політичної економії, вартість грошей визначається їхньою суб’єктивною цінністю. Зокрема, паперові гроші мають вартість тому, що люди їх цінують, тобто погоджуються вважати грошима. Цінність грошей також визначається довірою людей до уряду, що контролює грошову масу в країні. Тому сучасну кредитно-паперову грошову систему ще називають “фідуціарною”, тобто основаною на довірі (лат. fidисіа – довіра). З погляду теорії трудової вартості, що була найдосконалішою 8 епоху золотого стандарту, недоліками кількісної концепції грошей є передусім те, що вона позбавляє гроші вартості, а товари – ціни до процесу обміну. Насправді товари вимірюють свою вартість у грошах як міри вартості ще до того, як потрапляють на ринок. У процесі обігу відбувається певне коригування таких цін залежно від співвідношення попиту і пропозиції. З метою вдосконалення останньої Дж. Кейнс стверджував, що зростання кількості грошей в обігу не впливає на ціни лише за умов безробіття, а за повної зайнятості ціни змінюються пропорційно кількості грошей. Удосконалений Дж. Кейнсом варіант кількісної теорії грошей знайшов своє втілення в концепції регульованої валюти. Крім того, Дж. Кейнс, розділивши грошову і товарну маси на складові, зіставляв їх відповідно з концепцією кількісної теорії грошей. Американський економіст П. Самуельсон з метою вдосконалення кількісної концепції грошей розглядає залежність між грошовою масою і національним доходом з урахуванням швидкості обігу грошей, коли кожний оборот забезпечує певні витрати доходів. Залежність між національним доходом і сукупною грошовою масою розглядає також М. Фрідмен, який вважає, що гроші (регулювання їхньої кількості) є найважливішим інструментом економічної політики та впливу на динаміку грошових доходів населення (див. Монетаризм). Суб’єктивно-психологічне тлумачення сутності грошей ігнорує об’єктивну природу грошей. Водночас довіра до грошей, до дій уряду в цій сфері є одним із додаткових чинників стабільності національної грошової одиниці. За сучасних умов певною мірою наближеною до реальності є думка Дж. Хікса, який сутність грошей виводить із виконуваних ними функцій. Проте саме визначення ним грошей як того, що використовується як гроші, та кількості й змісту цих функцій, є науково некоректним.
Loading...